Постанова № 16945259, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2011 року 15:42 № 2а-1382/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Толпекіної Т.В.;

відповідача: Радіна А.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ланд”

доДержавної податкової інспекції у місті Алушті

проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 січня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Ланд” (далі по тексту позивач, ТОВ “Ланд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Алушті (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Алушті), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року №0011031503/0, від 05 жовтня 2010 року №0011031503/1 та від 19 листопада 2010 року №0011031503/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1382/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24 лютого 2011 року.

В судовому засіданні 24 лютого 2011 року оголошено перерву до 24 березня 2011року.

В судовому засіданні 24 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті від 02 вересня 2010 року №0011031503/0 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати, передбаченого статтею 17 Закону України “Про плату за землю” та на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ТОВ “Ланд” зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 150 890,53 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а ДПІ у м. Алушті прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2010 року №0011031503/1 та від 19 листопада 2010 року №0011031503/2.

Податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2010 року №0011031503/0, від 05жовтня 2010 року №0011031503/1 та від 19 листопада 2010 року №0011031503/2 прийнято на підставі акта від 19 серпня 2010 року №1252/15-3/32658073 “Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланд”, (ЄДРПОУ - 32658073) за період з 30.10.2008р. по 29.07.2010р.” (далі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення статті 17 Закону України “Про плату за землю” в частині несвоєчасної сплати податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року.

Як свідчить Акт перевірки та розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за земельні ділянки з 30 жовтня 2008 року по 29 липня 2010 року, сума податкового зобовязання, заявлена позивачем до сплати за даними податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 та 2009 роки, фактично сплачена за рахунок відємного значення по уточнюючим податковим деклараціям за 2008 та 2009 роки

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач втратив право оренди земельної ділянки на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 08 вересня 2008 року по справі №2-3577/2008, яка набрала законної сили 23 жовтня 2008 року; крім того, у звязку з коригуванням податкових зобовязань за податковими деклараціями з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2008 та 2009 роки відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій і пені.

Відповідач проти позову заперечує та в письмовому запереченні зазначає, що погашення податкового боргу ТОВ “Ланд” з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рахунок відємного значення суми податкового зобовязання, зазначеного в уточнюючому розрахунку є підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі, визначеному підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкове зобовязання - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Абзацом першим пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до абзацу першого підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а)календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г)календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Матеріали справи підтверджують, що позивач 22 січня 2008 року подав податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008рік, в якій розмір орендної плати визначено у розмірі 203173,92 грн., рівними частками за кожен місяць 16931,16 грн.; 02 лютого 2009 року подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік, в якій розмір орендної плати визначено у розмірі 234056,36 грн., рівними частками за січень-серпень 19504,70 грн.; за вересень-грудень 19504,69 грн.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

29 липня 2010 року ТОВ “Ланд” подало уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік, в якій розмір орендної плати визначено на рівні 22700,37 грн., в тому числі рівними платежами за січень-вересень 2330,17 грн., за жовтень 1728,84 грн., за листопад-грудень 0,00 грн.; та уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2009 рік, в якій розмір орендної плати визначено на рівні 0,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що за допомогою уточнюючих податкових декларацій позивач фактично виправив помилку, допущену ним в раніше поданих податкових деклараціях, а саме зменшив помилково вказану суму податкового зобовязання з орендної плати.

Як зазначає відповідач, за даними особового рахунку, сума заявлена позивачем до сплати в податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 та 2009 роки, фактично сплачена ним 29 липня 2010 року за рахунок відємного значення по уточнюючих податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чині.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави Окружному адміністративному суду міста Києва вважати, що застосування таких штрафних санкцій виправдане лише за наявності двох умов: здійснення платником податків саме сплати узгодженої суми податкового зобовязання та здійснення такої сплати з порушенням встановлених граничних строків.

На переконання суду, подання уточнюючої податкової декларації, якою зменшується сума податкового зобовязання, не прирівнюється до сплати такого податкового зобовязання.

З огляду на те, що подання уточнюючої податкової декларації не є сплатою податкового зобовязання, застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ЗаконуУкраїни “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 15 січня 2008 року у справі №К-34637/06 та від 03 лютого 2010 року у справі №К-8689/08.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у мм. Алушті не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Ланд” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланд” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті від 02 вересня 2010 року №0011031503/0, від 05 жовтня 2010 року №0011031503/1 та від 19 листопада 2010 року №0011031503/2.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ланд” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 30 березня 2011 року.