Постанова № 16940610, 30.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011                                                                                           № 41/84

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

від позивача – Ярош О.М.

від відповідача – Кириленко О.В., Бєляєва І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат» Запоріжсталь» на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2011 року (суддя – Спичак О.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг»

про стягнення 2488,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» (далі – відповідач) про стягнення 2488,86 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат» Запоріжсталь» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2011 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» суми збитків в розмірі 2488 ,86 грн. в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права та висновки суду щодо недоведеності обсягу додаткових робіт, які необхідно було виконати для розвантаження вагонів із завареними люками, не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат» Запоріжсталь» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.06.2011 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд припинити провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У судове засідання 30.06.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» (постачальник) виникли на підставі укладеного 17.12.2007 року договору № 1108.2202.0079 (далі – договір, а.с. 23 – 24 т. 1).

Предметом даного договору є те, що постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах викладених в даному договору, кокс доменний КД (далі – товар). Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в специфікації, які є невід’ємними частинами даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ ст. Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці в редакції Інкотермс –2000.

Згідно з пунктом 4.2 договору поставка товару здійснюється в технічно та комерційно справних залізничних люкових напіввагонах, очищених від вантажу, який перевозився напередодні та належить УЗ. Навантаження товару здійснюється у відповідності з «ТУ навантаження та кріплення вантажів». Застосування іншого рухомого складу, в тому числі власного або орендованого, здійснюється тільки після письмового погодження з покупцем. У випадку неузгодженого з покупцем відвантаження товару в іншому рухомому складі, постачальник в претензійному порядку відшкодовує покупцю всі додаткові затрати по відвантаженню товару та додаткові платежі, які сплачені покупцем залізничної дороги. В перевізних документах зазначається повне найменування власника вантажу, номер договору, найменування та код платника, а також, найменування вантажу у відповідності з ЕТСН вантажів (Тарифне керівництво № 1).

На виконання умов договору № 1108.2202.0079 від 17.12.2007 року відповідач поставив позивачу кокс доменний КД –2, що підтверджується залізничними накладними № 509981933 та № 50982017 (а.с. 30 – 33 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що вагони № 67371443, № 66114067, № 66485020, № 67886010, № 66629130, № 66627589, № 67883850, № 66938580, № 67901967, № 63387443, № 67920751, № 67183350, № 60019064, № 65301285, № 66937707, № 66550385, № 66940321, № 67668335, № 67661249, № 65325615 надійшли із завареними люками.

Спір по справі виник у зв’язку з тим, що відповідно до умов договору № 1108.2202.0079 від 17.12.2007 року відповідач повинен відшкодувати позивачу понесені останнім додаткові витрати у розмірі з вивантаження продукції з вагонів з завареними люками, які позивач визначає як збитки на загальну суму 2488,86 грн.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивач не довів який саме обсяг додаткових робіт необхідно здійснити для розвантаження вагонів у зв’язку із завареними люками, що виключає можливість визначення реального розміру заподіяних збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов (наявності збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками), сукупність яких створює склад правопорушення, які є підставою для цивільної відповідальності.

Підставою для притягнення до цивільно – правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкода завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; винна особа, яка заподіяла шкоду у вигляді умислу необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (включає його відповідальність).

Так, як зазначалося вище відповідно ст. 4.1. договору № 1108.2202.0079 (20/2008/352) від 17.12.2007 року поставка товару здійснюється в технічно та комерційно справних залізничних люкових на піввагонах, однак ніяких посилань на те, що вагони мають бути з не завареними люками та повинні мати ще якісь інші властивості в договорі немає.

Також у п. 2 «Відомості про видачу товару» залізничних накладних № 50981933 від 04.08.2008 року та № 50982017 від 26.07.2008 року стоїть відбиток штампу станції Запоріжжя – Ліве Придніпровської залізниці, в якому зазначено, що «Груз по настоящей накладной прибыл в исправном вагоне № без признаков утраты и выдан согласно ст. 52 Устава ж.д. проверки. Начальник станции Запорожье Левое» (а.с. 30 – 33 т. 1).

Слід зазначити, що згідно ст. 31. Статуту залізниць України саме Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Виходячи з цього, представники ТОВ «МД Холдинг» не мають компетенції визначати відповідність піввагонів технічним критеріям, це є виключною компетенцією Укрзалізниці.

В той же час, слід враховувати, що відповідно до ст. 31 Статуту залізниць саме на відправника покладається обов'язок визначати придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні ТОВ «МД Холдинг» є постачальником за договором комісії 1108.2202.0079 (20/2008/352) від 17.12.2007 року, та не є відправником коксу доменного КД-2 на якого покладається обов'язок перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Крім того, згідно ст. 5.1. договору покупець має в оперативному порядку зателефонувати постачальнику за номером телефону, що працює цілодобово та також запросити представників постачальника на спільне прийняття товару. Однак, позивач не скористався, вказаним правом, а лише виставив претензію № 20/2059285(А.Ю) від 07.10.2010 року, в якій просив сплатити вартість понесених позивачем додаткових витрат при розвантажені вагонів, які прибули із завареними люками, що не було обумовлено сторонами. Пред'явлений до розгляду Акт загальної форми № 22208 і № 23336 не відображає кількості заварених люків, виявлених при передачі вагонів вантажоодержувачу. Відсутність вказаної кількості заварених люків у вагонах не дозволяє зробити калькуляцію фактичних витрат одержувача, що були понесені при вивантаженні вагонів, адже згідно Технічної характеристики ТУ У 35.2 - 01124454-032-2004 Напіввагон чотиривісний, моделі 12-9745 (випускається ДП «Укрспецвагон») має 14 розвантажувальних люків.

Також у «Калькуляция, стоимости дополнительных затрат по выгрузке груза и очистке безлюкового вагона, вагона с заваренньми люками и очистке вагона от остатков ранее перевозимого груза» (а.с. 37 т. 1), що була надана ЗАТ «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь» як доказ фактично понесених витрат, не вказано за який проміжок часу вона складена, не зрозумілими є всі положення «Статьи затрат»: чия це заробітна плата, відрахування у який фонд, що означає «плата за пользование вагоном» - кому оплата, видатки на утримання та експлуатацію а) локоматива, б) ж.д. крана - не вказана кількість годин праці, не зрозуміло, чия вказана «производственная себестоимость», чиї «Административные расходы» та т.і.

Відповідно до ч. ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За змістом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 623 ЦК України та ст. 33 ГПК України не довів який саме обсяг додаткових робіт необхідно було здійснити для розвантаження вагонів №№ 67371443, 66114067, 66485020, 67886010, 66629130, 66627589, 67883850, 66938580, 679011967, 63387443, 67920751, 671833350, 60019064, 65301285, 66937707, 66550385, 66940321,67668335, 67661249, 65325615.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2011 року у справі № 41/84 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2011 року - без змін.

Матеріали справи № 41/84 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді