Ухвала суду № 16947338, 09.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-19772/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Островича С.Е.

                                                                      Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 03.04.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007

у справі № 25/95-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика ім. Фрідріха Енгельса”

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика ім. Фрідріха Енгельса” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Кондитерська фабрика ім. Фрідріха Енгельса”) звернулося до суду з позовом про зобов’язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) скасувати анулювання реєстрації платником податку на додану вартість та включити до реєстру платників податку на додану вартість з 22.12.2006.

Постановою Господарського суду міста Києва від 03.04.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007, позов задоволено; зобов’язано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва скасувати анулювання реєстрації платником податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська фабрика ім. Фрідріха Енгельса”; зобов’язано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва поновити ТОВ “Кондитерська фабрика ім. Фрідріха Енгельса” в реєстрі платників податку на додану вартість з 22.12.2006 та видати свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість повторно.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Кондитерська фабрика ім. Фрідріха Енгельса”, яке оформлене протоколом б/н від 20.09.2006, було вирішено припинити діяльність товариства шляхом приєднання його до ТОВ “Фоззі-Фуд”.

04.10.2006 позивач подав Державному реєстратору за місцезнаходженням товариства документи, передбачені ст. 34 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Цього ж дня державний реєстратор вніс до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в цей же день повідомив органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування відомості про внесення такого запису.

22.12.2006 ТОВ “Кондитерська фабрика ім. Фрідріха Енгельса” подала заяву до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 8-ОПП, в якій підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зазначила пп. “ґ” п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” та додала свідоцтво № 35622359 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На підставі поданої заяви та повідомлення Державного реєстратора, відповідачем прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ “Кондитерська фабрика ім. Фрідріха Енгельса”.

Однак позивач, не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, в зв’язку з не проведенням перевірки та не здійсненням державної реєстрації припинення юридичної особи позивача на момент подання заяви про анулювання його реєстрації платником податку на додану вартість до податкового органу, звернувся до суду з вказаним позовом.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що припинення позивача на момент подання заяви до податкового органу, не відбулось, тому у відповідача не було підстав для задоволення заяви про анулювання реєстрації такого платника ПДВ.

Випадки, при настанні яких реєстрація платника податку на додану вартість анулюється встановлені п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” та п. 25 Наказу Державної податкової адміністрації № 79 від 01.03.2000 “Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість”, а саме:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих. що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Жодним з перелічених випадків не передбачено анулювання реєстрації платника податку на додану вартість в результаті проведення процедури реорганізації шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Доводи відповідача щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців про рішення засновників позивача щодо припинення юридичної особи в результаті приєднання до іншої юридичної особи правильно не взяті судами до уваги з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації –за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Згідно ч. 6 ст. 59 цього Кодексу суб’єкт господарювання ліквідується:

-          за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

-          у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якого його було створено;

-          у разі визнання його в установленому законом порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

-          у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації у відповідності до ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України позбавляє суб’єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Як встановлено судами, загальний обсяг поставок позивача за останні 12 місяців складав 6205876 грн., що перевищує обсяг передбачений пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки, як встановлено судами, припинення позивача на момент подання заяви до податкового органу не відбулося та позивач відповідає усім критеріям згідно з якими реєстрація його платником податку на додану вартість є обов’язковою, тому відповідач не мав права задовольняти його заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Згідно п. 25.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 у разі відсутності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість або якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація її платником податку на додану вартість є обов’язковою, надається письмове пояснення (відмова в анулюванні реєстрації) та повертається свідоцтво разом із засвідченими копіями Свідоцтва під розписку платника податку на додану вартість (представника платника) або направлення поштою з повідомленням про вручення за рахунок такого платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко