Ухвала суду № 16946525, 06.07.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 р.Справа № 2-а-4860/09/1470 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, за участю першого заступника прокурора Миколаївської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

14.09.2009 р. ВАТ «Вадан Ярдс Океан»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 22.09.2008 р. №000011636/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. на суму 657703,85 грн., від 09.12.2008 р. №000013936/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з травень 2008 р. на суму 60747,38 грн. та від 19.01.2009 р. №00000136/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень, серпень, вересень 2008 р. на суму 575698,63 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, просив в позові відмовити з підстав, викладених в запереченні на позов.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року позов ВАТ «Вадан Ярдс Океан»задоволено повністю. Визнані протиправними та скасовані у повному обсязі податкові повідомлення-рішення, прийняті спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 22.09.2008 р. №000011636/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. на суму 657703,85 грн., від 09.12.2008 р. №000013936/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з травень 2008 р. на суму 60747,38 грн. та від 19.01.2009 р. №00000136/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень, серпень, вересень 2008 р. на суму 575698,63 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через головне управління державного казначейства України у Миколаївській області на користь ВАТ «Вадан Ярдс Океан»судовий збір у сумі 10 грн. 20 коп.

Відповідач з таким рішення суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що винесена з порушенням норм матеріального права, а також в звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 18.09.08 р. відповідач по справі провів невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з датку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «ВБФ «Олександр», ТОВ «ТД Укрцветмет»за період квітень 2008 р. та склав Акт перевірки від 18.09.08 року за № 812/36/14307653 (надалі - Акт перевірки № 812/36/14307653).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 657703,85 грн., в тому числі за період квітня 2008 р. За результатами перевірки та складеного Акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 22.09.08 р. № 000011636/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. на суму 657703,85 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження зазначеного податку до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ «ВБФ «Олександр», ТОВ «ТД Укрцветмет», які повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету у відповідному податковому періоді, але за результатами отриманих інформацій від інших податкових інспекцій деякі підприємства по останньому ланцюгу постачання (ТОВ «Кундаліні ЛТД», ТОВ «Маніпура ЛТД», ТОВ «Ультімо-БК», ТОВ «Вега-С») не відображали в декларації з податку на додану вартість відповідну суму та відповідно податок до бюджету не надходив.

01.12.08 р. відповідач по справі провів невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Південний термінал»за період травень 2008 р. та склав Акт перевірки від 01.12.08 р. за № 13/36/14307653 (надалі - Акт перевірки № 1113/36/14307653).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 60747,38 грн., в тому числі за період травня 2008 р.

За результатами перевірки та складеного Акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 09.12.08 р. № 000013936/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 р. на суму 60747,38 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження зазначеного податку до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ «Південний термінал», яке повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету у відповідному податковому періоді, але за результатами отриманих інформацій від інших податкових інспекцій деякі підприємства по останньому ланцюгу постачання (ТОВ «Сидис») не відображало в декларації з податку на додану вартість відповідну суму та відповідно податок до бюджету не сплачував.

15.01.09 р. відповідач по справі провів невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «ВБФ «Олександр», ТОВ «Стройтехком», ТОВ «Енергосервіс»за період: липень, серпень, вересень 2008 р. та склав Акт перевірки від 16.01.09 р. за № 11/36/14307653 (надалі - Акт перевірки № 11/36/14307653).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 575698,63 грн., в тому числі за періоди: липень 2008 р. - 406424,96 грн., серпень 2008 р. - 167607,07 грн., вересень 2008 р. - 1666,6 грн.

За результатами перевірки та складеного Акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.01.09 р. № 00000136/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень, серпень, вересень 2008 р. в розмірі 575698,63 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість були висновки відповідача, що ненадходження зазначеного податку до бюджету є наслідком того, що підприємством позивача перераховані суми податку на додану вартість підприємствам ТОВ «ВБФ «Олександр», ТОВ «Стройтехком», ТОВ «Енергосервіс», які повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету у відповідному податковому періоді, але за результатами отриманих інформацій від інших податкових інспекцій деякі підприємства по останньому ланцюгу постачання не відображали в декларації з податку на додану вартість відповідну суму та відповідно податок до бюджету не надходив.

Наведені повідомлені рішення оскаржені позивачем до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що усі оскаржені податкові повідомлення: від 22.09.08 р. № 000011636/0 (Акт перевірки № 812/36/14307653), від 09.12.08 р. № 000013936/0 (Акт перевірки № 1113/36/14307653), від 19.01.09 р. № 00000136/0 (Акт перевірки № 11/36/14307653) мають схожість за такими ознаками: порушення позивачем одних норм податкового законодавства; застосування відповідачем одного критерію при встановленні ознак порушення; механізм визначення відповідачем порушення податкового законодавства по ланцюгу поставок; відсутність безпосередньо вини позивача у ненадходженні податку до бюджету.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача не ґрунтуються на відповідних доказах, а саме, висновки про фіктивність деяких підприємств не підтверджена проведенням зустрічних перевірок чи в інший спосіб. Відповідач в Актах перевірок безпідставно, без будь-яких документів та належних доказів зазначив про наявність фіктивних підприємств у ланцюгу поставок. Під час проведення засідань представник відповідача не зміг пояснити суду з яких підстав, на якій нормі закону базуються висновки податкової інспекції про фіктивність підприємств - контрагентів позивача по справі.

З матеріалів актів перевірок не можна ідентифікувати отриманий позивачем товар з урахуванням його поставок по ланцюгу, не доведено відповідачем, що саме одна номенклатура товару була досліджена, не можна з'ясувати за який товар надходили кошти до бюджету і таке інше. Вказане свідчить про порушення відповідачем вимог наказу ДПА України від 10.08.05 р. № 327 (затвердженого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925М1205) про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зокрема, пункту 2.3.4 згідно якому не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з вимогами пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у пунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач по справі виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування: податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (отримані послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; відповідач у всіх Актах перевірки підтвердив, що позивач сплачував на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування; позивач належним чином відповідно до закону мав оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналіз діючого законодавства України, зокрема, норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що він не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Несплата податку контрагентом не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не впливає на суму бюджетного відшкодування. А лише факт незнаходження за юридичною адресою суб'єкта господарювання не може бути належним доказом фіктивності такого підприємства.

Крім того, судова колегія наголошує на тому, що позивач по справі не може відповідати за дії третіх осіб, не може і не повинен нести відповідальність за несплату податку іншими продавцями по ланцюгу поставок.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що усі укладені позивачем договори на поставку товарів, які досліджувались відповідачем під час проведення перевірок, не визнані у судовому порядку незаконними, а тому є чинними, а здійсненні за ними господарські операції є реальними, оскільки позивач отримував товар, який в подальшому використовував в процесі виробництва, що підтверджується відповідачем.

На думку судової колегії, при проведенні перевірок та складанні вищевказаних Актів відповідач досліджував не ланцюг поставки позивачу певного виду товару, а намагався встановити лише ланцюг взаємовідносин позивача з іншими суб'єктами господарювання з метою встановити, яке саме підприємство по ланцюгу не сплатило податок до бюджету.

Акти перевірок не містять інформації або належних доказів які саме господарські операції досліджувались відповідачем, не з'ясовано - ким, кому і який саме товар поставлявся.

Судова колегія дійшла вважає, що висновки відповідача базуються на припущеннях, що підтверджується Актами перевірок, в яких зазначається, що у відповідача відсутня інформація щодо сплати (або несплати) суб'єктами господарювання податку до бюджету. Несплату податку до бюджету відповідач ставить в залежність від незнаходженням підприємств за місцем реєстрації тощо.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст постанови виготовлений 11.07.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький