Постанова № 16941068, 04.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2011 р. Справа №2а-4098/11/0170/3 (10:34) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго"

до Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 338-Д від 22.04.11 р.,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим про визнання протиправними дій із проведення позапланової перевірки та складання акту № 00002026 від 26.05.2010 р., визнання протиправним та скасування припису від 26.05.2010 р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.05.2011 р. поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, замінено первісного позивача ВАТ "Крименерго" на його правонаступника ПАТ "Крименерго", закінчено підготовче провадження, призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим права на проведення перевірки у зв'язку із відношенням ПАТ "Крименерго" до суб'єктів електроенергетики, невручення направлення про проведення позапланової перевірки, складання акту про порушення та винесення припису протиправно, з перевищенням повноважень, зазначаючи при цьому, що контроль дотриманням Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1999 р. № 1357, порушення п.п. 27, 35, 37, 34, 30 яких виявлено за результатами перевірки, відповідно до п. 54 вказаної постанови здійснюють НКРЕ, Мінпаливенерго, Держстандарт, Антимонопольний комітет та їх органи на місцях.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 73). Клопотань про відкладення розгляду справи або пояснень поважності причин його відсутності у судовому засіданні на адресу суду не надіслав.

Враховуючи вищезазначені обставини, з урахуванням принципу розумності строку розгляду адміністративних справ за ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних доказів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Крименерго" (ЄДРПОУ 00131400) зареєстровано 31.12.1999 р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим за адресою місцезнаходження: 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд. 74/6, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 614357 (а.с. 52) та підтверджується Витягом з ЄДР станом на 23.05.11 р. (а.с. 69-70).

26.05.2010 р. Управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим на підставі направлення № 00002418 від 26.05.2010 р. (а.с. 28), за згодою Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (а.с. 27) було проведено позапланову перевірку Феодосійського РЕС ВАТ "Крименерго" (структурного підрозділу позивача) з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів у зв'язку із отриманням скарги споживача електроенергії на договірних засадах ОСОБА_2

За результатами перевірки встановлено порушення п.п. 27, 35, 37, 34, 30 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1999 р. № 1357, про що складено акт № 00002026 (а.с. 65-67), направлений на адресу позивача листом № 1065 від 27.05.10 р. (а.с.9).

Перевірка була проведена у присутності заступника начальника по роботі з фізичними особами Баженова Анатолія Сергійовича, який від підпису акту перевірки відмовився.

Відповідачем було винесено припис про зобов'язання позивача надати письмову інформацію про усунення порушень, посадовій особі з'явитись для складення адміністративного протоколу, про виконання припису письмово доповісти Управлінню у справах захисту прав споживачів в АР Крим до 06.06.2010 р. (а.с. 68).

Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим є територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів, повноваження якого визначені ст. 26 Закону України від 12.05.91 р. №1023-XII "Про захист прав споживачів", Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.09р. №229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 р. за N 636/16652.

Таким чином, Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим є суб'єктом владних повноважень, що підпорядковується Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, забезпечуючи реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів у відповідному регіоні.

Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 6, п. 7 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, відповідно до яких визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Законодавство про захист прав споживачів складається з Закону України "Про захист прав споживачів", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023 від 12.01.1991 р., який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, здійснюючи державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечуючи реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів, мають право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України № 1023 споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Відповідно до абз.17 ст. 1 Закону України № 1023 послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються Законом України «Про електроенергетику", законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", "Про енергозбереження", іншими нормативно-правовими актами, що викликано об'єктивними умовами функціонування галузі, про що зазначено у ст.ст. 2-4, 25 Закону України «Про електроенергетику" № 575 від 16.10.1997 р., який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії.

Наданням послуг з продажу, постачання та передачі електроенергії кінечному споживачу займаються суб'єкти електроенергетики, а саме суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності відповідно до ст. 1 Закону України № 575.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442, згідно п. 1.6 якого постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору, що укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами на основі типового договору.

В матеріалах справи наявна копія договору від 11.08.05 р. № 4-15-036 про користування електричною енергією, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ "Крименерго" в особі Феодосійського РЕС (а.с. 25-26).

Згідно п. 20 цього Договору енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну у розмірі та порядку, передбачені законодавством.

За положеннями ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Зокрема, особливості договірних відносин постачання енергетичних та інших ресурсів визначаються Законами України "Про електроенергетику", "Про житлово-комунальні послуги", "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та ін., а також прийнятими на їх основі підзаконними нормативно-правовими актами, - Правилами користування електричною енергією, Правилами користування електричною енергією для населення тощо.

З урахуванням особливостей галузі електроенергетики, специфічного характеру послуг з надання права користування електричною енергією споживачам у необхідних об'ємах відповідної потужності послуги у даній сфері носять публічний характер, у зв'язку із чим зазначена діяльність потребує певного порядку регулювання шляхом ліцензування та встановлення виключного порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 575 органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Відповідно до п. 1, 2, 3 Положення про НКРЕ, затвердженого Указом Президента України від 14 березня 1995 року N 213/95, Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є незалежним позавідомчим постійно діючим державним органом. Національна комісія регулювання електроенергетики України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. Згідно зазначеного Положення основними завданнями Комісії є в тому числі захист прав споживачів електричної і теплової енергії, а також захист в межах своїх повноважень інтересів споживачів у питаннях, що стосуються цін на електроенергію, газ, нафту та нафтопродукти, а також надійності їх постачання та якості послуг з боку постачальних організацій, про що вказано в абз. 15 п. 4 Положення про НКРЕ.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 575, п. 4 Порядку здійснення державного нагляду в електроенергетиці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 189 від 15.02.1999 р., державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

Відповідно п. 5 до Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 929, яке є обов'язковим для постачальників та споживачів електричної і теплової енергії незалежно від форм власності та видів діяльності, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд) складається з таких підрозділів:

- головна організація - Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії;

- державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у регіонах (кількох областях);

- державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до абз. 15 п. 4 Положення № 929 завданнями та функціями Держенергонагляду є здійснення в межах своєї компетенції нагляду за дотриманням суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії вимог Правил та інших нормативно-правових і нормативно-технічних актів з питань електроенергетики та теплопостачання; проведенням суб'єктами електроенергетики та суб'єктами відносин у сфері теплопостачання робіт, пов'язаних із забезпеченням дотримання встановлених режимів постачання і споживання енергії; відповідністю застосування енергопостачальниками заходів з обмеження та/або припинення постачання енергії споживачам у разі виявлення порушень ними вимог нормативних документів щодо користування енергією.

Відповідно до абз. 10, 11 п. 11 Положення № 929 Держенергонагляд має право вимагати від суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії усунення порушень законодавства у сфері виробництва, постачання та споживання енергії; надавати (надсилати) суб'єктам електроенергетики, суб'єктам відносин у сфері теплопостачання і споживачам електричної енергії обов'язкові для виконання приписи, розпорядження та інші розпорядчі документи щодо усунення порушень законодавства у сфері виробництва, постачання та споживання енергії, виконання яких є обовязковим для керівників та посадових осіб суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії незалежно від форми власності відповідно до п. 15 Положення № 929.

Відповідно до ст. 27 Закону України № 575 суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці, зокрема, за незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками, в тому числі - за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики України, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії.

Отже спеціальним законодавчим актом в сфері електроенергетики чітко передбачено коло суб'єктів, які мають право притягувати до відповідальності правопорушників, в тому числі - приймати рішення та виносити приписи про усунення правопорушень вимог законодавства в сфері електроенергетики.

Відповідно до п. 43 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357, які регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством.

Відповідно до п. 54 Правил користування електричною енергією для населення, контроль за дотриманням цих Правил у межах своїх повноважень здійснюють НКРЕ, Мінпаливенерго, Держстандарт, Антимонопольний комітет та їх органи на місцях.

Відповідно до п. 4.3 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.09р. №229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 р. за N 636/16652, за фактами виявлених порушень законодавства, які не належать до компетенції Держспоживстандарту України, відповідні матеріали направляють протягом трьох днів до компетентних органів.

Таким чином, Управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим протиправно проведено перевірку ВАТ "Крименерго" в особі Феодосійського РЕС, зважаючи на відсутність відповідних повноважень у галузі електроенергетики, контроль за захистом прав споживачів у якій здійснюється спеціально уповноваженими суб'єктами, а саме НКРЕ та Держенергонаглядом згідно Закону України "Про електроенергетику", Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної та теплової енергії, Правил користування електричною енергією для населення. Відтак відповідачу слід було направити матеріали скарги ОСОБА_2 до територіального органу Держенергонагляду для подальшого проведення перевірки та застосування відповідних заходів відповідальності у разі виявлення правопорушення позивачем вимог законодавства України у сфері надання послуг із забезпечення ОСОБА_2 електричною енергією за укладеним договором № 4-15-036 від 11.08.2005 р.

Згідно частини шостої статті 7 Закону України від 05.04.07р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, в якому зазначає стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

У зв'язку із встановленням неправомірності дій відповідача з проведення позапланової перевірки структурного підрозділу позивача дії Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим зі складання акту № 00002026 від 26.05.10 р. є протиправними.

Позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.7, 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Позивачем у прохальній частині позову заявлено також вимогу про визнання протиправним та скасування припису Головного управління у справах захисту прав споживачів від 26.05.10 р.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Припис Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим від 26.05.2010 р., який адресований ВАТ "Крименерго", не містить в собі вимог про усунення правопорушень, виявлених за результатами перевірки позивача, а отже не є правовстановлюючим документом, не є рішенням субєкта владних повноважень, яке спричиняє виникнення прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а отже не породжує прав та обовязків, що можуть бути предметом спору.

Таким чином, припис Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим від 26.05.10 р. не є правовим актом індивідуальної дії у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, а отже не породжує правовідносин, які можуть бути предметом спору.

Отже позовні вимоги в даній частині не підлягають вирішенню адміністративним судом у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Таким чином, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних відносин. У даному випадку відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З урахуванням викладеного, заявлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 "Щодо застосування норм процесуального права".

Таким чином, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі в даній частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У судовому засіданні 04.07.11 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 08.07.2011 р.

Керуючись ст.ст. 94, п. 1 ч. 1 ст. 157, 158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим з проведення позапланової перевірки структурного підрозділу ВАТ "Крименерго" Феодосійського РЕС на предмет розгляду скарги ОСОБА_2

3. Визнати протиправними дії Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим зі складання акту № 00002026 від 26.05.2010 р., який приписує керівнику ВАТ "Крименерго" надати інформацію про усунення правопорушень.

4. В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим від 26.05.2010 р. закрити провадження у справі.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Крименерго" (ЄДРПОУ 00131400) 1,70 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.