Ухвала суду № 16946013, 30.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р. Справа № 57166/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,

при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,Лізинговий дім” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинниим податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Компанія ,,Лізинговий дім” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції (ДПІ) у Галицькому районі м. Львова № 0001702321/0/31730064 від 08 липня 2008 року, № 0001702321/1/31730064 від 18 вересня 2008 року, № 0001702321/2/31730064 від 02 грудня 2008 року, № 0002052321/1/31730064 від 18 вересня 2008 року, № 0002052321/2/31730064 від 30 жовтня 2008 року, № 0002052321/3/31730064 від 02 грудня 2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою доводи податкового органу, що позивачем в порушення вимог підпункту 7.9.6 пункту 7.9 ст. 9 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств” за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року занижено скоригований валовий дохід на загальну суму 2903690 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 725922,50 грн.. Суд також не звернув уваги, що в договорах оперативного лізингу відсутні будь-які посилання на те, що господарські операції будуть здійснюватись на мовах попередньої оплати. Наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать про те, що лізингоодержувачі здійснювали оплату лише лізингових зобовязань, які передбачені у договорі , але аж ніяк - не шляхом здійснення попередньої оплати.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги розяснення порядку оподаткування операцій з оперативного лізингу, які викладені у листі ДПА України від 14 грудня 2004 року №625/4/15-1110.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представники позивача вимоги апелянта заперечили, просять залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки ТзОВ ,,Компанія ,,Лізинговий дім” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова складено акт № 2116/23-209/31730064 від 24.06.2008 року.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001702321/0/31730064 від 08 липня 2008 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 1451844 грн., з яких 725922 грн. основного платежу та 725922 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками розгляду апеляційних скарг прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001702321/1/31730064 від 18 вересня 2008 року та № 0001702321/2/31730064 від 02 грудня 2008 року, якими залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0001702321/0/31730064 від 08 липня 2008 року, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002052321/1/31730064 від 18 вересня 2008 року, № 0002052321/2/31730064 від 30 жовтня 2008 року, № 0002052321/3/31730064 від 02 грудня 2008 року, якими визначено податкові зобовязання по податку на прибуток, а саме: за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 41271 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем в порушення вимог підпункту 7.9.6 пункту 7.9 статті 7 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств” за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року занижено скоригований валовий дохід на загальну суму 2903690 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 725922 грн., а також не перераховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 530 грн..

Податковим органом в акті перевірки (т.1 а.с.20) зазначено, що протягом звітного періоду ТзОВ ,,Компанія ,,Лізинговий дім” було укладено 25 договорів оперативного лізингу, по яких було проведено проплати перших лізингових платежів на загальну суму 2903690 грн.. Позивачем було виведено валовий дохід від вказаних операцій оперативного лізингу відповідно до пп. 7.10.5 п.7.10 ст. 7 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств”, використовуючи оціночний коефіцієнт від виконання довгострокового контракту. Лізингоодержувач за користування обєктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина платежу за відповідні періоди встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною. Однак, обовязковою умовою застосування операцій оперативного лізингу як довгострокового договору є попередня оплата таких операцій на строк, що перевищує звітний період, визначена пп. 7.10.12 п. 7.10 ст. 7 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія судді не погоджується з висновками податкового органу, виходячи з наступних обставин.

Пунктом 1.18.1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств” (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин)визначено, що оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Згідно підпункту 7.9.6 пункту 7.9 ст.7 Закону № 334 оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Пунктом 7.10 ст. 7 Закону № 334 встановлено: платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом) (підпункт 7.10.1);

виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту (пп. 7.10.3)

оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту (пп. 7.10.4);

доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту(7.10.5);

витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді (пп. 7.10.6);

витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті (7.10.7);

для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту(пп. 7.10.8);

підпункти 7.10.3 - 7.10.8 цієї статті застосовуються також для визначення доходів і витрат відповідних звітних періодів від операцій з передплати періодичних видань, оперативного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень у разі попередньої оплати таких операцій на строк, що перевищує звітний період (пп. 7.10.12).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст.1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що Законом № 334 платнику податків надано право самостійно визначати порядок оподаткування господарських операцій з оперативного лізингу, а саме: проводити оподаткування в загальному порядку чи за порядком, встановленим для оподаткування операцій особливого виду. Головним в даному випадку є те, щоб оподаткування було проведено вчасно та у повному обсязі.

Посилання відповідача на розяснення порядку оподаткування операцій з оперативного лізингу, які викладені у листі ДПА України від 14 грудня 2004 року №625/4/15-1110, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки в листі зазначено, що підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334 визначено, зокрема, що передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобовязань орендодавця та орендаря. Однак, фактично підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334 визначено порядок оподаткування операцій з цінними паперами. Тому дане розяснення, на думку колегії суддів, не є обґрунтованим та не може застосовуватись на практиці.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ТзОВ ,,Компанія ,,Лізинговий дім” правомірно застосовувала особливий порядок визначення валових доходів, встановлений пп.7.10.12 ст. 7 Закону № 334, який дозволяє виконавцю договору оперативного лізингу самостійно визначати розмір валових доходів з метою оподаткування, а не розмір лізингових платежів, нарахованих до сплати у цьому періоді.

Також колегія суддів погоджується з доводами позивача, що на момент одержання перших лізингових платежів як попередньої оплати позивач не мав права власності на предмет лізингу. Попередню оплату ТзОВ ,,Компанія ,,Лізинговий дім” отримувало як гарантію виконання договору лізингоодержувачами. Дані кошти, а також власні кошти та кошти, отриманні позивачем від банківських установ за кредитними договорами використовувались для придбання майна, що підлягало передачі у оперативний лізинг.

В силу ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками позивача в судовому засіданні доведено, що всі доходи за договорами оперативного лізингу за період, що перевірявся, були включені до валових доходів та на них було нараховано податкові зобовязання по податку на прибуток у відповідності до вимог законодавства, про що свідчать первинні документи бухгалтерського та податкового обліків. Нарахування податкових зобовязань проводилось після передачі майна в оперативний лізинг, що не суперечить наведеним вище приписам Закону № 334. Факт нарахування та сплати податкових зобовязань підтверджується податковим органом в акті перевірки.

Таким чином, донарахування податковим органом податковим податкових зобовязань по податку на прибуток за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року призвело до подвійного оподаткування одних і тих же господарських операцій з оперативного лізингу.

Дані обставини підтверджуються також висновками попередніх перевірок та актом перевірки від 26.01.2010 року № 360/23-209/31730064, згідно якого не встановлено заниження або завищення задекларованих ТзОВ ,,Компанія ,,Лізинговий дім” показників у рядку 01.3 Декларацій ,,доходи від виконання довгострокових договорів”.

Крім того, позивачем доведено, що в акті перевірки всупереч вимог п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року та зареєстрованого Мінюстом України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, відсутнє посилання на первинні документи, що були підставою для ведення податкового обліку. В акті перевірки податковий орган посилається лише на дані бухгалтерського обліку, зокрема рахунки, в яких містяться зведенні дані.

Доводи позивача представником відповідача не спростовано.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуванх податкових повідомлень-рішень.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2009 року у справі № 2а-7399/08/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Повний текст ухвали складено 06 липня 2011 року.