Ухвала суду № 16946995, 10.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2011 р. м. КиївК-26122/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Ланченко Л.В.

Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача Гнатенко С.І., Нижник О.М.

відповідача Кемінь В.В.

прокуратури Суходольський С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010

у справі № 2а-46781/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі по тексту позивач, ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду, з урахуванням збільшення позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі відповідач, Кременчуцька ОДПІ) №0003822301/0/4080, №0003812301/0/4081, №0003832301/0/4082 від 30.12.2008, №0003822301/1/1170, №0003812301/1/1169, №0003832301/1/1173 від 10.04.2009, №0003822301/2/1956, №0003812301/2/1955, №0003832301/2/1957 від 18.06.2009, №0003822301/3/2882, №0003812301/3/2881, №0003832301/3/2883, від 09.09.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 по даній справі адміністративний позов задоволено, визнані протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, складений акт від 19.12.2008 №4087/23-210/05756783, в якому зафіксоване порушення, зокрема, положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про оренду землі".

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1)№0003812301/0/4081 від 30.12.2008, №0003812301/1/1169 від 10.04.2009, №0003812301/2/1955 від 18.06.2009, №0003812301/3/2881 від 09.09.2009 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 69231476 грн., в т.ч. 40675000 грн. основного платежу та 28556476 штрафних (фінансових) санкцій;

2) №0003822301/0/4080 від 30.12.2008, №0003822301/1/1170 від 10.04.2009, №0003822301/2/1956 від 18.06.2009, №0003822301/3/2882 від 09.09.2009 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 39080145 грн., у т.ч. 26053430 грн. основного платежу та 13026715 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3) №0003832301/0/4082 від 30.12.2008, №0003832301/1/1173 від 10.04.2009, №0003832301/2/1957 від 18.06.2009, №0003832301/3/2883 від 09.09.2009 про визначення податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 351258,48 грн., у т.ч. 234172,32 грн. основного платежу та 117086,16 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення щодо податку на прибуток, відповідач виходив з того, що ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" в порушення норм пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено показники у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток" витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" на суму 162 700 000 грн., зокрема, до складу валових витрат підприємства віднесено суму інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, отриманих від приватних підприємців в розмірі 1 866 667 грн., в т.ч. по періодах: ІІІ квартал 2007 року 664885 грн., ІV квартал 2007 року 522605 грн., І квартал 2008 року 319177 грн., ІІ квартал 2008 року 360000 грн.

Судами встановлено, що між позивачем та приватними підприємцями: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, укладені договори про надання юридичних послуг та з ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори про надання консультаційних послуг.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 5.11 ст. 5 цього Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт, що визначена відповідно до договорів та підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт за спірний період, які повністю узгоджуються з вимогами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування; прибутку підприємств" та містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Приписи Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять виникнення права на валові витрати в залежність від зазначення в первинних документах вираження кінцевого продукту послуги у сфері консультування, від зазначення обсягу наданих послуг.

Участь у судових засіданнях у якості представників ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" приватних підприємців, з якими позивачем укладено вищевказані договори про надання консультаційних та юридичних послуг, підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій, примірниками письмових консультацій та копіями процесуальних судових документів.

Судами встановлено, що отримання позивачем консультаційних та юридичних послуг за спірними договорами сприяло здійсненню господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що витрати позивача на послуги за своєю сутністю і призначенням підпадають під ознаки валових витрат виробництва є обґрунтованим.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат сум попередньої оплати, перерахованих ним ТОВ "Група Енергоальянс" та формування на цій підставі податкового кредиту слід зазначити наступне.

В обґрунтування порушення позивачем вимог чинного законодавства податковий орган посилається на приписи пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами, позивачем укладений контракт від 23 червня 2008 року №1-06/30-8 із ТОВ "Група "Енергоальянс", на виконання якого першим здійснено оплату згідно платіжного доручення від 26.06.2008 на суму 54000000 грн., в т.ч. ПДВ 9000000 грн. та від 27.06.2008 № 269 на суму 139000000 грн., в т.ч. ПДВ 23166666,67 грн.

Оскільки витрати позивача на здійснення попередньої плати підтверджуються відповідними платіжними дорученнями, тому, як вірно зазначено судами, посилання податкового органу на порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих, сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

ТОВ "Група "Енергоальянс" на суму отриманої попередньої оплати було виписано податкові накладні від 26.06.2008 №146 на загальну суму 54000000,00 грн., в тому числі ПДВ 9000000,00 грн., від 27.06.2008 №147 на загальну суму 139000 000 грн. в тому числі ПДВ - 23166666,67 грн.

В червні 2008 року ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" включило суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним у розмірі 9000000 грн. та 17053430,63 грн., до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ від 22.09.2008 постачальником феросілікомарганцю ТОВ "Група "Енергоальянс" є ПП "Демол-Сервіс".

Останнім попередня оплата в сумі 139000000 грн., у т.ч. податок на додану вартість в розмірі 23166666,67 грн. повернута ТОВ "Група "Енергоальянс", а останнім повернуто вказану суму позивачу.

Відповідно п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку продавець та платник податку покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Після повернення попередньої оплати позивачу, ним згідно приписів вказаної норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" самостійно подано декларацію на прибуток за 3 квартали 2008 року, І квартал 2009 року , в якій відображено коригування суми валових витрат.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" та ТОВ "Група "Енергоальянс" договір не віднесено законом до нікчемних, та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Судами встановлено включення позивачем до складу валових витрат сум попередньої оплати, перерахованої ним ТОВ "Група "Енергоальянс", та формування на їх підставі податкового кредиту за перевіряємий період.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту після здійснення ним на користь ТОВ "Група "Енергоальянс" перерахування попередньої оплати за вищевказаними платіжними дорученнями на суму 9000000 грн. та 23166666,67 грн. є вірними.

Щодо заниження позивачем орендної плати за землю на загальну суму 234 172,32 грн. слід зазначити наступне.

Як встановлено судами, на підставі договорів оренди, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою від 19.01.2006 № 257, від 22.12.2006 № 11925, від 21.12.2007 № 4208, від 16.01.2008 № 499, від 16.01.2008 № 450 ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" орендувало земельні ділянки.

До вищезазначених договорів 19.06.2009 між Кременчуцькою міською радою та позивачем було укладено додаткові угоди № 5032, № 5045, № 5046, № 5047, № 5048, якими внесено зміни до договорів щодо розміру орендної плати.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 5 цього Закону обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Тобто підставами для сплати орендної плати за земельну ділянку є договір оренди.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, а ч. 5 ст. 126 зазначеного Кодексу встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно п. 8 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" частина 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" викладена в такій редакції:

"Річна орендна плата за земельні ділянки які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Додаткові угоди, якими внесено зміни до договорів оренди щодо розміру орендної плати, зареєстровані у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи, відповідно: 17.09.2009 № 040957600173, № 040957600174, № 040957600175, № 040957600176, № 040957600177, а тому суди вірно вказали, що саме з 17.09.2009 року у позивача виник обовязок зі сплати орендної плати у підвищеному розмірі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2010 у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)С.Е. Острович (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук