Ухвала суду № 16947445, 14.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-24008/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                             Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:          Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року

у справі № 2-а-3007/07

за позовом Державного підприємства «Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр»

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року, позов Державного підприємства «Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр» (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області (далі –відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000321840/0 від 06 квітня 2005 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Волноваському районі Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем заявлено клопотання про заміну позивачу у справі - ДП «Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр»на Концерн радіомовлення, радіозв’язку, та телебачення, який є правонаступником його прав та обов’язків відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України № 751 від 20 липня 2006 року.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Волноваською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по обчисленню, повноті та своєчасності сплати податку на землю і комунального податку ДП «Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр»за період з 01 квітня 2003 року по 31 грудня 2004 року, за результатами якої складено акт № 194/23-1/01183712 від 06 квітня 2005 року.

На підставі зазначеного акут перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000321840/0 від 06 квітня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання із земельного податку в розмірі 1120,50 грн. (747,00 грн. –основний платіж, 373,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 12, 15 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 2535-XII) у зв’язку з несплатою земельного податку за період з квітня по грудень 2003 року за користування земельною ділянкою площею 0,3921 га., оскільки, позивач безпідставно визначив наявність у нього пільги, яка звільняє його від сплати зазначеного податку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 540/97-ВР) розмір плати за землю державними підприємствами зв’язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.

Згідно з пунктом 4 статті 12 Закону № 2535-XII від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням

          Крім того, відповідно до частини 3 статті 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами, крім законів про оподаткування.

Таким чином, Законом № 540/97-ВР не встановлено пільги щодо плати за землю, яка справляється державними підприємствами зв’язку, а передбачено лише граничний рівень такої плати, який не може перевищувати розмір плати за землю закладам культури.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 540/97-ВР державна підтримка засобів масової інформації здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, подання фінансової допомоги.

Отже, законодавцем запроваджено аналогічний підхід при визначенні обов’язків щодо плати за землю до суб’єктів господарювання, які діють в інформаційній сфері та потребують державної підтримки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивача звільнено від сплати земельного податку, оскільки, вид діяльності, яким він займається, віднесений до культурної діяльності.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача –Державного підприємства «Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр» його правонаступником –Концерном радіомовлення, радіозв’язку та телебачення.

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Карась О.В.

                                        Острович С.Е.

Шипуліна Т.М.