Ухвала суду № 16851440, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р. м. КиївК-12571/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

при секретаріКравченко В.О.

за участю представників

позивача Клячко М.Ю.

Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009

у справі № 2а-668/08 (22-а-17/09)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Електричні машини»

до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

2. Головного управління державного казначейства в Харківській області

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору Управління Державного казначейства України у Ленінському районі міста Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2008 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Електричні машини»94918,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 566,10 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 12.09.2007 № 0000311620/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року у сумі 190163,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий дім «Електричні машини»190163,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1700,00 грн. В решті позову відмовлено.

ДПІ у Ленінському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацію за червень 2007 року, а в решті постанову залишити без змін. Постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову, в решті залишити без змін.

Заступник прокурора Харківської області приєднався до касаційної скарги у порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України, підтримавши її вимоги.

Представник Генеральної прокуратури України в судовому засіданні просив оскаржені судові рішення скасувати та відмовити у позові.

Відповідачі та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкове повідомленням-рішенням від 12.09.2007 № 0000311620/0 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року в сумі 190163,00 грн. прийнято на підставі акту перевірки від 30.08.2007 № 1965/16-004/31645126, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7.та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закон «Про податок на додану вартість».

Позиція податкового органу полягає у тому, що для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ мають значення тільки показники двох податкових періодів (звітного та наступного), тобто позивач не міг заявити у червні до відшкодування відємне значення, яке виникло не у травні, а раніше. Бюджетному відшкодуванню у червні підлягає виключно відємне значення в сумі 94918 грн., яке виникло у травні і відображено у декларації за травень у рядку 18.2. Наслідком невикористання суми відємного значення квітня у здійсненні бюджетного відшкодування у травні є те, що дана сума вже не може брати участь у розрахунках бюджетного відшкодування майбутніх податкових періодів (зокрема червня).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що суд апеляційної інстанції повно та правильно встановив обставини у справі та надав їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до спірних відносин.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобовязання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит звітного періоду, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування формується за рахунок:

сум податків як нарахованих, так і сплачених платником податку у звязку з придбанням товарів (послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону);

сум відємного значення, розрахованого у попередньому податковому періоді, яке при відсутності податкового боргу з цього податку, зараховано до складу податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абзац 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7);

сум залишку відємного значення попереднього звітного податкового періоду після бюджетного відшкодування (п.п. «б»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7).

Як вбачається з наведеного, правило переносу відємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Отже, Закон не повязує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у звязку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми відємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Зважаючи на викладене, у позивача виникло право отримати бюджетне відшкодування у наступному податковому періоді (червні 2006 року) у межах сплачених сум податку у попередньому звітному податковому періоді (травні 2006 року), а відтак, відображення ним у рядку 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за червень 2007 року суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 285081,00 грн. у межах суми, фактично сплаченої у попередньому податковому періоді постачальникам товарів, є правомірним.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

Н.Є. Маринчак

О.М. Нечитайло