Постанова № 16945096, 14.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2011 року 16:15 № 2а-13471/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді КузьменкаВ.А., за участю секретаря ХижнякІ.В. та представників:

позивача: Гусара Д.В.;

відповідача: Степаненко І.Д.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

02 листопада 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” (далі по тексту позивач, ТОВ “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2009 року №0000812210/0, від 21 травня 2009року №0000812210/1 та від 07 жовтня 2009 року №0000812210/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13471/11/2670 та призначено попереднє судове засідання на 27 листопада 2011 року.

В судовому засіданні 27 листопада 2009 року судом оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 грудня 2009року. 18 грудня 2009 року судом оголошено до 03 лютого 2010 року.

В судовому засідання 03 лютого 2010 року оголошено перерву до 19 березня 2010року.

19 березня 2010 року оголошено ухвалу про зупинення провадження у справі у звязку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи до одержання судом результатів експертизи.

08 квітня 2011 року до суду надійшло повідомлення від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18 травня 2011 року.

В судовому засіданні 18 травня 2011 року оголошено перерву до 14 червня 2011 року.

В судовому засіданні 14 червня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26лютого 2009 року №0000812210/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 7.6 статті 7 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 62472,00 грн., в тому числі за основним платежем 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 62472,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21травня 2009 року №0000812210/1 та від 07 жовтня 2009 року №0000812210/2.

Податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2009 року №0000812210/0, від 21травня 2009 року №0000812210/1 та від 07 жовтня 2009 року №0000812210/2 прийняті на підставі висновків акта від 10 лютого 2009 року №38/22-1/33499054 “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” код за ЄДРПОУ 33499054 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.09.2008р.” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем встановлено наступне: до складу валових доходів позивачем не включено прибуток від операцій з цінними паперами за І півріччя 2007 року у сумі 19361,00 грн.; ТОВ “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” неправомірно включено до складу валових витрат основної декларації податку на прибуток витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на загальну суму 480415,00 грн. за ІІ квартал 2007 року, а саме: позивач не мав права відносити до складу валових витрат основної декларації з податку на прибуток заборгованість за придбані цінні папери, а лише могло збільшити витрати звітного періоду від придбання цінних паперів та відобразити в додатку К3 декларації з податку на прибуток підприємства у періоді коли відбувалося придбання відповідних цінних паперів.

На підставі наведеного в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 4840,00 грн. та 120104,00 грн. за І півріччя 2007 року.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та мотивує позовні вимоги наступним: витрати на суму 480415,00 грн. підтверджуються необхідними документами; єдиним видом діяльності ТОВ “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” є купівля-продаж цінних паперів, тому невірне відображення витрат на купівлю цінних паперів не призвело б до зміни фінансового результату та заниження податку на прибуток; висновок відповідача про заниження валового доходу у розмірі 19361,00 грн. не обґрунтований та спростовується первинною документацією підприємства; відповідачем не було донараховано суму податкового зобовязання, а тому застосування фінансової санкції є неправомірним.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в Акті перевірки та зазначає, що за перевірений період позивач отримував збиток від операцій з купівлі-продажу цінних паперів, у звязку з чим не було нараховано основного платежу, однак, збитковість господарської діяльності не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафу.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій”, керуючись наступними мотивами.

В частині висновків Акту перевірки про не включення позивачем до складу валового доходу прибутку від операцій з цінними паперами за І півріччя 2007 року у сумі 19361,00грн. суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що за перевірений період позивач здійснював діяльність з купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Операції з цінним паперами є операціями особливого виду, правила оподаткування яких встановленні в пункті 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, відємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням відємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні обєкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно з підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у звязку з таким придбанням.

Відповідно до підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в звязку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у звязку з таким продажем, обміном або відчуженням.

З аналізу наведених норм права вбачається, що до складу валового доходу за операціями з цінними паперами включається лише прибуток від операцій з цінними паперами, тобто сума перевищення доходів від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, над витратами, що понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів протягом звітного періоду (з урахуванням відємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів).

За визначенням пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, (далі по тексту - Порядок), що діяв на момент складання Акта перевірки, акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 та 1.7 Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.3.2 Порядку встановлює, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб субєкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Судом встановлено, що Акт перевірки не містить посилань на первинні документи, на підставі яких позивачем вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відомості про відсутність первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, в Акті перевірки не зазначені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зафіксований в Акті перевірки, викладений не чітко, не обєктивно та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, “приховування обєкта оподаткування”, “розкрадання”, “привласнення”, “описка” тощо).

Стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат основної декларації податку на прибуток підприємства витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на загальну суму 480415,00 грн. за ІІ квартал 2007 року.

Суд встановив, що позивачем до складу валових витрат основної декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2007 року включено витрати на придбання цінних паперів.

Як вже вище зазначалося, операції з цінним паперами є операціями особливого виду, правила оподаткування яких встановленні в пункті 7.6 статті 7 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”.

Так, підпункт 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, відємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням відємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні обєкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Згідно з підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у звязку з таким придбанням.

В свою чергу валові витрати, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств”, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У звязку із викладеним Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те що, що витрати на придбання цінних паперів повинні обліковуватися за правилами, встановленими пунктом 7.6 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, і ці витрати не є валовими витратами у розумінні статті цього Закону, а тому приходить до висновку, що позивач не забезпечив належного обліку операцій з цінними паперами.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що порушення ТОВ “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” порядку обліку операцій з цінними паперами призвело до заниження суми податкового зобовязання з податку на прибуток за відповідний звітний період, про що свідчить відсутність донарахування позивачу суми податкового зобовязання згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Підпункт 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України “Пропорядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе лише за наявності факту донарахування ним суми податкового зобовязання.

Зміст спірних податкових повідомлень-рішень свідчить, що сума податкового зобовязання на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем не донараховувалася, а тому нарахування штрафних санкцій у розмірі 62472,00 грн. суд визнає протиправним.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26 лютого 2009 року №0000812210/0, від 21 травня 2009 року №0000812210/1 та від 07 жовтня 2009 року №0000812210/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 26 лютого 2009 року №0000812210/0, від 21 травня 2009 року №0000812210/1 та від 07 жовтня 2009 року №0000812210/2.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Агентство Фондових Технологій” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузь