Постанова № 16944293, 16.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2376/2011

16 червня 2011 року 10год. 44хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції в м. Рівне

доПриватного підприємства виробничо-торгової фірми "Віовіт"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція в м. Рівне звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства виробничо-торгової фірми "Віовіт" про стягнення заборгованості в сумі 1018,84 грн., що виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №001201541/0 від 17.02.2011 року.

Позивач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, однак, в позовній заяві, зазначив, що просить про розгляд справи у відсутність представника.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. На адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців надсилались копії ухвал про відкриття провадження у справі, про призначення справи до судового розгляду та повідомлення-виклик до суду. Однак, на адресу суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення про повернення за закінченням терміну зберігання. Відповідно до ч.4 ст.33 КАС України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце судового розгляду належним чином.

Крім того, судом не визнавалася обов’язковою участь сторін в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

          Судом встановлено, що 04.03.1998 року відповідач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.14), перебуває на обліку, як платник податків ДПІ у м. Рівне (а.с.13) та з 28.12.2007 року є зареєстрованим платником податку на додану вартість (а.с.3).

Станом на 10.05.2011 року згідно даних обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 1018,84 грн.

Дана заборгованість виникла наступним чином.

Актом про результати доументальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ від 11.02.2011 року №80 зафіксовано порушення відповідачем п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, а саме: відповідач не визнав умовний продаж на суму 4500,00 грн., з них на сму ПДВ - 900,00 грн., та не відніс їх до податкового зобов"язання, занизив собі податкове зобов"язання з декларації з ПДВ (а.с.7). Копія вказаного акту направлялась поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача 12.02.2011 року, однак 14.02.2011 до ДПІ у м. Рівне повернувся лист з відміткою поштового відділення про те, що Приватне підприємство виробничо-торгова фірма "Віовіт" не значиться за вказаною адресою, про що працівниками податкового органу складено акт неявки посадових осіб від 17.02.2011 року (а.с.8).

На підставі акту №80 від 11.02.2011 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0012001541/0 від 17.02.2011 року, яким відповідачу, відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, визначено податкове зобов"язання на загальну суму 1125,00 грн., в тому числі 900,00 грн. - за основним платежем та 225,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9). Вказане податкове повідомлення-рішення направлялось поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача, однак 23.02.2011 на адресу податкового органу повернувся конверт з відміткою поштового відділення про те, що ПП виробничо-торгова фірма "Віовіт" за вказаною адресою не значиться (а.с.6).

          Відповідно до п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

          Оскільки доказів оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку не надано, а за даними системи КП ДАС, Приватне підприємство виробничо-торгова фірма "Віовіт" з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0012001541/0 від 17.02.2011 року до Рівненського окружного адміністративного суду не зверталося, грошове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій, визначене вказаним рішенням, набуло статусу узгодженого і підлягало сплаті в бюджет.

Відповідно до п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

          Враховуючи вищевикладене, ДПІ у м. Рівне виставила платнику податків податкову вимогу №207 від 10.03.2011 року на суму податково боргу яка рахувалась за платником податків (відповідачем у справі) станом вказану дату в розмірі 1018,84 грн (а.с.12).

          Однак за даними зворотного боку облікової картки платника податків - відповідача у справі (а.с.5) сума податкового боргу з ПДВ після виставлення йому податкової вимоги не погашалась. За цими ж даними, на початок 2011 року у відповідача обліковувалась переплата на рівні 106,16 грн. Відповідно до цього, заборгованість відповідача з ПДВ, з урахуванням несплаченого податкового зобов"язання на загальну суму 1125,00 грн., в тому числі: 900,00 грн. - за основним платежем та 225,00 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями, визначеного на підставі податкового повідомленн-рішення №0012001541/0 від 17.02.2011 року та переплати в сумі 106,16 грн., залишилася не погашеною і становить: 1125,00 грн -106,16 грн. = 1018,84 грн.                    

          Дані обставини стверджені поданими та дослідженими у судовому засіданні доказами: розрахунком податкової боргу відповідача (а.с.4), довідкою про стан розрахунків з бюджетом (а.с.10).

          Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

          Згідно з п.41.5. ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

          У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Водночас частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

          За наведених обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо-торгової фірми "Віовіт" податкову заборгованість з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню №0012001541/0 від 17.02.2011 року в сумі 1018 (одна тисяча вісімнадцять) гривнь 84 копійки, яку перерахувати в Управління Державного казначейства в Рівненській області, МФО 833017, ЄДР 22586331, на ім'я Державного бюджету м.Рівне, р/р 31115029700002, код платежу 14010100.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                   Друзенко Н.В.