Постанова № 16944744, 06.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 р. № 2-а- 7140/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Хабусевої Е.Р.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Купянський промислово-

будівельний альянс"

до Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області

проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Купянський промислово - будівельний альянс» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд скасувати податкове повідомлення рішення за №0000011800 від 13.05.11 винесене Купянською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав наступне.

Так, він посилається на те, що Купянською ОДПІ у Харківській області не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача, який є суб"єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та надавши заперечення на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Купянської обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області (далі - ОДПІ) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Електроспецтех» по податку на додану вартість за період з 01.06.10р. по 31.12.10р.

За результатами проведеної перевірки, ОДПІ було складено акт перевірки від 26.04.2011р. за № 448/18-34758920.

У відповідності до висновку акту перевірки від 26.04.2011р. за №448/18-34758920 ОДПІ зазначає, що перевіркою було визнано недійсними данні відображені у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.06.10р. по 31.12.10р. про обсяги придбання товару (робіт, послуг) та податковий кредит на суму 24838, 38 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Електроспецтех».

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Електроспецтех», було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Електроспецтех» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».На підставі викладеного всі правочині між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» є нікчемними.

Також, правочини укладені та такі, що виконувалися, від імені ТОВ «Електроспецтех» з підприємством позивача не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

За результатами акту перевірки від 26.04.2011р. за №448/18-34758920, ОДПІ було винесено податкове повідомлення рішення за №0000011800 від 13.05.11р. на загальну суму 31047,98 грн.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Так, висновок відповідача, викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно товариством допущені вищезазначені порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що між ТОВ «Купянський промислово Будівельний Альянс» та ТОВ «Електроспецтех» було укладено договори на виконання підрядних робіт, а саме договір підряду від 18.06.10 за №25, договір підряду від 01.06.10 за №01/06-2 та договір підряду від 01.06.10 за №01/06

Суд зазначає, що до матеріалів справи були надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі виконаних робіт, акти прийому передачі матеріалів в роботу, акти цільового використання матеріалів, податкові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.

Замовником робіт, відповідно наданих до матеріалів справи документів були Відділ освіти Купянської міської ради (договір підряду від 19.07.10 за №130), ВАТ «Харківгаз» (договір підряду від 27.05.10 за 44-05) та Управлінням житловокомунального господарства та капітального будівництва Купянської міської ради (договір від 03.11.09 за №48).

Суд зазначає, що до матеріалів справи були надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі виконаних робіт, акти прийому передачі матеріалів в роботу, акти цільового використання матеріалів, податкові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Ні в акті перевірки, ні при розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність вказаних угод актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагента позивача ТОВ «Електроспецтех» не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи.

Так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт виданих ТОВ «Електроспецтех».

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності» ТОВ «Електроспецтех» діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності повязану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Суд зазначає, що доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Крім цього, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряє мий період підтверджена податковими накладними.

При цьому, твердження відповідача стосовно того, що наявність у ТОВ позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідно до мотивувальній частині акту перевірки позивача, відповідач вказує акти перевірок контрагента позивача, а саме на акт перевірки ТОВ «Електроспецтех» від 23.11.10 за №3058/23-03-05/34689962 складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Суд зазначає, що відповідно до наданих до матеріалів справи рішень судів, судом було встановлено, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.11 по справі №2а-11736/10/2070, яка була залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.11 було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ 34689962) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07 по 30.09.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3058/23-03-05/34689962.

У звязку з викладеним, суд приходить до висновку, що посилання ДПІ на акти перевірок контрагента позивача є неправомірними, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено посилання при проведенні перевірки та при складанні актів перевірок органами ДПС на акти перевірок контрагентів підприємства яке перевіряється та дії співробітників ДПІ по проведенню перевірки та по складанню вказаних актів перевірок були визнано судами неправомірними.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, відповідна сторона - ОДПІ не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Купянський промислово-будівельний альянс" до Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Купянський промислово-будівельний альянс", а саме: № 0000011800 від 13.05.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2011 року.

Суддя Заічко О.В.