Постанова № 16946990, 03.02.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2011 р.                               м. Київ                                        К-38246/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Бившевої Л.І.

Костенка М.І.

Островича С.Е.

                                                                      Усенко Є.А.

при секретарі                                                  Гончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача –Ткаченко Ф.О.,

відповідача-1 –Сич Є.Ю.,

відповідача-2 –Фесюнов О.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел бізнес парк"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010

у справі № 2а-3476/09/2670

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел бізнес парк"

до          1.Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

2.Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солом’янка", назву якого було змінено на "Інтернешенел бізнес парк" (далі по тексту –позивач, ТОВ "Солом’янка", ТОВ "Інтернешенел бізнес парк") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі –відповідач-1, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) № 0001122202/0 від 14.10.2008, № 0001122202/1 від 21.11.2008, № 0001122202/2 від 03.02.2009 та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –відповідач-2, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) № 0001122202/3 від 23.03.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 по даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю, з огляду на правомірність прийняття спірних повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі ТОВ "Інтернешенел бізнес парк" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ "Інтернешенел бізнес парк" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної перевірки дотримання вимог чинного податкового законодавства ТОВ "Солом’янка", складено акт від 30.09.2008 № 423/1-22-02-31984181, в якому встановлені порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством було занижено податок на дохід нерезидентів на суму 106050 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001122202/0 від 14.10.2008, № 0001122202/1 від 21.11.2008, № 0001122202/2 від 03.02.2009 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 318150 грн., в тому числі 106050 грн. основного платежу та 212100 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У зв’язку з передачею облікової справи позивача до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, останньою прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001122202/3 від 23.03.2009 з аналогічним податковим зобов’язанням, визначеним у попередніх повідомленнях-рішеннях.

Судами зазначено, що 03.05.2006 між ТОВ "Солом’янка" –Ліцензіат та "WORLD CENTERS ASSOCIATION, INC." –Ліцензіар (далі –WTCA) укладено договір ліцензії, відповідно до умов якого Ліцензіар надає Ліцензіату як постійному члену Асоціації центрів Міжнародної торгівлі, права на користування Ліцензійної власності. Відповідно до умов договору Ліцензії, WTCA є власником торгових марок та знаків обслуговування, а також різних видів реєстрації та заявок на реєстрацію марок та знаків.

В якості оплати за використання Ліцензійної власності враховуються платежі, здійснені на користь Ліцензіара у розмірі 2000 доларів США як одноразового платежу (членський внесок) та 10000 доларів США як щорічний платіж (членський внесок).

Протягом 5 років з моменту дії даного договору надається виключна Ліцензія на використання Ліцензійної власності на території м. Києва; протягом наступних 5 років з моменту дії даного договору і на протязі всього наступного строку дії договору Ліцензіату надається невиключне право на використання ліцензійної власності на території України; WTCA надає право на використання Ліцензійної власності при наданні послуг, виконанні робіт, пов’язаних з будівництвом і фінансуванням Міжнародного торгівельного торгового центру Київ, а саме: реклама, послуги по проведенню Семінарів, конференцій; готельні послуги.

На підставі інвойсу № 0050906 від 05.09.2006, виданого підприємством, зареєстрованим в США, позивачем здійснено перерахунок коштів у сумі 210000 доларів США на рахунок "WORLD CENTERS ASSOCIATION, INC."

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки ТОВ "Інтернешенел бізнес парк" проведено оплату (роялті) згідно договору ліцензії саме за користування Ліцензійною власністю.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Всесвітньою Асоціацією Центрів Міжнародної Торгівлі прийняте рішення про надання ТОВ «Солом’янка»статусу постійного члена Асоціації з підтвердженням Протоколом Зборів Правління Асоціації від 20.03.2006.

Позивач 21.08.2006 отримав індивідуальну ліцензію Національного банку України № 13 на переказування резидентом іноземної валюти за межі України з метою сплати вступних та членських внесків до міжнародної організації, в результаті сплати яких він набув статус постійного члена Асоціації.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Аналізуючи обставини справи, сплачені позивачем суми в загальному розмірі 210000 доларів США були саме вступними та членськими внесками, в результаті чого позивач отримав статус члена Асоціації центрів Міжнародної торгівлі та право на користування Ліцензійною власністю, в тому числі використання торгових марок та знаків обслуговування, а також різних видів реєстрації та заявок на реєстрацію марок та знаків, але не виключно.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку щодо правомірності нарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, ототожнивши членські внески сплачені позивачем на користь Асоціації з поняттям "роялті".

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, а тому судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел бізнес парк" підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2009 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2а-3476/09/2670 підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел бізнес парк" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у даній справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел бізнес парк" задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001122202/0 від 14.10.2008, № 0001122202/1 від 21.11.2008, № 0001122202/2 від 03.02.2009 та № 0001122202/3 від 23.03.2009.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел бізнес парк" судові витрати в розмірі 10 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)Л.І. Бившева

(підпис)М.І. Костенко

(підпис)С.Е. Острович

(підпис)Є.А. Усенко