Постанова № 16942163, 06.06.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/3103/11

категорія 8.1.5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Новицькому Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

до ОСОБА_1

про стягнення 7253.73 грн.,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 7253,73грн. заборгованості з податку з доходів фізичних осіб. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач при подачі декларації про отримані доходи з 01 січня по 31 грудня 2006 року зазначив про отриманий ним доход у вигляді успадкованого майна, загальна вартість якого становить 55797,92грн., в результаті чого відповідачу нарахована заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 7253,73грн., яка відповідачем не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що позивач у 2006 році отримав у спадщину державний акт на право земельної частки (паю), грошовий вклад та житловий будинок, який належав померлій ОСОБА_2, що на його думку, не є товаром, дану спадщину він не може ні продати, ні подарувати, тобто не може отримати будь-якого доходу, отже не має бути оподаткований податком з доходів фізичних осіб.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отримав у спадщину після померлої ОСОБА_2 житловий будинок з усіма надвірними будівлями АДРЕСА_1, загальна вартість якого становить 12802,00грн.; грошові внески з усіма належними відсотками та надбавками, що зберігаються в філії Новоград-Волинського відділення ВАТ "Державний Ощадний банк України" №2943Х045 на рахунку НОМЕР_1 залишок 0,17грн., НОМЕР_2, на рахунку НОМЕР_3 з залишком 0,08грн., на рахунку НОМЕР_4 з залишком 824,20грн.; земельну ділянку площею 2,62 га та площею 1,14 га, що знаходяться на території Косенівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вартість вказаних земельних ділянок становить 39839,22грн.) та майнового паю члена КСП СВК "Воля", вартість якого 2332,50грн.

При подачі декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року, відповідач зазначив про отриманий ним дохід у вигляді успадкованого майна, загальна вартість якого становить - 55797,92грн., у зв"язку з чим позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051700/0 від 16.03.2007 року, яким відповідачу визначено податкове зобов"язання за ставкою 13% у розмірі 7253,73грн., яке ОСОБА_1 у строки, визначені законодавством сплачено не було.

Суд не може в повній мірі погодитися з нарахованим податковим органом податком з доходів фізичних осіб з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.1., 5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення якщо таке податкове повідомлення не буде оскаржено платником у десятиденний строк.

Відповідно до п.5.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податку у 10 денний строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідачу направлялось податкове повідомлення № 0000051700 від 16.03.2007 року, що підтверджується копіями поштових повідомлень.

На день розгляду справи, відповідачем податкове повідомлення не оскаржено, сума податкового боргу в добровільному порядку не погашена.

Пунктом 13.4 ст.13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що особами, відповідальними за сплату податку до бюджету є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи - податковій декларації).

Підпунктом 13.2.2. п.13.2. ст.13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сімї спадкодавця першого ступеня споріднення обєкти спадщини оподатковуються за ставкою податку, визначеного п.7.2 ст.7 цього Закону. На момент виникнення спірних відносин ставка податку становила 13% від отриманого сукупного доход.

Згідно п.п.1.20.4 п.1.20. ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” членами сімї фізичної особи першого ступеня спорідненості вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сімї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь спорідненості.

Таким чином, коли відповідач ОСОБА_1 не відноситься до членів сім'ї першого ступеня споріднення з померлою ОСОБА_2, податковим органом правомірно визначено відповідачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6843,35 грн. ((12802,00грн. + 39839,22грн.) х 13%) з доходу отриманого від померлої ОСОБА_2 у вигляді спадкового майна, що складається з житлового будинку та земельної ділянки.

Щодо оподаткування грошового внеску, то суд дійшов слідуючого висновку.

Відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.

Відповідно до п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889-ІV), до складу загального оподатковуваного доходу не включається основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у цінні папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося. Об"єктом оподаткування в даному випадку є фактично не грошові кошти, що зберігаються у банківській установі, а право на ці кошти. Оскільки, успадкуванню підлягають грошові заощадження, поміщені в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, які були знецінені, такі доходи підлягають оподаткуванню при їх виплаті, а не при отримані права на них.

Отже, на думку суду, успадкована ОСОБА_1 сума вкладу в установах Ощадбанку СРСР не правомірно віднесена податковим органом до загального оподатковуваного доходу відповідача.

Що стосується успадкованого відповідачем майнового паю суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 13.1, 13.2.1 ст.13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в редакції на час прийняття спадщини, оподаткуванню за ставкою 13% підлягали об'єкти комерційної власності, а саме цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкти бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальну власність або на право отримання доходу за нею. При прийнятті спадщини членами сім'ї першого ступеня спорідненості оподаткування рухомого та нерухомого майна проводилось за нульовою ставкою до вартості власності.

Згідно ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” корпоративне право - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зміст корпоративних прав складає комплекс правомочностей управлінського та майнового характеру, а зокрема: право приймати участь в управлінні справами товариства, право учасника товариства на одержання інформації про діяльність товариства, право вийти у встановленому порядку з товариства, право приймати участь у формуванні статутного фонду товариства, право розпоряджатись своїми корпоративними правами та інше.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, об'єктами права колективної власності КСП є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно підприємства належить на праві спільної часткової власності його членам.

Таким чином, право на майновий пай належало членам КСП як юридичної особи, що мають виключне право на управління цією юридичною особою, утворюючи разом його вищий орган управління - загальні збори членів КСП.

Відповідно до Указу Президента України від 03 грудня 1999 р. № 1529 „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” всі КСП були реорганізовані в юридичні особи ринкового типу -приватні підприємства, ТОВ та інші, засновниками яких стали лише окремі особи.

Податковим органом не надано доказів, що ОСОБА_1 був засновником КСП.

Таким чином, свідоцтво на право на майновий пай члена підприємства та свідоцтво про право на спадщину посвідчують саме право на майновий пай члена підприємства, а не право власності на статутний фонд господарської організації, включаючи правомочність на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, що становить зміст корпоративних прав.

Суд приходить до висновку, що оподаткування доходу, отриманого платником податків внаслідок прийняття ним в спадщину права на майновий пай члена КСП має проводитися як оподаткування нерухомого та рухомого майна, майнових прав відповідно до ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" з урахуванням положень пункту 13.1, 13.2 статті 13 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 6843,36грн., в іншій частині позовних вимог відмовляє за безпідставністю.

Керуючись Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 86, 94, 158, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 6843,35 грн. заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос