Ухвала суду № 16947135, 31.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-18672/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:          Навасардян М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року

у справі № 23/393/08-АП-5/500/08-АП-23/47/09-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16 березня 2009 року позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі –відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022600/0 від 13 травня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запоріжнерудпром»3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя задоволено. Постанову Господарського суду Запорізької області від 16 березня 2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року та залишення в силі постанови Господарського суду Запорізької області від 16 березня 2009 року.

          В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.

          Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

          Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Запоріжнерудпром»з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні експортних операцій з шихтовими злитками з легованої сталі за період з 01 червня 2007 року по 31 липня 2007 року, за результатами якої складено акт № 43/23-1/00292333 від 08 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022600/0 від 13 травня 2008 року, якм позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 903876,00 грн. (602584,00 грн. –основний платіж, 301292,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР) у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання та експорту шихтових зливків з легованої сталі всупереч тому, що такі операції звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 104 «Про затвердження переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість»(далі –Постанова № 104).

Так, Постановою № 104, що набула чинності 06 лютого 2007 року, операції з поставки відходів у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легованої сталі, код товару згідно з УКТЗЕД - 7204 50 10 00, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

В свою чергу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2007 року у справі № 6/302-А,залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2007 року, зупинено дію Постанови № 104 в частині включення до переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість, відходів у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легованої сталі.

Крім того, судами встановлено, що позивачем 26 травня 2008 року подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000022600/0 від 13 травня 2008 року.

18 червня 2008 року позивачем отримано рішення про продовження строку розгляду первинної скарги до 24 липня 2008 року. Разом з тим, рішення про результати розгляду скарги позивач не отримував.

На звернення позивача, відповідач листом № 30578/10/25-002 від 15 серпня 2008 року повідомив, що рішення про результати розгляду первинної скарги № 23272/10/25-002 від 24 липня 2008 року та податкове повідомлення-рішення № 0000022600/1 від 24 липня 2008 року відправлено на адресу позивача рекомендованим листом 24 липня 2008 року, однак повернуто до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя з відміткою «організація не зареєстрована».

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки, резолютивна частина ухвали Господарського суду міста Києва від 27 квітня 2007 року, згідно з частиною 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, не була офіційно опублікована, заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті зазначеною ухвалою, залишились не виконаними.

Також, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд посилався на те, що, оскільки, адреса позивача на поштовому відправленні написана відповідачем розбірливо та відповідає його місцезнаходженню відповідно до установчих документів, то додаткове зазначення а адресі «Передаточний кар’єр 551»не є суттєвою ознакою, внаслідок якої така адреса стала неточною.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв’язку з наступним.

Відповідно до частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Згідно з частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем передбачено обов’язок лише щодо офіційного оприлюднення резолютивної частини постанови, однак щодо процесуальної ухвали зазначений обов’язок відсутній.

В свою чергу, в даному випадку Господарським судом міста Києва винесено ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, яка, відповідно до статті 124 Конституції України, є обов’язковою до виконання на всій території України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, дія Постанови № 104 в період, охоплений перевіркою, була зупинена, то висновок відповідача щодо порушення ВАТ «Запоріжнерудпром»пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР є неправомірним.

Крім того, відповідно до підпункту 5.5.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Згідно з пунктом 132 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (чинних на час виникнення спірних правовідносин) поштові відправлення можуть бути повернені також у разі неправильно зазначеної адреси або у разі неможливості вручити їх через відсутність адреси одержувача (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору виконати обов'язки щодо надання послуг поштового зв’язку.

Як встановлено судами, відповідачем рішення про результати розгляду первинної скарги № 23272/10/25-002 від 24 липня 2008 року та податкове повідомлення-рішення № 0000022600/1 від 24 липня 2008 року направлено за адресою: 69600, вул. М. Краснова 12-а, Передаточний кар’єр - 551, хоча юридичною адресою позивача є 69600, вул. М. Краснова 12-а, МСП-551, яка, поміж іншого, внесена і на офіційний бланк ВАТ «Запоріжнерудпром».

Однак, судом апеляційної інстанції проігноровано факт направлення відповідачем листа за невірно зазначеною адресою, у зв’язку з чим він і повернутий з відміткою «організація не зареєстрована».

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжнерудпром»задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року, а постанову Господарського суду Запорізької області від 16 березня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Карась О.В.

                                        Острович С.Е.

Шипуліна Т.М.