Ухвала суду № 16947126, 07.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-23477/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                               Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року

у справі № 32/185-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черевик»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Черевик»(далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі –відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0010742304/3 від 21 лютого 2007 року та № 0010752304/3 від 21 лютого 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Черевик»3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2007 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року та прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Черевик»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 10 липня 2006 року, за результатами якої складено акт № 652/23-4-19120936 від 02 серпня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0010742304/3 від 21 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 710 851,00 грн. (473 334,00 грн. –основний платіж, 237 517,00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та № 0010752304/3 від 21 лютого 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 246 366,00 грн. (167 020,00 грн. –основний платіж, 79 346,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі –Указ № 727/98), а також підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 168/97-ВР).

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв’язку з тим, що позивачем в порушення статті 1 Указу № 727/98 не враховано фінансову допомогу як інші доходи підприємства –платника єдиного податку, яка у Книзі обліку доходів і витрат відображається у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації»та є базою оподаткування єдиним податком.

Крім того, судами встановлено, що в період 2004-2006 роки позивач на підставі свідоцтва № 26540030431 від 10 грудня 2003 року був платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків.

В зазначений період позивач отримував поворотну фінансову допомогу згідно договорів, укладених з Щепієнком Олександром Павловичем, Товариством з обмеженою відповідальністю «БНП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центральний клуб Кіокушинкай Карате», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛізинХолд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок «Десна», Товариством з обмеженою відповідальністю «БСП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Л.С.».

Суми цієї допомоги до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивачем не включались та єдиним податком не оподатковувались.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 334/94-ВР) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до статті 1 Указу № 727/98 базою оподаткування єдиним податком є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Виручкою, у свою чергу, є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно статті 4 Указу № 727/98 суб’єкт малого підприємництва - юридична особа зобов’язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Відповідно до пункту 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року № 477 (далі –Порядок) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (надалі - суб'єкти малого підприємництва), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Пунктами 2, 3 Порядку визначено, що у графі 6 «Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів»відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. У графі 3 «Сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)»відображається сума доходів, отриманих від виробництва та продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з пунктом 5 Порядку у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації»відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, відображення сум поворотної фінансової допомоги у складі позареалізаційних доходів Порядком не передбачено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що суми отриманої позивачем у 2004-2006 році поворотної фінансової допомоги не повинні відображатись ним у складі позареалізаційних доходів та не вважаються його виручкою.

Таким чином, збільшення бази оподаткування єдиним податком на суми отриманої поворотної фінансової допомоги та донарахування у зв’язку з цим єдиного податку здійснено відповідачем неправомірно.

Крім того, оскільки, позивачем не перевищено встановлений Указом № 727/98 розмір виручки, то він не повинен переходити на загальну систему оподаткування та сплачувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити, а постанову Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

Карась О.В.

                                        Степашко О.І.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко