Ухвала суду № 16851549, 29.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2011 р. м. КиївК/9991/5559/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-9661/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

до 1. Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівельний судноремонтний завод»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконсалтпромторг»

про стягнення коштів в дохід бюджету, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ у Подільському районі м.Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки суд не врахував, що на день подання позову (23.06.2010) не минуло шести місяців з дня виявлення порушення (15.03.2010).

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

25.09.2008 між ЗАТ «Київський судноремонтний завод»(замовник) та ТОВ «Будконсалтпромторг»(виконавець) укладено договір на виготовлення і монтаж рекламних конструкцій № 785, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обовязок здійснити у визначені договором строки такі роботи: виготовлення та монтаж конструкцій на основі Технічного завдання у кількості: а) виготовлення рекламних конструкцій у кількості 4 шт.; б) монтаж рекламних конструкцій у кількості 8 шт.

Актом перевірки від 15.03.2010 № 48/23-611/03149949 за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 встановлено, що відповідно до поданих до податкового органу розрахунків за формою № 1 ДФ на підприємстві ТОВ «Будконсалтпромторг»у період укладення та виконання вказаної вище угоди працювала одна особа ОСОБА_4, який був засновником, керівником та головним бухгалтером в одній особі.

Вироком Подільського районного суду м.Києва від 14.04.2009 у справі № 1-271/09, який набрав законної сили 01.05.2009, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: фіктивне підприємництво, що полягало у створенні ТОВ «Будконсалтпромторг»з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Підставою для винесення вироку були встановлені зібраними у кримінальній справі доказами обставини щодо вини вказаної особи у створенні фіктивного підприємства, внаслідок чого невстановлені слідством особи використовували вказане підприємство для прикриття незаконної діяльності, керуючи підприємством та складаючи фіктивні документи господарської діяльності та податкової звітності від імені ОСОБА_4

Всі документи, в тому числі договір на виготовлення та монтаж рекламних конструкцій, додаткові угоди, податкова накладна, акти виконаних робіт, які свідчать про виконання спірної угоди, містять прізвище та підпис даної особи.

Згідно із поданої до податкового органу декларації з податку на прибуток та акту перевірки ТОВ «Будконсалтпромторг»не додано до декларації додатку К1; показники у рядках 4.10 К1 «Витрати на поліпшення основних фондів»та 07К1 «Сума амортизаційних відрахувань»у декларації не відображено, що свідчить про відсутність основних засобів та нематеріальних активів на підприємстві, які могли бути використані для здійснення операцій з виготовлення та монтажу рекламних конструкцій. Зайнятість на підприємстві однієї особи не дає змоги виконати зазначені в актах виконаних робіт роботи.

Зважаючи на достовірно встановлену обставину щодо вчинення господарських операцій невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи - ТОВ «Будконсалтпромторг», суди дійшли правильного висновку про направлення такої діяльності на приховування прибутків, в тому числі одержаних на підставі угод з іншими субєктами господарювання, та порушенні у звязку з цим інтересу держави і суспільства, який полягає, зокрема, у виконанні кожним закріпленого у ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування обовязку щодо сплати податків та зборів (обовязкових платежів) до бюджету, а також порушенні моральних засад суспільства у сфері здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене та правильно застосувавши положення ст.207 Господарського кодексу України, з урахуванням вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, за якими правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним, визнання якого судом недійсним в силу вимог ч.2 ст. 215 цього Кодексу не вимагається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про нікчемність спірного правочину.

Разом з тим, встановлені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України адміністративно-господарські конфіскаційні санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до субєкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на встановлену обставину щодо укладення та виконання сторонами спірного правочину у 2008 році, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, оскільки річний строк для застосування таких санкцій, перебіг якого розпочався з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом закінчився.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

М.О. Федоров