Постанова № 16941075, 07.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2011 р. о 09:56 Справа №2а-5675/11/0170/4 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., суддів Євдокімової О.О., Кірєєва Д.В., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представника Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим, Державної судової адміністрації України - Іващенко В.М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Державної судової адміністрації України,Державного казначейства України

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим, Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим,

про спонукання до виконання певних дій та стягнення

Суть спору: ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в АРК про визнання протиправною бездіяльності та стягнення.

Ухвалою суду від 18.05.2011 року позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув вказані недоліки, подавши оформлену відповідно до вимог ст.106 КАС України позовну заяву до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України у сумі 668992,26 грн. для виплати судді Київського районного суду м. Сімферополя ОСОБА_2; стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача несплаченої частини із заробітної плати за період з 01.01.2006 року по 31.03.2011 року у розмірі 263762,32 грн., недонараховану суму щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.01.2006 року по 31.03.2011 року у розмірі 336771,76 грн., недоплачену заробітну плату у вигляді утриманого податку з доходів за період з 2007-2011 року у сумі 68458,18 грн.

Ухвалами суду від 25.05.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим. Ухвалою суду від 09.06.2011 року до участі у справі у якості третіх осіб залучено Територіальне управління Державної судової адміністрації в АР Крим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на посаді судді Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим. Позивач вважає, що відповідачі ігнорували рішення Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року і незаконно нараховували позивачу посадовий оклад та щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 грн., а не з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена законодавчими актами України. Крім того, позивач вважає, що йому в порушення приписів розпорядження Кабінету Міністрів України №22-р від 20 січня 2004 року "Про деякі питання оплати праці суддів" за 2007-2011 роки не виплачувалась компенсація втраченої частки заробітку після сплати податку з доходів фізичних осіб.

Сторони і треті особи повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що нарахування та виплата грошового утримання суддям Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим здійснювались на підставі кошторисів, затверджених з урахуванням законів про Державний бюджет України на відповідний рік; Державний бюджет України не містить видатків для перерахунку та виплати заробітної плати та довічного утримання за минулі роки. Також представник відповідача повідомив про відсутність законодавчих підстав стягувати з Державної судової адміністрації України, оскільки у цього органу не має повноважень здійснювати перерахунок відповідних виплат. Крім того представник позивача: просив застосувати наслідки пропуску позивачем строків звернення до суду із заявленими позовним вимогами, заливши адміністративний позов без розгляду; вказав про неправомірність застосування при перерахунку грошового утримання інших нормативно-правових актів, ніж постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів"; вказав, що постанову Печерського районного суду м. Києва від19.03.2007 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року, якою визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 “Про оплату праці суддів” не було офіційно оприлюднено, як того вимагає ч. 11 ст. 171 КАС України; вказав, що перерахунок суми преміальної винагороди у складі заробітної плати суперечить приписам п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів", оскільки виплата премій здійснюється у межах коштів, передбачених у кошторисі суду на преміювання, та економії коштів на оплату праці.

Представник Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення на позов, в яких просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що Державне казначейство України не є головним розпорядником бюджетних коштів, не здійснює заходів щодо нарахування та перерахунку заробітної плати суддям. Також представник Державного казначейства України наполягав на пропуску позивачем строків звернення до адміністративного суду із заявленими вимогами; просив розглянути справи за відсутності представника Державного казначейства України.

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.

Суд відповідно до вимог ст. ст. 122, 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у справі доказів за відсутності учасників процесу, які не зявились, на підставі наявних у справі документів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховної Ради України від 15.07.1999 року № 949-ХІV позивач обраний безстроково на посаду судді Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим, Указом Президента України від 22.10.2004 року № 1299/2004 позивача переведено на посаду судді Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим, на яку його зараховано наказом начальника Управління Державної судової адміністрації України №702/04-1 від 03.12.2004 року.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

У статті 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Протягом часу, за який позивач просить стягнути недоплату, правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, загальний порядок забезпечення діяльності судів були визначені в Законі України "Про судоустрій".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) однією з гарантій самостійності і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до Закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений (стаття 123 Закону України "Про судоустрій").

Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян встановлений в Законі України "Про статус суддів".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про статус суддів" незалежність суддів забезпечується в тому числі і особливим порядком фінансування судів. Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів" затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, виходячи з кількісного розміру мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

Постановою Кабінету Міністрів України від31.12.2005 року №1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865" постанову Кабінету Міністрів України від03.09.2005 року №865 доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 гривень і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009 року визнано протиправним та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів".

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного судувід 19 серпня 2009 року у справі №22-а-26751/08 п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів" визнано незаконним.

Крім того, постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці суддів" визнано незаконною в частині визначення набрання чинності цієї постанови з 1 січня 2006 року постановою Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2005 року у справі N 2-2006-1/05.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2005 року у справі N 2-2006-1/05 встановлено, що ця постанова діє в часі з часу набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року N 513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року N 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", а саме з 1 червня 2005 року.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на перерахунок розміру посадового окладу та інших складових заробітної плати, які пропорційно залежать від розміру посадового окладу із застосуванням розміру мінімальної плати, визначений в порядку, встановленому чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачу був розрахований посадовий оклад, виходячи з обмежень, визначених у п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року.

На думку суду це свідчить про невірний розрахунок розміру заробітної плати позивача.

Визнання незаконним п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді" в частині встановлення розміру посадового окладу суддям, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332,00 гривень, було підставою для зміни обсягів фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.

Згідно з Указом Президента України від 03.08.2003 року №182 Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 року № 14, згідно з яким Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.

На підставі статті 130 Конституції України забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Статтею 126 Закону України "Про судоустрій України" визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01 січня 2003 року ДСА України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України відповідні пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у звязку з визнанням судом незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Суд при вирішенні справи по суті вважає за необхідне зазначити розрахунок посадового окладу позивача за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2011 року (у межах заявлених позовних вимог) з нормативним обґрунтуванням.

Мінімальний розмір заробітної плати визначений в законах України про Державний бюджет на відповідний рік та складає:

- з 01.01.2006 по 30.06.2006 року - 350,00 гривень;

- з 01.07.2006 по 30.11.2006 року - 375,00 гривень;

- з 01.12.2006 по 31.12.2006 року - 400,00 гривень;

- з 01.01.2007 по 31.03.2007 року - 400,00 гривень;

- з 01.04.2007 по 30.06.2007 року - 420,00 гривень;

- з 01.07.2007 по 30.09.2007 року - 440,00 гривень;

- з 01.10.2007 по 31.12.2007 року 460,00 гривень;

- з 01.01.2008 по 31.03.2008 року 515,00 гривень;

- з 01.04.2008 по 30.09.2008 року 525,00 гривень;

- з 01.10.2008 по 30.11.2008 року 545,00 гривень;

- з 01.12.2008 по 31.12.2008 року - 605,00 гривень;

- з 01.01.2009 по 31.03.2009 року - 605,00 гривень;

- з 01.04.2009 по 30.06.2009 року - 625,00 гривень;

- з 01.07.2009 по 30.09.2009 року - 630,00 гривень;

- з 01.10.2009 по 31.10.2009року - 650,00 гривень;

- з 01.11.2009 по 31.12.2009 року - 744,00 гривень;

- з 01.01.2010 по 31.03.2010 року - 869,00 гривень;

- з 01.04.2010 по 30.06.2010 року - 884,00 гривень;

- з 01.07.2010 по 30.09.2010 року - 888,00 гривень;

- з 01.10.2010 по 30.11.2010року - 907,00 гривень;

- з 01.12.2010 по 31.12.2010 року - 922,00 гривень;

- з 01.01.2011 по 31.03.2011 року - 941,00 гривень.

З урахуванням вказаних показників слід розраховувати розмір посадового окладу позивача, а також розмір усіх додаткових складових заробітної плати, розмір яких визначається виходячи з розміру посадового окладу.

Здійснюючи обчислення розміру заробітної плати позивача за цей період, суд встановив, що різниця між заробітною платою, нарахованою та виплаченою позивачу (з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, вислуги років та премій) і розміром заробітної плати, який належав до нарахування становить 263762,32 грн.

Згідно із позовною заявою позивач враховує у складі недоплати також суми довічного грошового утримання, виплата якого працюючим суддям передбачена п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року та статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584 - до 01.03.2008 року. Позивач отримав право на виплату вказаного утримання з 14.03.2004 року у розмірі 100% від суми щомісячного грошового утримання, належного у разі виходу в відставку, відповідно до наказу начальника Управління Державної судової адміністрації України в АР Крим від 25.05.2004 року №353/04-1 (а.с. 22). Розмір недоплати за вказаним платежем становить 336771,76 грн.

Суд погоджується із проведеним судовим експертом Жиліною А.Г. розрахунком суми заниження заробітної плати і довічного грошового утримання (а.с. 7-18), оскільки він відповідає приписам законодавства, іншим матеріалам справи, доказів помилковості цього розрахунку відповідачами не надано, судом помилок не встановлено.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 120 Закону України "Про судоустрій", функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, у т.ч. апеляційних судів, здійснює Державна судова адміністрація України, яка і є належним відповідачем у даній справі. Також, аналогічна функція цього центрального органу виконавчої влади визначена і пунктом 9 частини 1 статті 126 вказаного Закону.

Таким чином, здійснювати виплату недоотриманої заробітної плати та грошового утримання позивачу за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" відповідно до Закону України про Державний бюджет повинна саме Державна судова адміністрація України.

За змістом пункту 3 Положення проДержавне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 до основних завдань цього органу належить забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає, зокрема, розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до покладених на нього завдань, ДК України, згідно із п. 4 Положення, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Отже, враховуючи, що видатки за відповідною бюджетною програмою за спірний період не були зараховані з Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України, вони не могли сплачуватись на користь позивача. Отже, право позивача підлягає відновленню шляхом зобовязання Державного казначейства України провести фінансування видатків з Державного бюджету України, передбачених Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" та стягнення суми недоплати з ДСА України.

Суд не погоджується із доводами представників відповідачів про пропуск позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України.

В силу ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в частині вимог про зобовязання Державне казначейство України провести фінансування видатків з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України для виплати коштів позивачу та стягнення з Державної судової адміністрації України несплаченої частини заробітної плати і довічного грошового утримання за 2006-2011 роки всього у розмірі 600534,08 грн. без урахування утримання податків та інших обовязкових платежів.

Надаючи оцінку решті позовних вимог суд встановив наступне.

Питання матеріального забезпечення суддів врегульовані статтею 44 Закону України "Про статус суддів". Зазначена норма не містить положень про звільнення суддів від сплати прибуткового податку. Проте, таке право було запроваджено Указом Президента України від 10.07.1995 року N 584, в абзаці четвертому статті 1 якого встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.

Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" для суддів не передбачено звільнення від сплати прибуткового податку. З введенням в дію цього Закону абзац 4 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року N 584 втратив чинність.

Водночас, Кабінетом Міністрів України ухвалено розпорядження від 20.01.2004 року N 22-р "Про деякі питання оплати праці суддів", абзацами 1, 2 пункту 1 якого дозволено головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати суддям у розмірі 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати податку на доходи фізичних осіб, буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року. При цьому, компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов'язаної із справлянням податку на доходи фізичних осіб, а відповідно до пункту 2 вищезазначеного розпорядження така виплата здійснюється у межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 N 22-р, яке діяло лише протягом 2004 року, передбачено здійснення компенсаційних виплат у межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті на 2004 рік на утримання органів судової влади.

За відсутності хоча б однієї умови, зазначеної в цьому розпорядженні, право на отримання компенсаційних виплат у суддів не виникає.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на його користь компенсаційних виплат за 2007-2011 роки не підлягають задоволенню, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року N 22-р передбачено здійснення суддям компенсаційних виплат лише протягом 2004 року.

В судовому засіданні 07.07.2011 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, у повному обсязі постанову складено 12.07.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести фінансування видатків з Державного бюджету України, передбачені Державній судові адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 600534,08 грн. (шістсот тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 08 копійок) для виплати коштів судді Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим ОСОБА_2.

3. Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) несплачену частину заробітної плати за період з 01.01.2006 року по 31.03.2011 року у розмірі 263762,32 грн. (двісті шістдесят три тисячі сімсот шістдесят дві гривні 32 копійки), а також несплачену частину довічного грошового утримання за період з 01.01.2006 року по 31.03.2011 року у розмірі 336771,76 грн. (триста тридцять шість тисяч сімсот сімдесят одна гривня 76 копійок), без урахування утримання податків та інших обовязкових платежів, а всього 600534,08 грн. (шістсот тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 08 копійок).

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Судді Циганова Г.Ю.

Євдокімова О.О.

Кірєєв Д.В.