Постанова № 16945260, 28.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2011 року 17:12 № 2а-19026/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Савчука Д.В.;

Соловчука Є.В.;

відповідача 1:Мазніченко О.В.;

відповідача 2:не зявились.;

прокуратури:Тагвей Т.І.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Енерготерра”

до1.Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

2.Головного управління Державного казначейства України у місті Києві

за участюПрокуратури міста Києва

провизнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії та відшкодування податку на додану вартість

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 грудня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготерра” (далі по тексту позивач, ТОВ “Енерготерра”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту відповідач 1, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) та Головного управління Державного казначейства України у місті Києві (далі по тексту відповідач 2, ГУ ДКУ у м. Києві), в якому просить: 1) зобовязати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва відобразити дані, викладені у поданих ТОВ “Енерготерра” податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року та деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, в облікових картках позивача як платника податків; 2) визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, які полягають у невизнанні поданих ТОВ “Енерготерра” податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року та деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року та не відображенні даних, викладених у податковій звітності, в облікових картках позивача як платника податків; 3) стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКУ у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11а, ідентифікаційний код 24262621) на користь ТОВ “Енерготерра” (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 23, оф. 3, ідентифікаційний код 34820176) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 6936100,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-19026/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27 січня 2011 року.

27 січня 2011 року від Прокуратури м. Києва надійшло клопотання про вступ у справу на захист інтересів держави на стороні відповідачів.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Всудовому засіданні 28 березня 2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача 1 та прокурор проти задоволення адміністративного позову заперечили, представник відповідача 2 в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “Енерготерра” подало до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва наступні податкові декларації: податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010року через канцелярію 14 травня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року через канцелярію 15 червня 2010 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року через канцелярію 21 липня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення 30 липня 2010 року, яку податковий орган отримав 04 серпня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року через канцелярію 17 серпня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року через канцелярію 20 вересня 2010 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення 20 жовтня 2010 року, яку податковий орган отримав 28 жовтня 2010 року; декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2010 року через канцелярію 02 листопада 2010 року.

Відповідач надав в матеріали справи копії відповідних листів про невизнання поданої ТОВ “Енерготерра” податкової звітності, а саме: лист від 19 травня 2010 року №3709/10/28-321 “Про невизнання документів”, в якому зазначається про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, у звязку з тим, що в службових полях третього розділу декларації не зазначені номери рядків, до яких подаються додатки; лист від 24 червня 2010 року №4573/10/28-321 “Про невизнання документів”, в якому зазначається про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, у звязку з тим, що в службовому полі декларації не зазначені номери рядків, до яких подаються додатки; лист від 06 серпня 2010 року №5641/10/28-321 “Про невизнання документів”, якому зазначається про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, у звязку з тим, що в службовому полі декларації не зазначені номери рядків, до яких подаються додатки; листа від 20 серпня 2010 року №6165/10/28-321 “Про невизнання документів”, в якому зазначається про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, у звязку з тим, що в службових полях декларації не зазначені номери рядків, до яких подаються додатки; лист від 28 вересня 2010року №7187/10/28-321 “Про невизнання документів”, в якому зазначається про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, у звязку з тим, що у вступній частині декларації зазначений недостовірний обовязковий реквізит “Місцезнаходження платника податку”; лист від 24 червня 2010 року №4573/10/28-321 “Про невизнання документів”, в якому зазначено про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, у звязку з тим, що в службовому полі декларації не зазначені номери рядків, до яких подаються додатки; лист від 04 листопада 2010 року №8937/10/28-321 “Про невизнання документів”, в якому зазначається про невизнання декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, оскільки “декларація підписана посадовою особою ОСОБА_5, що не є головним бухгалтером підприємства згідно бази даних ДПІ”.

В податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ“Енерготерра” визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 5642154 грн.; в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ “Енерготерра” визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1293 946 грн.

Позивач вважає, що відповідачем 1 порушено порядок прийняття податкової звітності, що дії стосовно невизнання податкової звітності є протиправними, внаслідок чого порушено право позивача на отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість та мотивує позовні вимоги наступним: законодавством не передбачено права податкового органу приймати податкову звітність із застереженням (відмітками) про можливість її невизнання; Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року №827 не можуть розширювати перелік підстав для невизнання податкової звітності, передбачених Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; позивач не отримав жодного з листів відповідача про невизнання податкової звітності; подана ТОВ “Енерготерра” податкова звітність оформлена у відповідності до порядків її заповнення; позивач набув право на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 6936100,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року.

Відповідач 1 з позовними вимогами не погоджується та в письмовому запереченні зазначає про наступне: оскільки податкові декларації позивача з податку на додану вартість е визнані, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на має змоги провести документальну невиїзну перевірку відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, тобто, у позивача не виникло права на отримання бюджетного відшкодування, а отже воно не може вважатися порушеним.

Відповідач 2 проти прозову також заперечив з тих підстав, що ГУ ДКУ у м. Києві права та охоронювані законом інтереси позивача не порушувало.

Прокуратура міста Києва проти позову заперечує з підстав, наведених відповідачем 1.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ “Енерготерра”, виходячи з наступних мотивів.

В частині невизнання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкової звітності позивача Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що прийняття податкової декларації є обовязком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобовязаний погасити податкове зобовязання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи вказані правові норми, суд звертає увагу, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників, а Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації, а саме: не зазначення обовязкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків. При цьому податковий орган зобовязаний повідомити платника податку про кожен факт невизнання податкової звітності.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (далі по тексту Порядок 1).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку 1 декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Згідно з пунктом 3.2 Порядку 1 вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4.

Пункт 3.3 Порядку 1 встановлює, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 (далі по тексту Порядок 2).

Відповідно до пункту 1.6 Порядку 2 у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обовязковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що ні Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ні зазначені вище Порядки не визначають переліку обовязкових реквізитів податкової декларації. За таких підстав, обовязковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, звітний період, в якому виправляються помилки, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Враховуючи наведене, по кожній з невизнаних відповідачем податкових декларацій ТОВ“Енерготерра” з податку на додану вартість та декларацій з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень та вересень 2010 року містять всі обовязкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами керівником та головним бухгалтером, та скріплені печаткою платника податків; вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, заповнені у відповідності з Порядком.

На думку суду, не зазначення номерів рядків, до яких подаються додатки, не є законодавчо визначеною підставою для невизнання податкової декларації.

Податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року містить всі обовязкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами керівником та головним бухгалтером, та скріплена печаткою платника податків.

Посилання відповідача на те, що в податковій декларації зазначено недостовірний обовязковий реквізит “Місцезнаходження платника податку” не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

У податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року в графі “Місцезнаходження платника податку” вказано - м. Київ, вул. Велика Житомирська, 23, кв. 3. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ТОВ “Енерготерра” - м. Київ, Шевченківський район, вул. Велика Житомирська, 23, кв. 3. Таким чином, відомості в графі “Місцезнаходження платника податку” податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року є достовірними. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Декларація з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року містить всі обовязкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами керівником та головним бухгалтером, та скріплена печаткою платника податків та заповнена у відповідності до Порядку 2; доказів того, що вказану декларацію позивачем подано не на односторонньому аркуші формату А-4, відповідачем не надано.

Декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року містить всі обовязкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами керівником та головним бухгалтером, та скріплена печаткою платника податків та заповнена у відповідності до Порядку 2.

Підставою для невизнання зазначеної декларації відповідач зазначив: “в порушення вимог пп. 3.4 Порядку декларація підписана посадовою особою ОСОБА_5, що не є головним бухгалтером підприємства. Згідно бази даних ДПІ”.

Суд звертає увагу, що Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29березня 2003 року №143, не містить підпункту 3.4; доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 не є головним бухгалтером ТОВ “Енерготерра” відповідачем не надано.

На підтвердження того, що листи про невизнання спірної податкової звітності надсилалися на адресу ТОВ “Енгерготерра”, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надала копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції та “реєстр невизнаної звітності”.

Згідно з пунктом 4.6 Методичних рекомендацій щодо приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 01 квітня 2006 року №171, платнику в триденний термін надсилається повідомлення про невизнання ОДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати нову, оформлену належним чином. Відправлення платникам податків зазначених повідомлень здійснюється через загальні відділи відповідно до Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження надіслання повідомлень про невизнання ним податкових декларацій ТОВ “Енерготерра” з податку на додану вартість за квітень-вересень 2010 року та декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя та ІІІ квартал 2010 року, а саме: листів від 19 травня 2010 року №3709/10/28-321 “Про невизнання документів”, від 24 червня 2010 року №4573/10/28-321 “Про невизнання документів”, від 06 серпня 2010 року №5641/10/28-321 “Про невизнання документів”, від 20 серпня 2010 року №6165/10/28-321 “Про невизнання документів”, від 28вересня 2010 року №7187/10/28-321 “Про невизнання документів”, від 24 червня 2010року №4573/10/28-321 “Про невизнання документів” та від 04 листопада 2010 року №8937/10/28-321 “Про невизнання документів”, зокрема фіскального чека, реєстру поштових відправлень, повідомлення про вручення поштового відправлення.

На думку суду, копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції та “реєстр невизнаної звітності” не є належними доказами на підтвердження надіслання зазначених листів позивачу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо невизнання поданих ТОВ “Енерготерра” податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010року, декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року та 3квартали 2010 року є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 3.2 Методичних рекомендацій щодо приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової України від 01 квітня 2006 року №171, для забезпечення єдиної методології приймання та обробки документів податкової звітності повинні виконуватись такі процедури, зокрема, приймання та реєстрація документів податкової звітності від платників податків; перенесення інформації з документів податкової звітності на паперових носіях до електронних баз податкової звітності; перенесення показників про нараховані суми з електронних баз податкової звітності до КОР платників податків.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання поданих ТОВ “Енерготерра” податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010року, декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року та 3квартали 2010 року, повертає сторони у первісний стан, який існував до вчинення протиправних дій, та є наслідком для вчинення податковим органом відповідних дій, зокрема, відображення показників податкових декларацій в картках особового рахунку платника податку, а тому позовні вимоги щодо зобовязання відповідача відобразити дані, викладені у поданих ТОВ “Енерготерра” податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року та деклараціях з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року, в облікових картках позивача як платника податків, задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог щодо бюджетного відшкодування Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлювалися пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок відємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок відємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011року.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

За приписами підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналогічні норми про перевірку податкової декларації з податку на додану вартість містяться у діючому на момент розгляду даної справи Податковому кодексі України.

Так відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За вимогами пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з відємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У звязку з тим, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, порядок перевірки податковим органом податкових декларацій має здійснюватися за правилами, передбаченими статтею 200 Податкового кодексу України, в свою чергу, порядок визначення відємного значення з податку на додану вартість та подання податкової декларації - за правилами пункту 7.7 статті 7 України “Про податок на додану вартість”, що був чинний на момент виникнення такого відємного значення та подання податкової декларації.

Аналіз наведених правових норм дозволяє прийти до висновку, що процедура відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість передбачає наступні умови: 1)наявність сум податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (відємне значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); 2)прийняття платником податку рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування шляхом подання відповідному податковому органу податкової декларації та заяви про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій; 3) проведення податковим органом документальної невиїзної перевірки заявлених у податковій декларації даних та, за наявності достатніх підстав - позапланової виїзної перевірки платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування; 4) за результатами проведеної перевірки податковий орган або надає органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Таким чином, проведення податковим органом перевірки поданої платником податку податкової декларації є обовязковим етапом на шляху до отримання бюджетного відшкодування, без якого право на отримання бюджетного відшкодування платником податку не може бути реалізоване.

При цьому, суд звертає увагу, що проведення перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування є виключними (дискреційними) функціями податкового органу.

Крім того, відповідно до визначення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування відємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Обставини справи свідчать, що перевірка даних, заявлених ТОВ “Енерготерра” у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року відповідачем не проводилася, а отже процедура отримання бюджетного відшкодування, передбачена статтею 200 Податкового кодексу України не відбулася.

Наведене фактично свідчить про відсутність у позивача порушеного права на отримання бюджетного відшкодування, в свою чергу спірна сума не може вважатися сумою бюджетної заборгованості.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність повноважень суду на проведення перевірки даних, заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість, та відсутність порушеного права на отримання бюджетного відшкодування, позовні вимоги ТОВ “Енерготерра” в частині стягнення з бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 6936100,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість невизнання податкових декларацій ТОВ “Енерготерра” з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, 3 квартали 2010 року з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу ТОВ “Енерготерра” не доведено своїх вимог про стягнення бюджетної заборгованості, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Енерготерра” підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготерра” задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо невизнання поданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерготерра” податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2010 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року та 3 квартали 2010 року.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготерра” судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко