Єдиний державний реєстр судових рішень
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"14" червня 2011 р. м. Київ К/9991/874/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Островича С.Е.
Шипуліної Т.М.
при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Снейк»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року
у справі № 2а-2778/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снейк»
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Снейк»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі –відповідач) задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000112320/0 від 01 березня 2010 року та № 0000122320/0 від 01 березня 2010 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовідносини між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Витязь»щодо оренди майна є спірними, оскільки ЗАТ «Витязь»заперечує факт існування орендних відносин та надання йому орендних послуг, а тому існування наданих ТОВ «Снейк»послуг було, на час розгляду справи в суді першої інстанції, не підтвердженим, у зв’язку з чим у позивача були відсутні документальні підстави для відображення суми валового доходу та податкових зобов’язань з податку на додану вартість згідно зазначеної операції.
Також, Харківський окружний адміністративний суд зазначив, що висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 242 946,00 грн. є помилковими, оскільки, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не враховано те, що витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей в розмірі 250 000,00 грн. в подальшому відображено позивачем як приріст балансової вартості запасів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ «Снейк»відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі ТОВ «Снейк», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року в частині визнання правомірним донарахування ТОВ «Снейк»податкового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2007 року в розмірі 41745,00 грн., за березень 2007 року в розмірі 5821,00 грн., за травень 2007 року в розмірі 3474,00 грн., а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Снейк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 867/232/31643401 від 19 лютого 2010 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000112320/0 від 01 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 114887,50 грн. (69759,00 грн. –основний платіж, 45128,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та № 0000122320/0 від 01 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 149836,50 грн. (99 891,00 грн. –основний платіж, 49 945,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР) у зв’язку з невключенням до складу валового доходу вартості послуг з оренди опалубки, згідно укладеного договору № 13/05-08 від 13 травня 2008 року із ЗАТ «Витязь», та до складу податкових зобов’язань сум податку на додану вартість за вищевказаною господарською операцією.
Також, встановлено порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР у зв’язку із заниженням показника приросту балансової вартості товарно-матеріальних цінностей на 252007,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що, оскільки, на підставі акту приймання-передачі від 10 червня 2008 року опалубка передана позивачем у тимчасове платне користування ЗАТ «Витязь», ТОВ «Снейк»було зобов’язане включити суми орендної плати до складу валового доходу та суми податку на додану вартість по зазначеній операції до складу податкових зобов’язань.
Також, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що позивачем занижено показник приросту балансової вартості товарно-матеріальних цінностей на 252007,00 грн.
Однак, такі висновки судів як першої так і апеляційної інстанції є передчасними, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Згідно з пунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.
Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили на підставі належних та допустимих доказів доводи позивача про те, що оплата по договору № 13/05-08 від 13 травня 2008 року не проводилась, а ЗАТ «Витязь»заперечує факт існування орендних відносин та надання орендних послуг.
При новому розгляді справи судам необхідно встановити, зокрема, факт наявності рішення суду про підтвердження надання ТОВ «Снейк»орендних послуг ЗАТ «Витязь»або підтвердження оплати вартості зазначених послуг.
Крім того, відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Разом з тим, судами не досліджено факт подальшого відображення позивачем витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей в розмірі 250000,00 грн. як приросту балансової вартості запасів.
Також, позивач в ході касаційного розгляду справи вказав, що він визнає правомірність донарахування податку на додану вартість за лютий 2007 року в розмірі 41745,00 грн., за березень 2007 року в розмірі 5821,00 грн. та за травень 2007 року розмірі 3474,00 грн.
А тому, враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об’єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Снейк»задовольнити частково
Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Карась О.В.
Острович С.Е.
Шипуліна Т.М.
Судове рішення № 16947443, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 14.06.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № к/9991/874/11-с. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: