Постанова № 16944756, 06.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 липня 2011 р. № 2-а- 4757/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В., за участю: представника позивача: Яковлева Н.П., представника відповідача: Морозов О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Балаклійської районної спілки пайовиків "Кооператор" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Балаклійська районна спілка пайовиків "Кооператор" звернулася до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 17.03.2011 № 0001002301 про застосування до Балаклійської РСП "Кооператор" штрафних санкцій в розмірі 2 924,00 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що по-перше, у Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської обалсті були відсутні законні підстави для проведення перевірки господарської діяльності позивача, а по-друге, відповідачем неправильно застосовані норми матеріального права під час проведення перевірки та винесення останнім податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № 0001002301, в якому позивачу визначено загальну суму штрафних санкцій в розмірі 2924,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив, шо перевірка позивача була здійснена з дотриманням норм чинного законодавства, податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № 0001002301, прийняте за результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної 24.02.2011 року, є цілком правомірним та таким, що винесне на підставі чинного законодавства України і не підлягає скасуванню.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 23.02.2011 року № 1825, терміном дії до 05.03.2011 року, фахівцями Державної податкової адміністрації у Харківській області була проведена перевірка магазину, який розташований за адресою Харківська область, Балаклійський район, с. Лозовенька, вул. Комсомольська, 1 що належить Балаклійській РСП "Кооператор", з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності патентів і ліцензій. За результатами перевірки, 24.02.2011 року складено акт (дата реєстрації акта в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 25.02.2011 року № 1486/20/40/23/30412735). Перевіркою було встанолено реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, на загальну суму 1462,00 грн., що є порушенням п. 12. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". З посиланням на акт та на підставі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідачем було прийнято та направлено на адресу позивача податкове-повідомлення рішення від 17.03.2011 року № 0001002301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2924,00 грн.

Стосовно вказаного податкового-повідомлення рішення позивачем було розпочато, передбачену ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками означеної процедури скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бехдіяльності субєктів владних повноважень адміністравтивні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак, і прийняте на його підставі спірне податков повідомлення-рішення, як правовий акт індивідуальної дії, яке створило для позивача обов'язок здійснити до бюджету додатковий платіж і визначило строк виконання обов'язку, у зв'язку з чим вплинуло на права та обов'язки позивача у публічно-правових відносинах у сфері оподаткування, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена фактична перевірка позивача.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Загальні вимоги до порядку організації та проведення фактичних перевірок передбачені нормами статті 80 Кодексу.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80.

Як вбачається з копії наказу. яка міститься в матеріалах справи, фактична перевірка проводилася на підставі пп. 80.2.3 ст. 80 Податкового Кодексу України, яка передбачає можливість проведення податковим органом перевірки за наявності письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

В ході судового розгляду справи, відповідачем, на виконання приписів КАС України щодо належності доказування, не було доведено та не представлено суду належними та допустимими доказами наявність у відповідача підстав, зазначених в наказі від 23.02.2011 року № 76 "Про організацію проведення фактичних перевірок" для проведення перевірки позивача.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 25.02.2011 року № 1486/20/40/23/30412735 висновок ДПА Харкіської області про порушення позивачем п. 12. ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

З аналізу оскаржуємого рішення вбачається, що штрафна (фінансова) санкція застосована до позивача на підставі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до якої до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто даною статтею відповідальність встановлена тільки за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність на місці реалізації.

Статтею 6 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 751/4044, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, розроблена методологія та порядок визнання та первісної оцінки запасів, оцінки запасів на дату балансу та розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності. При цьому для цілей бухгалтерського обліку даним стандартом встановлено, що запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки та долучених до нього додатків вбачається, що фахівцями податкового органу не зазначено жодного положення вказаних нормативних актів, які були би порушені позивачем по справі та якими документами первинного бухгалтерського обліку таке порушення підтверджуються.

Відповідно ч. 2 та ч. 5 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Правил оформлення і обліку руху товарів та готівки у підприємствах, організаціях (обєднаннях) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), затверджених постановою Правління Укоопспілки від 18.09.1997 р. за № 153 зі змінами та доповненнями (далі Правила) на початку 2011 року керівником позивача було видано розпорядження № 12 від 14.02.2011 року, в якому визначається порядок обліку товарів, які надходять та реалізуються в магазинах позивача, та порядок складання та надання звітів зі змісту якого вбачається, що: - всі товари оприбутковуються згідно отриманих накладних на внутрішнє переміщення в день їх надходження з їх повним відображенням в книзі обліку оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей;- облік кількості та вартості проданих товарів ведеться згідно даних реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій; - чотири рази на місяць (1-го, 8-го, 16-го та 24-го числа кожного місяця) до бухгалтерії РСП "Кооператор" подаються товарно-грошовий звіт, до якого додаються оригінали накладних на внутрішнє переміщення та квитанції до прибуткових касових ордерів, в яких відображається інкасація грошових коштів за звітний період.

Суд звертає увагу на те, що із досліджених в судовому засіданні відомостей про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів при перевірці господарської одиниці вбачається, що позивачем до перевірки не надано накладні та інші документи, які підтверджують факт оприбуткування. Проте суд зазначає, накладні на товар не свідчать про факт оприбуткування товарів або факт ведення обліку реалізації товарів, а є підтвердженням наявності у субєкта права на зазначений товар. Таким чином, відсутність накладних не може бути віднесена до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації

В матеріалах справи містяться копії накладних на внутрішнє переміщення товару, копії товарно-грошових звітів, якими спростовуються висновки акту перевірки про наявність порушення в діяльності позивача щодо ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання з порушенням встановленого порядку.

Крім того, слід вказати, що норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, не містять приписів про те, що ненадання накладних в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, а також про те, що накладні мають невідкладно надаватись особам, які проводять перевірку, а ненадання накладних в момент перевірки є підставою для притягнення до відповідальності згідно зі ст.20 вказаного Закону. При цьому скориставшись правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 ПК України, позивач до скарги надав, кірм іншого, копію розпорядження № 12 від 14.02.2011р., копії товарно грошових звітів, копії накладних.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністратвиного судочинства є захист прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судови розглядом встановлений факт порушення спірним податковим повідомленням-рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, враховуючи, закріплені законодавством, приниципи вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також керуючись принципом законності, суд приходить до висновку про обгрунтовність позовних вимог та, у зв'язку з цим, необхідності його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Балаклійської районної спілки пайовиків "Кооператор" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області від 17.03.2011 року № 0001002301 про застосування до Балаклійської районної спілки пайовиків "Кооператор" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2924,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Балаклійської районної спілки пайовиків "Кооператор" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 41, код ЄДРПОУ 30412735) державне мито у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.07.2011 року.

Суддя Горшкова О.О.