Постанова № 16940764, 12.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2011 року

Справа № 5002-11/1073-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Проценко О.І.,

Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився - Приватне підприємство "Ваенга - XXI століття";

представник відповідача: не з'явився - Сімферопольська міська рада;

представник відповідача: не з'явився - Кримська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах";

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 19 квітня 2011 року у справі №5002-11/1073-2011

за позовом Приватного підприємства "Ваенга - XXI століття" (вул. Привєтна, 51, м. Сімферополь, 95022)

до відповідачів: Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, 95000) Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, 95000)

про внесення змін до договору оренди землі та спонукання до реєстрації договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Приватне підприємство "Ваенга –ХХІ століття" звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідачів –Сімферопольської міської ради та Кримської Регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про внесення змін в договір оренди від 22.10.2007р., укладений між Приватним підприємством "Ваенга –ХХІ століття" та Сімферопольською міською радою, в частині вказаних пунктів:

- викласти пункт 2.1 договору в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, кадастровий номер 01 101 00 000 02:016:0024, площею 0,264 га";

- пункт 2.2 договору викласти в новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 700 656,00 грн.";

- викласти пункт 4.1 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься в розмірі 50 450,40 грн. в рік та вноситься орендодавцем в грошовій формі наступним чином: щомісячно до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим в сумі 4 204,20 грн. ";

- пункт 4.4 договору викласти в новій редакції: "Орендна плата вноситься орендодавцем шляхом безготівкового перерахування в місцевий бюджет Київського району м. Сімферополя на розрахунковий рахунок 33219812700004 в Управління державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740405".

Також, позивач просив зобов’язати Кримський Регіональний філіал Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зареєструвати договір оренди від 22.10.2007р. (з урахуванням вказаних змін), земельної ділянки, загальною площею 0,264 га, яка розташована в м. Сімферополі по вул. Лугова, 6, кадастровий номер 01 101 00 000 02:016:0024.

В ході розгляду справи позивач заявою від 19.04.2011р. уточнив позовні вимоги та виклав прохальну частину позову в наступній редакції:

- викласти пункт 2.1 договору в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, кадастровий номер 01 101 00 000 02:016:0024, площею 0,264 га";

- пункт 2.2 договору викласти в новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 700 656,00 грн.";

- викласти пункт 4.1 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься в розмірі 50 450,40 грн. в рік та вноситься орендодавцем в грошовій формі наступним чином: щомісячно до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим в сумі 4 204,20 грн. ";

- пункт 4.4 договору викласти в новій редакції: "орендна плата вноситься орендодавцем шляхом безготівкового перерахування в місцевий бюджет Київського району м. Сімферополя на розрахунковий рахунок 33219812700004 в Управління державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 13050200 не пізніше 30 числа місяця, наступного за розрахунковим".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року (суддя С. С. Потопальський) у справі №5002-11/1073-2011 позов задоволено та внесені зміни в договір в редакції позивача, а в іншій частині позову провадження у справі припинено на підставі п.4 статті 80 ГПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що через істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладені договору оренди земельної ділянки, а саме через зміну розміру земельного податку та нормативної грошової оцінки землі, спірні пункти 2.1, 2.2, 4.1, 4.4 підлягають зміні.

Вважаючи, що вказане рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, Сімферопольська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга зокрема мотивована тим, що на даний момент позивачем тільки проводиться розробка проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, у Сімферопольської міської ради відсутні повноваження по здійсненню повноважень щодо подальшого оформлення договору оренди з ПП "Ваенга –ХХІ століття", що в свою чергу суперечить положенням ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України.

Також, заявник вказує на безпідставність посилання місцевого господарського суду в оспорюваному рішенні на Закон України "Про оренду землі" і "Про плату за землю", які втратили свою законну силу з моменту набрання чинності Податковим кодексом України.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно п. 15.1 спірного договору, він вступає в силу після підписання сторонами і його державної реєстрації, тому в зв’язку з тим, що спірний договір в установленому порядку зареєстрований не був, права і обов’язки у сторін відносно його реалізації не виникли, а відтак посилання позивача на ст. 652 ЦК України є безпідставними.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду 17 травня 2011 року апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради було прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя –Воронцова Н. В., судді Остапова К. А., Заплава Л. М.

Розпорядженням Заступника голови Латиніна О. А. від 02 червня 2011 року, в зв’язку з відрядженням, суддю Остапову К. А. у складі колегії замінено на суддю Проценко О. І . та в зв’язку з відпусткою, суддю Заплаву Л. М. замінено на суддю Антонову І. В.

Слід зазначити, що 18 травня 2011 року Севастопольським апеляційним господарським судом було спрямовано запит Державній податковій інспекції в м. Сімферополі, щодо оплати Приватним підприємством "Ваенга –ХХІ століття" орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, кадастровий номер 01 101 00 000 02:016:0024, площею 0,264 га, за період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року.

30 травня 2011 року Державна податкова інспекція в м. Сімферополі листом від 26.05.2011р. за вих. №8080/9/15.3 повідомила суд, що Приватне підприємство "Ваенга –ХХІ століття" сплату орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, не здійснює, так як згідно інформації наданої Сімферопольською міською радою, договорів оренди з Приватним підприємством "Ваенга –ХХІ століття" не укладалось.

У судове засідання 07 липня 2011 року, сторони явку своїх повноважних не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися ухвалою суду від 23 червня 2011 року, яка спрямовувалася сторонам рекомендованою кореспонденцією.

07 липня 2011 року, через канцелярію суду на вимогу суду викладену в ухвалі від 23.06.2011р., від ПП "Ваенга –ХХІ століття" надішли оригінали усіх документів, які містяться в матеріалах справи та були представлені позивачем в обґрунтування позовних вимог, які були оглянуті колегією суддів в судовому засіданні, а також клопотання від позивача про повернення вказаних оригіналів документів, після їх огляду, на адресу останнього і проведення судового засідання за відсутності його представника.

Відповідно до норм статі 22 ГПК України - явка в судове засідання - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, сторони належним чином сповіщався про дату, місце і час слухання справи, судова колегія, визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представників сторін, оскільки їх неявка, ніяким чином цьому не перешкоджає.

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 22.10.2007р. між приватним підприємством "Ваенга століття" та Сімферопольською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,264 га, розташованої по вул.Лугова,6 у м.Сімферополі, строком на 25 років, на підставі рішення господарського суду АР Крим від 18.10.2007 р. по справі № 2-15/12116-2007.

Частиною 2 статті 181 Госпоарського кодексу України, встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Оскільки, вказане рішення не оскаржене та вступило в законну чинність, договір між сторонами є укладеним за рішенням суду, тобто 22.10.2007р.

Відповідно до п.1.1 договору від 22.10.2007 р. орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва виробничо-ремонтної бази по ремонту холодильного та технологічного обладнання, яка знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул.Лугова, 6.

Пунктом 15.2 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Так, листом від 04.02.2008 р. № 02/08 "Ваенга століття" звернулось до КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" про реєстрацію вказаного договору (а. с. 18).

Проте, листом від 07.03.2008р. № 02-04/437 КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" відмовив ПП "Ваенга століття" у державній реєстрації вказаного договору, в зв`язку з відсутністю необхідних умов договору в частині розміру земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки, строків та порядку внесення орендної плати (а. с. 43).

В свою чергу, листом б/н б/д Приватне підприємство "Ваенга –ХХІ століття" у встановленому законодавством порядку звернулося до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з пропозицією про внесення змін до вказаного договору в частині вказаних пунктів: пункт 2.2 договору викласти в новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 539 668,80 грн."; викласти пункт 4.1 договору в наступній редакції: "Орендна плата встановлюється в розмірі 10 793,37 грн. в рік та вноситься орендодавцем в грошовій формі наступним чином: щомісячно до 30 числа, місяця наступного за розрахунковим в сумі 899, 45 грн. "

Згідно до п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст.11 Господарського процесуального кодексу України - підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

В зв’язку з тим, що протягом встановленого двадцятиденного строку, позивачем не було отримано відповіді на вказану пропозицію про внесення змін у зазначений договір, останній звернувся із даним позовом до суду, в якому просить внести зміни до договору оренди: викласти пункт 2.1 договору в наступній редакції: "В оренду передається земельна ділянка яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, кадастровий номер 01 101 00 000 02:016:0024, площею 0,264 га"; пункт 2.2 договору викласти в новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 700 656,00 грн."; викласти пункт 4.1 договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься в розмірі 50 450,40 грн. в рік та вноситься орендодавцем в грошовій формі наступним чином: щомісячно до 30 числа місяця, наступного за розрахунковим в сумі 4 204,20 грн. "; пункт 4.4 договору викласти в новій редакції: "орендна плата вноситься орендодавцем шляхом безготівкового перерахування в місцевий бюджет Київського району м. Сімферополя на розрахунковий рахунок 33219812700004 в Управління державного казначейства в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 13050200 не пізніше 30 числа місяця, наступного за розрахунковим".

Повторно переглянувши прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З 04 червня 2008 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03 червня 2008 року, яким внесені зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Так, згідно вказаного Закону, частини четверта та п'ята статті 21 Закону України “Про оренду землі” були викладені у такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Згідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з статтею 189 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Господарський кодекс України), статтею 632 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору, у випадках, встановлених законом застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4.3 договору, розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін також у випадках зміни умов господарювання, погіршення стану земельної ділянки і в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

Отже, сторони домовилися про те, що договір може бути змінений при певних обставинах, перелік яких не є вичерпним. Умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до виписки із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Державного комітету по земельних ресурсах Управління Держкомзему у м. Сімферополі в АР Крим від 21.03.2011р. №386-1/10-01-16, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в м. Сімферополі, Київському районі по вул. Луговій, 6, складає 700 656, 00 грн. Вказана ділянка відноситься до економіко-планувальної зони "Феодосійська № 189" (а. с. 50).

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином законодавством передбачено здійснення нормативно-грошової оцінки земель. Така оцінка здійснена у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що станом на момент укладення договору оренди землі на підставі рішення суду, в договорі не було зазначено нормативно грошової оцінки переданої позивачу земельної ділянки, що є суттєвими умовами договору, що в свою чергу унеможливили його державну реєстрацію, а відтак судом цілком обґрунтовано було внесено зміни в спірний договір в частині зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 червня 2008 року №309-УІ (309-17) внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

04 лютого 2008 року Приватне підприємство "Ваенга –ХХІ століття" звернулося до Заступника голови Сімферополськї міської ради із заявою за вих. №01/08, в якій просило підготувати довідку –розрахунок орендної плати по земельній ділянці площею 0,264 га, розташованого по вул. Луговій, 6 в м. Сімферополі.

Враховуючи, що умовами договору оренди земельної ділянки, який укладений за рішенням суду, було встановлено, що розмір орендної плати вносить орендарем у грошовій формі у розмірі 10 відсотків на рік від нормативної грошової оцінки землі, а саме 700 656,00 грн., як було встановлено вище, то орендна плата на рік складає 50 450,40 грн., та відповідно в місяць 4 204,20 грн.

Так, рішенням господарського суду АР Крим від 18.10.2007р. у справі №2-15/12116-2007 відповідача було зобов’язано укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки площею 0,264 га, а у разі не укладення відповідного договору оренди в місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили, вважати його укладеним в редакції викладеній в резолютивній частині рішення.

Проте, в зв’язку з тим, що договір був укладений на підставі та на умовах викладених у резолютивній частині рішення, в п. 4.1 якого не було вказано розмір орендної плати яка підлягає сплаті за земельну ділянку, що в свою чергу є суттєвою умовою договору, без наявності якої і було відмовлено у проведені його державної реєстрації.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

З огляду на наведену статтю, випливає, що договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін також і у випадках, встановлених договором або законом. Слід також ураховувати, що розірвати або змінити можна лише такий договір, який є укладеним, яким в данному випадку і є спірний договір.

Так, зокрема Законом України "Про оренду землі", регулюються відносини пов’язані з орендою земельних ділянок.

Стаття 1 вказаного Закону регламентує, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 30 Закону, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є зокрема: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Водночас ч. 3 цієї статті передбачається, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається із спірного договору оренди, останній був укладений без зазначення вищевказаних істотних умов, проте враховуючи, що колегія суддів в даному випадку не може вийти за рамки позовних вимог та розглянути питання, щодо визнання цього договору недійсним, в силу преюдиціальності рішення господарського суду АР Крим від 18.10.2007р. у справі №2-15/12116-2007, яке відповідно до норм ч. 5 ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

А також, оскільки обставини, щодо невідповідності цього договору вимогам Закону України "Про оренду землі", а саме ст. ст. 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15, виникли вже після його укладення, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність внесення змін у пункти 2.1, 2.2, 4.1, 4.4 договору оренди, шляхом зазначення його суттєвих умов з ціллю приведення останнього у відповідність з діючим законодавством, проте з наведених вище мотивів.

Адже, колегія суддів вважає помилковими застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин сторін норм ст. 652 ЦК України, в зв’язку з наступним.

Частиною першою ст. 652 ЦК України, на підставі якої також було пред’явлено позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною другою ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов’язує можливість змінити договір безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених в частині другій наведеної статті, при істотній зміні обставин.

Вказуючи, що у зв’язку з необхідністю внесення змін до умов договору, оскільки відсутність у ньому істотних умов унеможливили його державну реєстрацію, чим порушено право позивача на оренду земельної ділянки і позбавило його того на що він розраховував та зазначаючи про наявність одночасно чотирьох умов для внесення змін в спірний договір, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, господарський суд не навів, а позивач в свою чергу не представив доказів у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23 травня 2011 року у справі №53/325-09.

При цьому, слід зауважити, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Проте, помилкове посилання суду на наведену норму права не спростовує висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, а також зазначення її позивачем у якості підстави позову, оскільки фактичні обставини,на якій ґрунтується вимога позивача не залежить від норм матеріального права, які підлягають застосування судом при вирішення спору, адже колегія суддів встановивши матеріальні норми законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме ч. 1 ст. 651 ЦК України, має право їх застосувати навіть з тих підстав, що позивач не зазначив дані норми при обґрунтуванні позовних вимог.

Такої ж, позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 08.06.2011р. у справі №5020/124/2011.

Таким чином, колегія суду апеляційної інстанції залишає оспорюване рішення місцевого господарського суду, виключно із мотивів наведених вище.

Щодо посилань відповідача на те, що рішення господарського суду АР Крим від 18 жовтня 2007 року у справі №2-15/12116-2007, яке в свою чергу стало підставою для виникнення між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, є незаконним, оскільки укладення договору оренди можливе тільки після затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, не можуть братися судом до уваги, так як питання щодо відповідності спірного договору вимогам чинного законодавства було предметом дослідження у цій справі, та більш того вказане рішення відповідачем оскаржене не було.

Крім того, відносно посилання відповідача на те, що спірний договір оренди земельної ділянки на даний час є не укладеним, оскільки він вступає в дію тільки після його державної реєстрації, яка на даний час проведена не була, а відтак і підстав вносити зміни в не укладений договір у суду не було, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 187 ЦК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Таким чином, у законі прямо вказано на умову (день, який вважається днем укладення договору), яка має бути зазначена в рішенні, а її незазначення тягне за собою існування договору із дня набрання чинності рішенням.

Рішення у справі із вирішення переддоговірного спору не потребує виконання, адже згідно з ч. 2 коментованої статті договір вже вважається укладеним, тобто рішенням встановлюється факт існування договору і породжених ним зобов'язань. У подальшому можливе звернення сторони такого договору до суду з підстав порушення або внесення змін вже існуючого договору.

Таким чином, місцевим господарським судом цілком правомірно було внесено зміни в укладений договір

Водночас, положеннями ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, підставою виникнення права оренди землі, є саме державна реєстрація договору оренди, який лише після цього набирає чинності, тобто з цього моменту позивач вправі фактично реалізовувати своє право на оренду земельної ділянки, що не пов’язано з моментом укладення цього договору, який, як вже вказувалося, є таким в силу прийнято рішення суду у справі №2-15/12116-2007.

Тим паче, що тільки укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ст. 18 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, колегія суддів також не приймає посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом застосовані положення норм Законів України "Про плату за землю" та "Про оренду землі", які втратили чинність в зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник у вересні 2008 року, оскільки лист з пропозицією внести зміни в договір, на який останній не надав відповіді, та проект спірного договору, був отриманий відповідачем 02.09.2008р., як вбачається із його штампу вхідної кореспонденції (а. с. 29).

Відповідно до ч. 1 статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України.

Конституційний суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно –правових актів) від 09 лютого 1999р. №1 –рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно –правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно –правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно –правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Таким чином, з урахуванням наведеного та враховуючи, що на момент виникнення спору між сторонами у даній справі, діяли Закони України "Про плату за землю" та "Про оренду землі", а Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01.01.2011р., місцевий господарський суд правомірно та цілком обґрунтовано застосував до правовідносин сторін саме норми вищевказаного закону, яким на момент виникнення спору і регулювалися відносини, щодо плати за землю.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування якого колегія не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року у справі №5002-11/1073-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді О.І. Проценко

І.В. Антонова