Постанова № 16944763, 07.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2011 р. № 2-а- 5858/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Короткової Н.М.

відповідача - Лиманського А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Акціонерного товариства закритого типу "Хладопром"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у місті Харкові

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу "Хладопром" (надалі АТЗТ "Хладопром"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000590854 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 299 625,00 грн., у тому числі за основним платежем 239 700,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 59 925,0 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000600854 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 332 170,00 грн., в тому числі за основним платежем збільшено на суму 265 736,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 66 434,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування адміністративного позову вказує, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Акціонерного товариства закритого типу „Хладопром” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові складено акт перевірки 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734 (далі за текстом - акт перевірки 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734).

За результатами розгляду акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі за текстом - СДПІ ВПП) було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000590854, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 299 625,00 грн., у тому числі за основним платежем 239 700,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 59 925,0 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000600854 щодо збільшення АТЗТ "Хладопром" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 332 170,00 грн., в тому числі за основним платежем 265 736,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафну санкцію у розмірі 66 434,00 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення рішення від 05.05.2011 р. № 0000590854 та податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000600854 прийняті відповідачем з грубим порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та на довільному трактуванні норм права.

Таке твердження представник позивача мотивує тим, що обставини, які викладені у акті перевірки від 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734 неправомірно кваліфіковані як порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України та п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями з врахуванням вимог ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-VІ із змінами та доповненнями та ст.15, п."д" ст.41 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ, а висновки акту перевірки, в якому містяться вищевказані порушення, зроблено при довільному трактуванні норм права та при грубому порушенні норм податкового законодавства.

Також, позивач не погоджується з висновком відповідача стосовно встановлення в ході перевірки фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій з контрагентами позивача - ПФ "Фірма "Гамбіт", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "ІТЕР", ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Майра" та ТОВ "Донтрансторг", оскільки, у даних суб'єктів господарювання відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме - наявність відповідного кваліфікованого персоналу, наявність транспортних засобів та транспортних витрат, пов'язаних з перевезенням товарів, наявність матеріально-технічних ресурсів, тобто, відсутні об'єкти оподаткування обумовлені ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таке твердження позивач мотивує тим, що у нього є в наявності всі необхідні первинні документи, які свідчать про реальність проведених господарських операцій, а саме: договори купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, оригінали виписок банку та платіжних доручень, що підтверджують факт сплати грошових коштів на рахунки зазначених контрагентів.

Також представник позивача зауважив, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є ніщо інше, як податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). В зв'язку з чим, враховуючи положення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" АТЗТ "Хладопром" було правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ:

- по операціям з придбання цукру бурякового у ПФ "Гамбіт" у липні 2010 р. у сумі 172 694,0 грн.,

- по операціям з поставки товарно-матеріальних цінностей ПП "ВКФ "Укрпромснаб" у липні 2010 р. у сумі 10301,0 грн.,

- по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Ітер" у березні 2010 р. у сумі 1 326,67 грн., у квітні 2010 р. у сумі 80,0 грн., у червні 2010 р. у сумі 1 326,67 грн., у серпні 2010 р. у сумі 1 326,67 грн.

- по операціям з придбанням з ТОВ "Компанія Істсервіс" у березні 2010 р. у сумі 1 110,42 грн., у червні 2010 р. у сумі 7 024,5 грн., у липні 2010 р. у сумі 7 263,37 грн., у серпні 2010 р. у сумі 6 867,0 грн., у вересні 2010 р. у сумі 1 248,0 грн.

- по операціям щодо придбання цукру у ТОВ "Майра" у вересні 2010 р. у сумі 55 000,0 грн.

- по операціям щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Донтрансторг" у травні 2010 р. у сумі 167,0 грн.

Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що в акті перевірки не відображено, в чому саме полягає нікчемність укладених позивачем угод, яким чином при їх укладанні було порушено публічний порядок, чиї права та свободи були при цьому порушені, та яким моральним засадам суспільства протирічить зміст укладених угод.

Представник позивача також зазначив, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Позивач не погоджується і з висновками акту перевірки відповідача стосовно обов'язку АТЗТ "Хладопром" в строк до 01.07.2010 р. нарахувати та виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30%чистого прибутку, отриманого у 2009 р. та / або нерозподіленого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів.

Свої заперечення з даного приводу позивач обгрунтував тим, що відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України "Про акціонерні товариства" та Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» від 23 лютого 2006 року N 3480-IV(далі Закон № 3480).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Таким чином, виплата дивідендів це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів. Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути передане іншим органам товариства. Крім того, Закон України "Про акціонерні товариства" та Закон України "Про господарські товариства" не передбачають того, що хтось має право вказувати загальним зборам, як вони повинні розподіляти прибутки, отримані товариством. Тобто, чинне законодавство про господарські товариства розгляд питань, стосовно нарахування та виплати дивідендів, відносить до компетенції вищого органу управління акціонерного товариства загальних зборів. Крім того, грошові кошти, якими мають бути виплачені дивіденди (в разі рішення загальних зборів), є майном товариства і тільки воно вирішує питання розпорядження своїм майном.

У звязку з наведеним, позивач вважає, що податкове повідомлення рішення від 05.05.2011 р. № 0000590854 та податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000600854 є незаконними та підлягають скасуванню. Підсумовуючи викладене, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, проти адміністративного позову заперечує у повному обсязі з посиланням на акт перевірки від 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивачем були порушені вимоги п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження ПДВ до сплати у період з березень-вересень 2010 р. у сумі 265 736,0 грн.

Таке твердження представник відповідача мотивує актами позапланових виїзних перевірок контрагентів Позивача - ПФ "Фірма "Гамбіт", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "ІТЕР", ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Майра" та ТОВ "Донтрансторг", проведених органом державної податкової служби, відповідно до яких угоди, укладені Позивачем з зазначеними суб'єктами господарювання на підставі ст.ст.203,215,216,228 Цивільного Кодексу України є нікчемними. Оскільки, нікчемна угода не створює правових наслідків, вона підлягає виключенню з податкового обліку як така, що не спричиняє об'єкту оподаткування та формування податкового кредиту, податкових зобов'язань у її сторін.

Підставою для даних висновків Відповідача є відсутність у постачальників АТЗТ "Хладопром" необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, що свідчить про відсутність об'єктів оподаткування, обумовлених ст.ст. 3,4,7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вищенаведене свідчить про відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків при вчиненні правочинів, а тому є нікчемними.

Крім того, представник відповідача зазначив, що згідно із п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить авансовий внесок з податку на прибуток. Таким чином, позивач повинен був у строк до 01.07.2010 р. нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Позивачадержавну реєстрацію проведено 27.11.1995 року (Серія А00, №171616, номер запису 14801200000000685).

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 30007138 від 15..09.2000 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковій номер 015487320394), також, відповідно до довідки про взяття на облік платника податку від 01.09.2000 року №48, перебуває на обліку у Відповідача.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Акціонерного товариства закритого типу „Хладопром” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р. За результатами перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові складено акт перевірки від 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734.

На підставі акту перевірки від 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734 відповідачем були винесені оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000590854, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 299 625,00 грн., у тому числі за основним платежем 239 700,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 59 925,0 грн. та податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000600854 щодо збільшення АТЗТ "Хладопром" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 332 170,00 грн., в тому числі за основним платежем 265 736,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафну санкцію у розмірі 66 434,00 грн.

Як вказано у акті перевірки від 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734 позивачем в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податок на додану вартість у сумі 265 736,0 грн., у тому числі: у березні 2010 р. у сумі 2 437,0 грн., у квітні 2010 р. у сумі 80,0 грн., у травні 2010 р. у сумі 167,0 грн., у червні 2010 р. у сумі 8 352,0 грн., у липні 2010 р. у сумі 194 038,0 грн., у серпні 2010 р. у сумі 4 414,0 грн., у вересні 2010 р. у сумі 56 248,0 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням вимог ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.15, п."д" ст.41 Закону України "Про господарські товариства", яке полягає у несплаті АТЗТ "Хладопром" авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік в термін до 01.07.2010 р. у сумі 239 700,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були укладені наступні договори:

1. Договір купівлі-продажу від 17.06.2010 р. № 17-10 з ПП "Фірмою "Гамбіт". Відповідно до умов зазначеного договору Продавець - ПП "Фірма "Гамбіт" зобов'язувався поставити та продати у власність Покупця білий цукор - пісок, а Покупець - АТЗТ "Хладопром" зобов'язувався прийняти та оплатити товар. Так, за даним договором позивачем було отримано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму у розмірі 1 036 164, 67 грн.

На виконання вищезазначеного договору складено наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна № РН-023 від 07.03.2010 р., виписана ПП "Фірма Гамбіт" на поставку цукру бурякового у кількості 20 т на загальну суму 150 000,00 грн., у тому числі ПДВ 25 000,00 грн.

- видаткова накладна № РН-028 від 08.07.2010 р., виписана ПП "Фірма Гамбіт" на поставку цукру бурякового у кількості 20 т на загальну суму 150 000,00 грн., у тому числі ПДВ 25 000,00 грн.

- видаткова накладна № РН-038 від 15.07.2010 р., виписана ПП "Фірма Гамбіт" на поставку цукру бурякового у кількості 35 т на загальну суму 271 250,0 грн., у тому числі ПДВ 45 208,33 грн.

- видаткова накладна № РН-044 від 20.07.2010 р., виписана ПП "Фірма Гамбіт" на поставку цукру бурякового у кількості 20 т на загальну суму 155 000,00 грн., у тому числі ПДВ 25 833,33 грн.

- видаткова накладна № РН-049 від 21.07.2010 р., виписана ПП "Фірма Гамбіт" на поставку цукру бурякового у кількості 20 т на загальну суму 155 000,00 грн., у тому числі ПДВ 25 000,00 грн.

- видаткова накладна № РН-055 від 23.07.2010 р., виписана ПП "Фірма Гамбіт" на поставку цукру бурякового у кількості 19 т 989 кг на загальну суму 154 914,67 грн., у тому числі ПДВ - 25 819,11 грн.

Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями.

2. Договір поставки від 15.01.2010 р. №37/01-10 з ПП "ВКФ"Укрпромснаб", на підставі якого АТЗТ "Хладопром" було отримано товарно-матеріальні цінності (поліамідну оболонку, кліпси, петельки та ін.) на загальну суму 61 804, 8 грн.

Виконання даного договору підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 140702 від 14.07.2010 р., виписана ПП "ВКФ "Укрпромснаб" на поставку кліпси ХЕ-210 ВТ у кількості 225 шт. на загальну суму 10 755,00 грн., у тому числі ПДВ 1 792,50 грн.

- видаткова накладна № 140702/1 від 14.07.2010 р., виписана ПП "ВКФ "Укрпромснаб" на поставку кліпси ХЕ-210 ВТ у кількості 180 шт. на загальну суму 8 604,00 грн., у тому числі ПДВ 1 434,00 грн.

Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями.

3.Договір купівлі-продажу від 01.01.2010 р. № 20/4-10 з ТОВ "ІТЕР", на підставі якого Позивач отримав товарно-матеріальні цінності, а саме, стяжку та пружини на загальну суму 24 360, 0 грн.

Виконання даного договору підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 72 від 18.03.2010 р., виписана ТОВ "ІТЕР" на поставку стяжки 3*120 у кількості 2 000 шт. на загальну суму 7 960,00 грн., у тому числі ПДВ 1 326,67 грн.

- видаткова накладна № 113 від 20.04.2010 р., виписана ТОВ "ІТЕР" на поставку пружини у кількості 5 шт. на загальну суму 480,0 грн., у тому числі ПДВ 80,0 грн.

- видаткова накладна № 188 від 22.06.2010 р., виписана ТОВ "ІТЕР" на поставку стяжки 2,5*100 у кількості 2 000 шт. на загальну суму 7 960,00 грн., у тому числі ПДВ 1 326,67 грн.

- видаткова накладна № 274 від 11.08.2010 р., виписана ТОВ "ІТЕР" на поставку стяжки 2,5*100 у кількості 2 000 шт. на загальну суму 7 960,00 грн., у тому числі ПДВ 1 326,67 грн.

Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями.

4. Договір купівлі-продажу від 07.05.2010 р. № 81/4-10 з ТОВ "Компанія Істсервіс", на підставі якого Позивачем було отримано товарно-матеріальні цінності - скотч та стрейч-плівку на загальну суму у розмірі 141 079, 8 грн.

Виконання даного договору підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № КИ0/0001273 від 28.05.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/66м у кількості 1440 шт на загальну суму 7 488,00 грн., у тому числі ПДВ 1 248,00 грн.

- видаткова накладна № КИ0/0001568 від 07.06.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/60м у кількості 36 шт на суму 189,72 грн., стрейтч 17мкм 500 мм 2,9 кг на суму 6 472,80. Всього на загальну суму 6662,52 грн. у тому числі ПДВ 1110,42 грн.

- видаткова накладна № КИ0/0002043 від 23.06.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/60м у кількості 828 шт на загальну суму 4 347,00 грн., у тому числі ПДВ 724,50 грн.

- видаткова накладна № КИ0/0002043 від 23.06.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/60м у кількості 828 шт на загальну суму 4 347,00 грн., у тому числі ПДВ 724,50 грн.

- видаткова накладна № КИ0/0002692 від 12.07.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/60м у кількості 4320 шт на загальну суму 22 680,00 грн., у тому числі ПДВ 3 780,00 грн.

- видаткова накладна № КИ0/0003155 від 27.07.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/66м у кількості 381 шт на загальну суму 2 000,25 грн., у тому числі ПДВ 333,37 грн.

- видаткова накладна № КИ0/0003295 від 30.07.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/60м у кількості 7920 шт на загальну суму 41 580,00 грн., у тому числі ПДВ 6 930,00 грн.

- видаткова накладна № КИ0/0004041 від 20.08.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/60м у кількості 3 528 шт на загальну суму 18 522,00 грн., у тому числі ПДВ 3 087,00 грн.

- видаткова накладна № КИ0/0004916 від 15.09.2010 р., виписана ТОВ "Компанія Істсервіс" на поставку скотчу прозорого Adhesive48/60м у кількості 1440 шт на загальну суму 7 488,00 грн., у тому числі ПДВ 1 248,00 грн.

Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями та копіями виписок банку.

5. Договір купівлі-продажу від 01.01.2010 р. № 25/4-10 з ТОВ "Майра", відповідно до якого Позивачем було отримано цукор на загальну суму 330000, 0 грн.

Виконання даного договору підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № РН-0000434 від 01.09.2010 р., виписана ТОВ "Майра" на поставку цукру у кількості 20 т на загальну суму 166 000,00 грн., у тому числі ПДВ 27 666,33 грн.

- видаткова накладна № РН-0000634 від 07.09.2010 р., виписана ТОВ "Майра" на поставку цукру у кількості 20 т на загальну суму 164 000,00 грн., у тому числі ПДВ 27 333,33 грн.

Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями та копіями виписок банку.

6. Договір купівлі-продажу від 01.05.2010 р. № 100/4-10 з ТОВ "Донтрансторг", згідно з яким Позивачем було отримано сальники циліндра Б6-ОФШ на загальну суму у розмірі 1002,0 грн.

Виконання даного договору підтверджується накладаною № 270502 від 28.05.2010 р. щодо поставки сальника циліндра Б6-ОФШ у кількості 1 шт.на загальну суму 1002,00 грн., у тому числі ПДВ 167,00 грн.

Факт оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується доданими до адміністративного позову платіжними дорученнями та копіями виписок банку.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV із змінами та доповненнями, передбачено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані. Так, кожна поставка товару, здійснена в рамках зазначених договорів підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими особами продавця та покупця.

Суд встановив, що у позивача є в наявності кваліфікований персонал, який діяв на підставі довіреностей, приміщення для зберігання товарно-матеріальних цінностей та технічні засоби для їх переміщення на території товариства, тобто, у Позивача є фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст проведеної господарської операції.

Викладене свідчить про реальний характер проведених господарських операцій, та підтверджує:

- здійснення товариством зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, а також здійснення особою, яка є постачальником та виконавцем підприємницької діяльності;

- наявністю у позивача всіх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу наявності управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень.

Тобто, АТЗТ "Хладопром" та його контрагентами - ПФ "Фірма "Гамбіт", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "ІТЕР", ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Майра" та ТОВ "Донтрансторг" повністю виконані свої обов'язки щодо поставки товарно-матеріальних цінностей та, відповідно, здійснено оплату за них.

Судом встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, які визначені статтею 7 Закону України № 168/97-ВР. Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.2.6 п.7.2. та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки, як зазначено Позивачем і даний факт не спростовано представником Відповідача, на момент виконання господарських операцій, контрагенти Позивача ПФ "Фірма "Гамбіт", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "ІТЕР", ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Майра" та ТОВ "Донтрансторг" мали статус платників податків на додану вартість, а їх свідоцтва платників ПДВ не були анульованими, то, відповідно, зазначені суб'єкти господарювання мали право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, суд зауважує, що Закон України „Про податок на додану вартість” не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі з причинами не відображення ними податкових зобов'язань).

В ході судового розгляду справи встановлено, що основним видом діяльності позивача є виробництво морозива, перероблення молочних продуктів тощо, отримані товарно-матеріальні цінності в рамках зазначених договорів мають безпосереднє значення для здійснення прибуткової діяльності позивача, в зв'язку з чим суд погоджується з висновками Позивача щодо безпідставності посилань органу державної податкової служби на порушення товариством п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого не включаються до складу податкового кредиту придбання платником податку матеріальних та нематеріальні активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Також суд зазначає, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відсутності у Позивача підстав для включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг). Суд зазначає, що неприйняття відповідачем податкових накладних виданих контрагентом Позивача - ПП "ВКФ "Укрпромснаб" є неправомірним, оскільки, актом перевірки не встановлено порушень щодо порядку оформлення податкових накладних, отриманих від постачальника та включених позивачем до складу податкового кредиту та відсутні посилання на анулювання свідоцтва платника ПДВ зазначеного суб'єкта господарювання під час здійснення господарських операцій з позивачем.

Враховуючи викладене, АТЗТ "Хладопром" було повністю дотримано вимоги положень Закону України „Про податок на додану вартість” та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ПФ "Фірма "Гамбіт", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "ІТЕР", ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Майра", ТОВ "Донтрансторг" у сумі 265 736,00 грн.

Щодо висновків акту про нікчемність правочинів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки, висновки СДПІ ВПП у м.Харкові про порушення позивачем за правочинами, укладеними з ПФ "Фірма "Гамбіт", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "ІТЕР", ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Майра", ТОВ "Донтрансторг" ст.203, ст. 215, ст.216, ст.228 ЦК України було зроблено виходячи з того, що вчинені правочини не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані висновки відповідача помилковими та безпідставними.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Суд зазначає, що позивачем та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ПФ "Фірма "Гамбіт", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "ІТЕР", ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Майра", ТОВ "Донтрансторг" вимог податкового законодавства.

Отже, будьякі умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734 відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки, в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що у порушення наведених норм права відповідачем в акті перевірки визначено нікчемними правочини, вчинені між АТЗТ "Хладопром" та ПФ "Фірма "Гамбіт", ПП "ВКФ "Укрпромснаб", ТОВ "ІТЕР", ТОВ "Компанія Істсервіс", ТОВ "Майра", ТОВ "Донтрансторг".

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення АТЗТ "Хладопром" п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та ст.203, 215, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України.

Також суд відмічає, що відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України "Про акціонерні товариства" та Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» .

Акція, згідно з ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві.

З аналізу вищенаведеної норми випливає, що акція надає виключно акціонеру право (а не обов'язок) на отримання дивідендів. Відповідно приписам п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, дивіденд це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку.

Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути передане іншим органам товариства. Крім того, Закон України "Про акціонерні товариства" та Закон України "Про господарські товариства" не передбачають права вказувати загальним зборам щодо розподілу прибутків, отриманих товариством. Крім того, грошові кошти, якими мають бути виплачені дивіденди (в разі рішення загальних зборів), є майном товариства і тільки воно вирішує питання розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Таким чином, виплата дивідендів це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що згідно п.9 Протоколу №1 Загальних зборів акціонерів АТЗТ "Хладопром" від 03.08.2010 р., було затверджено розподіл прибутку товариства за 2009 р., при цьому, резервний фонд та фонд дивідендів не формуються, дивіденди не виплачуються, а прибуток направляється на розвиток товариства.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки щодо порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями в частині несплати АТЗТ "Хладопром" авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 р. до 01.01.2010 р. в сумі 239 700,00 грн. такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність складання та направлення податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000590854 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 299 625,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000600854 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 332 170,00 грн., належним чином не довів.

Обставини, на які відповідач посилається у акті перевірки від 18.04.2011 р. № 1014/23-106/01548734 як на підставу для складання та направлення позивачу податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000590854 та податкового повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000600854 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вказане, податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000590854 та податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 р. № 0000600854 підлягають скасуванню у повному обсязі.

Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог АТЗТ "Хладопром" в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу "Хладопром" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові винесені відносно Акціонерного товариства закритого типу "Хладопром", а саме: № 0000590854 від 05.05.2011 року, № 0000600854 від 05.05.2011р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2011 року.

Суддя Заічко О.В.