Ухвала суду № 16947137, 31.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-17254/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                     Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:          Навасардян М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року

у справі № 11/33-НА

за позовом Орендного підприємства «Овруцький завод продтоварів»

до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року, позов Орендного підприємства «Овруцький завод продтоварів» (далі –позивач) до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції (далі –відповідач) задоволено. Визнано нечинним повністю податкове повідомлення-рішення № 0000582301/3 від 01 лютого 2006 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2007 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 01 квітня 2006 року, за результатами якої складено акт № 311-23-01-00377615 від 12 липня 2006 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 «Про акцизний збір», підпункту «в»пункту 2 статті 3 Закону України від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», пункту 6.8 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 березня 2001 року № 111 у зв’язку з відвантаженням 442935 л. соків зброджених без отримання довідки за формою № 5 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбелпродукт».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем, як встановлено судом першої інстанції, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582301/3 від 01 лютого 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з акцизного збору в розмірі 1063044,00 грн. (531522,00 грн. –основний платіж, 531522,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Судом апеляційної інстанції ж встановлено, що на підставі акту перевірки № 311-23-01-00377615 від 12 липня 2006 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582301/0 від 25 липня 2006 року з аналогічною сумою основного платежу з акцизного збору та застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки, позивач на час відвантаження підакцизних товарів (сировини) був їх виробником, то відповідальність за відвантаження цієї продукції без отримання від покупця довідки про звільнення від сплати акцизного збору, законодавством чинним на час виникнення спірних правовідносин не передбачено.

При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи позов, скасував податкове повідомлення-рішення № 0000582301/3 від 01 лютого 2006 року. Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановивши, що на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582301/0 від 25 липня 2006 року, залишив постанову Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2007 року без змін.

Однак, такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є суперечливим та таким, що зроблений без повного з’ясування обставин справи.

Адже, відповідно до пункту 4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення, - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення); номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера; через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.

Наприклад, податкове повідомлення № 0000012301/0 - № первинного рішення. Податкове повідомлення № 0000012301/1 –№ рішення на першу скаргу платника. Податкове повідомлення № 0000012301/2 - № рішення на другу скаргу платника. Податкове повідомлення № 0000012301/3 - № рішення на третю скаргу платника.

В свою чергу, за змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили чи оскаржував позивач податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки № 311-23-01-00377615 від 12 липня 2006 року, в адміністративному порядку та чи приймались податкові повідомлення-рішення за результатами розгляду його скарг, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0000582301/3 від 01 лютого 2006 року.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об’єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 26 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Карась О.В.

                                        Острович С.Е.

Шипуліна Т.М.