Ухвала суду № 16947130, 07.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-19766/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 16 липня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року

у справі № 13/215/07-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 16 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів»(далі –позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі –відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000091315/3 від 29 березня 2007 року в частині донарахування основного платежу в розмірі 19 167,10 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 583,55грн. та № 0000081315/3 від 29 березня 2007 року в повному обсязі. Судові витрати присуджено з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 16 липня 2007 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2003 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої складено акт № 34/08-05/00293255 від 18 серпня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000081315/0 від 31 серпня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 34444,11 грн. (11 481,37 грн. - основний платіж, 22 962,74 грн. – штрафні (фінансові) санкції) та № 0000091315/0 від 31 серпня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 349 000,53 грн. (276 163,25грн. –основний платіж, 72 837,28 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення № 0000081315/0 від 31 серпня 2006 року та № 0000091315/0 від 31 серпня 2006 року частково скасовано.

Остаточно, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000081315/3 від 29 березня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 10086,63 грн. (3362,21 грн. - основний платіж, 6724,42 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та № 0000091315/3 від 29 березня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 77104,79 грн. (51403,19 грн. - основний платіж, 25701,60 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8, пунктів 13.1, 13.2 статті 13, пункту 16.13 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 334/94-ВР) у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат коштів по виплаті та доставці пенсій та неутриманням і неперерахуванням податку з доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження в Україні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування».

Згідно з пунктом 16 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 1058-IV) визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Інструкція), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 6.9 Інструкції не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що,оскільки, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством на підприємства покладено обов’язок часткового відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону № 1788-XII, то суми такого відшкодування, нараховані (сплачені) платником податку у відповідному відсотковому розмірі, встановленому пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, з метою оподаткування прирівнюються до збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та включаються до складу валових витрат платників податку на прибуток відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та Фірмою-нерезидентом DVS ZERT e.V. (Дюссельдорф) укладено договори № UA-2002-006-1 від 14 травня 2005 року та № UA-2002-006-2 від 12 жовтня 2004 року щодо проведення процедури первинного та другого наглядів за сертифікатною системою управління якості згідно стандарту DINENISO9001.2000 загальною вартістю 22 414,72 грн.

В свою чергу, відповідно до підпункту «й» пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР для цілей даної статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, слід розуміти, зокрема, інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, доходи у вигляді виручки від виконання нерезидентом робіт для резидента виключені з переліку доходів з джерелом їх походження в Україні.

Також, згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 1 статті 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподатковування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Законом України від 22 листопада 1995 року № 449/95-ВР визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Запорізької області від 16 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 16 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Карась О.В.

                                        Степашко О.І.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко