Постанова № 16945095, 24.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2011 року 15:30 № 2а-14026/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря ХижнякІ.В. та представників:

позивача: Стрелкова В.О.;

відповідача: Аліфанова Т.Ю.;

прокурора:не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Мафесан”

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

за участюПрокуратури Святошинського району міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 листопада 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Мафесан” (далі по тексту позивач, ТОВ “Мафесан”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 04 листопада 2009 року №0002682310/0 та №0002692310/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14026/06/2670 та призначено попереднє судове засідання на 11 грудня 2009 року.

В попереднє судове засідання 11 грудня 2009 року не прибули представники сторін, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 22 січня 2010 року.

22 січня 2010 року в судове засідання не зявився представник позивача; судом оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 02 березня 2010 року.

27 січня 2010 року до суду надійшло клопотання від Прокуратури Святошинського району міста Києва про вступ у справу з метою захисту інтересів держави.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалася перерва у звязку з необхідністю надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 30 вересня 2010 року оголошено ухвалу про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі відносно директора ТОВ “Мафесан” ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьої статті 212 Кримінального кодексу України.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2011 року у кримінальній справі №1-1236/10, №1-175/11, яким засуджено та визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, набрав законної сили.

18 березня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ДПІ у Святошинському районі міста Києва подано клопотання про поновлення провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2011 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 20 квітня 2011 року.

20 квітня 2011 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, оголошено перерву до 24 травня 2011 року.

В судовому засіданні 24 травня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва від04листопада 2009 року №0002682310/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ТОВ“Мафесан” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1754533,26 грн., в тому числі основний платіж 1169688,84 грн., штрафні (фінансові) санкції 584844,42грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 04листопада 2009 року №0002692310/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ПП“Родос Плюс” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2193166,88 грн., в тому числі основний платіж 1462111,25 грн., штрафні (фінансові) санкції 731055,63 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 21 жовтня 2009 року №225/23-60/33600438 “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Мафесан” (код за ЄДРПОУ 33600438) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р.” (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1462111,25грн., в тому числі за І квартал 2008 року 100326,25 грн., за І півріччя 2008року 686546,00 грн., за ІІІ квартал 2008 року 1271868,00 грн., за 2008 рік 1462111,25 грн., та порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Проподаток на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1169688,84 грн., в тому числі за січень 2008 року 1179,52 грн., березень 2008 року 79081,40 грн., за квітень 2008 року 244511,39 грн., за травень 2008 року 125638,40 грн., за червень 2008 року 98826,00 грн., за липень 2008 року 140171,00 грн., за серпень 2008 року 206646,02 грн., за вересень 2008 року 121440,38 грн., за жовтень 2008 року 134758,20 грн., за листопад 2008 року 10986,85 грн., за грудень 2008 року 6449,58 грн.

Висновок Акта перевірки про зазначені порушення ДПІ у Святошинському районі м.Києва мотивований наступним.

В ході проведення перевірки встановлено, що за перевірений період постачальниками ТОВ “Мафесан” були ТОВ ФСБ “Позитив”, ТОВ “Геопард” та ТОВ БКФ “Альтаір”. Згідно бази даних ПДС та опублікування в газеті “Голос України” ТОВ ФСБ “Позитив” та ТОВБКФ “Альтаір” мають стан “визнано банкрутом”, ТОВ “Геопард” має стан “місцезнаходження не встановлено”. Під час опрацювання ТОВ ФСБ “Позитив”, ТОВ“Геопард” та ТОВ БКФ “Альтаір” встановлено, що дані підприємства зареєстровані на осіб, непричетних до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 (значить директором ТОВ БКФ “Альтаір”), ОСОБА_3 (значиться директором, бухгалтером та засновником ТОВ ФСБ “Позитив”) та ОСОБА_4 (значиться директором, бухгалтером та засновником ТОВ “Геопард”). Пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчать, що вони ніякого відношення до підприємств зареєстрованих на їх імена, не мають, в органах державної реєстрації та податкової служби не реєстрували, фінансово-господарські документи не створювали та не підписували, підприємство ТОВ “Мафесан” їм не відоме, з даним підприємством вони ніколи не мали взаємовідносин та не організовували для ТОВ“Мафесан” робіт по монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 13, буд. №2, кв.№3.

Враховуючи наведену інформацію ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановила нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ ФСБ “Позитив” та ТОВБКФ “Альтаір” на монтаж внутрішніх санітарно-технічних систем, та з ТОВ “Геопард” на придбання матеріалів для монтажу внутрішніх санітарних систем.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з такого: у позивача наявні всі документальні докази того, що здійснені ним виплати проведені виключно як компенсація за фактично надані послуги; чинним законодавством не встановлено обовязку покупця встановлювати правоздатність своїх контрагентів, тому позивач не мав сумніву, що представники контрагентів є правомочними а документи оформлені належним чином.

Відповідач проти позову заперечує та повністю підтримує висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги ТОВ “Мафесан” необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ “Мафесан” (підрядник) уклало з ТОВ ФСБ “Позитив” (субпідрядник) договір субпідряду від 22 вересня 2008 року №13/м , відповідно до якого підрядник замовляє та доручає, а субпідрядник виконує за цим дорученням монтаж внутрішніх санітарно-технічних систем на обєкті: забудова території земельної ділянки житловим комплексом з обкатами інфраструктури для обслуговування населення по вул. Голосіївська, 13 в м. Києві, будинок №3, секції 2, 3 та школа-дитячий садок на 300 місць; загальна вартість робіт складає 808549,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 134758,20 грн.

На виконання вказаного договору сторонами складено акти приймання-передачі підрядних робіт за жовтень 2008 року №1, №2, №3, №4 та №5; ТОВ ФСБ “Позитив” виписало позивачу податкову накладну від 31 жовтня 2008 року №2815 на загальну суму 808549,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 134758,20 грн.

ТОВ “Мафесан” (підрядник) за перевірений період уклало договори субпідряду з ТОВБКФ “Альтаір” (субпідрядник) від 19 лютого 2008 року №2/м, від 21 березня 2008 року №3/м, від 22 квітня 2008 року №5/м, від 22 травня 2008 року №7/м, від 25 липня 2008 року №11/м, 26 червня 2008 року №8/м, від 28 серпня 2008 року №12/м, за умовами яких субпідрядник виконує монтаж внутрішніх санітарно-технічних систем на обєкті: забудова території земельної ділянки житловим комплексом з обкатами інфраструктури для обслуговування населення по вул. Голосіївська, 13 в м. Києві, будинок №2, секції 1, 2, будинок №3, секції 2, 3. Вартість робіт за вказаними договорами складає 474488,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 79081,40 грн.; 1235622,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 205937,00 грн.; 753830,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 125638,40 грн.; 595956,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 98826,00 грн.; 713718,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 118953,00 грн.; 841026,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 140171,00 грн.; 708 840,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 118 140,00 грн.

На виконання вказаного договору сторонами складено акти приймання-передачі підрядних робіт за березень, квітень, травень 2008 року без номерів, за червень 2008 року №1, №2, №3, №4 №5; №6, за липень, серпень, вересень 2008 року без номерів; ТОВ БКФ “Альтаір” виписало позивачу податкові накладні від 28 березня 2008 року №257 на загальну суму 474488,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 79081,40 грн.; від 30 квітня 2008 року №400 на загальну суму 1235622,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 205937,00 грн.; від 30 травня 2008 року №401 на загальну суму 753830,40 грн., в тому числі податок на додану вартість 125638,40 грн.; від 30 червня 2008 року №658 на загальну суму 494130,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 98826,00 грн.; від 30 липня 2008 року №774 на загальну суму 700855,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 140171,00 грн.; від 29 серпня 2008 року №922 на загальну суму 713718,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 118953,00 грн. та від 30 вересня 2008 року №1090 на загальну суму 708840,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 118 140,00 грн.

Також матеріали справи свідчать, що за видатковими накладними та податковими накладними датованими груднем 2007 року та січнем, квітнем, травнем, серпнем, вереснем, листопадом 2008 року, ТОВ “Геопард” поставило на адресу ТОВ “Мафесан” матеріали для монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем на загальну суму 868979,05 грн., в тому числі податок на додану вартість 144829,84 грн.

Як встановлено в Акті перевірки та не заперечується сторонами, ТОВ “Мафесан” здійснило оплату за придбані роботи та товар шляхом перерахування контрагентам грошових коштів на розрахункові рахунки постачальників.

Частина четверта статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В матеріалах справи знаходиться належним чином засвідчена копія обвинувального вироку Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2011 року у справі №1-1236/10 №1-175/11 по обвинуваченню ОСОБА_1, працюючого директором ТОВ“Мафесан”, у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України, який набрав законної сили.

Вироком встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ТОВ“Мафесан” і, одночасно являючись єдиним фактичним керівником вказаного підприємства, здійснював в 2008 році господарську діяльність, повязану з проведенням робіт по монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем за адресою: м. Київ, вул.Голосіївська, 13, будівлі №2, №3, школа-дитячий садок, а також з проведенням робіт по ремонту системи каналізації та придбанням будівельних матеріалів, на підставі підроблених документів, складених невстановленими особами від імені підприємств, зареєстрованих з метою здійснення фіктивного підприємництва ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВ ФСБ “Позитив” та ТОВ “Геопард”, при цьому податковий кредит ТОВ “Мафесан” формував на підставі підроблених податкових накладних, складених від імені ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВ ФСБ “Позитив” та ТОВ “Геопард”.

Крім того, вироком встановлено, що ТОВ “Мафесан” фактично не отримувало від ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВ ФСБ “Позитив” робіт з монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем та не отримувало від ТОВ “Геопард” будівельні матеріали для здійснення вказаних робіт.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що здійснені ним господарські операції з ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВ ФСБ “Позитив” та ТОВ “Геопард” носять реальний характер.

Відповідно до частин першої та пятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина друга статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Стаття 236 Цивільного кодексу встановлює, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєкта (субєктів) господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін (сторони) угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Обвинувальний вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 січня 2011року у справі №1-1236/10 №1-175/11 по обвинуваченню директора ТОВ “Мафесан” ОСОБА_1, у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків) свідчить, що операції ТОВ“Мафесан” з ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВ ФСБ “Позитив” та ТОВ “Геопард” не мали дійсного характеру, здійснені з метою формування штучного податкового кредиту, зменшення обєкта оподаткування та отримання податкових преференцій, тобто правочини, укладені ТОВ “Мафесан” з ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВ ФСБ “Позитив” та ТОВ “Геопард” не були спрямовані на настання реальних наслідків, їх метою було ухилення від сплати податків, отже, є такими, що порушують публічних порядок та є нікчемними.

При цьому, інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами господарювання податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності -

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право на включення до складу валових витрат виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Оскільки ТОВ “Мафесан” фактично не отримувало від ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВФСБ “Позитив” робіт з монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем та не отримувало від ТОВ “Геопард” будівельних матеріалів для здійснення вказаних робіт, тобто не здійснювало витрат в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), не придбавало робіт чи товару з метою їх використання у господарській діяльності, а, отже, не мало права на включення до складу валових витрат сум, сплачених таким контрагентам.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно висновку спеціаліста Управління МВС України науково-дослідного експертно-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 08 вересня 2009 року №155 підписи від імені директора ТОВБКФ“Альтаір” ОСОБА_2 на податкових накладних, виписаних ТОВ БКФ “Альтаір” на адресу ТОВ “Мафесан” від 28 березня 2008 року №257, від 30 квітня 2008 року №400, від 30 травня 2008 року №401, від 30 червня 2008 року №628, від 30 липня 2008 року №774, від 29 серпня 2008 року №922 та від 30 вересня 2008 року №1090, на актах приймання виконаних підрядних робіт за 2008 року та на договорах субпідряду, укладених між ТОВБКФ “Альтаір” та ТОВ “Мафесан”, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Так само у зазначеному висновку встановлено, що підписи від імені директора ТОВФСБ “Позитив” ОСОБА_3 на податкових накладних, виписаних ТОВ ФСБ “Позитив” на адресу ТОВ “Мафесан” від 20 серпня 2008 року №2092, від 31 жовтня 2008 року №2815, на видатковій накладній від 20 серпня 2008 року №РН-0000018, договорі субпідряду, укладеного між ТОВ ФСБ “Позитив” та ТОВ “Мафесан” та актах приймання виконаних підрядних робіт за 2008 рік, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Крім того, підписи від імені директора ТОВ “Геопард” ОСОБА_4 на податкових накладних та видаткових накладних виписаних ТОВ “Геопард” на адресу ТОВ “Мафесан” від грудня 2007 року, січня, квітня, травня, серпня, вересня, листопада 2008 року, виконані не ОСОБА_4 а іншою особою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати за 2008 рік по взаємовідносинах з ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВ ФСБ “Позитив”, ТОВ “Мафесан”,не відповідають вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З огляду на те, що в межах спірних правовідносин судом встановлено нікчемність правочинів, укладених між позивачем з контрагентами - ТОВ БКФ “Альтаір”, ТОВ ФСБ “Позитив”, випливає, що ТОВ “Мафесан”, неправомірно формувало податковий кредит щ податку на додану вартість за перевірений період.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1462111,25грн., та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1169688,84 грн., є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, визначення ТОВ “Мафесан” суми податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Мафесан” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Мафесан” у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко