Рішення № 16939465, 01.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.11 Справа № 15/5009/1848/11

Суддя Горохов І.С.

за позовом Прокурора м. Енергодара, 71503 м. Енергодар Запорізької області, вул. Комсомольська, 3, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Комунального підприємства “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал”, 71500 м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 21, а/с 469

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-10”, 71504 м. Енергодар Запорізької області, вул. Комунальна, 8, а/с 660

про стягнення 19959,85 грн. заборгованості

Суддя Горохов І.С.

представники:

від прокуратури: Тронь Г.М., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення № 84 від 09.02.2010

від позивача: ОСОБА_1 представник дов. № 386 від 10.05.2011

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Прокурора м. Енергодара в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Комунального підприємства “Виробничий комбінат “Тепло - водоканал”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-10” про стягнення 19959,85 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 11.04.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 26.04.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 01.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: 01.03.2010 між Комунальним підприємством “Виробничий комбінат “Тепло - водоканал” (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Союз-10” (Відповідач) було укладено договір № ТЗ-706 на постачання теплової енергії .

Позивачем на виконання умов Договору комунальні послуги надавались вчасно та належної якості. Свої договірні зобов'язання за договором № ТЗ-706 від 01.03.2010 позивач виконав належним чином, що підтверджується актами про надання послуг.

Відповідачем в порушення умов договору надані послуги з постачання теплової енергії на суму 19744,44 грн. не були сплачені.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 19744,44 грн., 180,49 грн. пені та 34,92 грн. 3% річних. Всього 19 959,85 грн.

Позивачем в судовому засіданні 01.06.2011 надано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19744,44 грн. у звязку з оплатою заборгованості відповідачем та про стягнення з відповідача пені в розмірі 80,54 грн. та 3% річних 15,21 грн. У відповідності до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву прийнято судом до розгляду.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. На адресу суду надіслано клопотання про відкладення розгляду спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши прокурора та представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 01.03.2010 між Комунальним підприємством “Виробничий комбінат “Тепло - водоканал” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Союз-10” було укладено договір № ТЗ-706 на постачання теплової енергії .

Відповідно до п. 1 Договору Позивач постачає Відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому об'ємах, а Відповідач зобов'язується оплачувати за отриману теплову енергію по встановленим цінам(тарифам) у строки, які передбачені цим Договором.

Позивачем на виконання умов Договору комунальні послуги надавались вчасно та належної якості.

Відповідно до п. 6.1. Договору основним документом для сплати є акт наданих послуг. Акт за послуги з постачання теплової енергії виписується Абоненту останнім днем кожного місяця по фактичним показникам засобів обліку в 2-х примірниках.

Відповідно до положень п. 6.1. Споживач зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання акта повернути підписаний акт на адресу Енергопостачальної організації. Якщо Споживач відмовляється підписати акт у визначений договором термін, Споживач повертає акт з письмовим повідомленням зазначених причин відмови, а Енергопостачальна організація повинна розглянути акт з зазначеними причинами та відправити Споживачу для підписання. Сплата за спожиті послуги проводиться протягом 10 днів з моменту підписання акту і перераховується на розрахунковий рахунок КП «ВК «Тепло-водоканал».

Свої договірні зобов'язання за договором № ТЗ-706 від 01.03.2010 позивач виконав належним чином, що підтверджується актами про надання послуг: актом № 3/9-ТЗ 1.2011 від 31.01.2011 за січень 2011 року на суму 11 965,88 грн., актом № 3/9-ТЗ 2.2011 від 28.02.2011 за лютий 2011 року на суму 11 451,44 грн. Акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

На 28.03.2011 Відповідачем частково проведено оплату отриманих послуг на суму 3 672,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 605 від 21.02.2011.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 01.03.11, тобто до звернення позивача з позовом до суду, відповідачем частково перераховано на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за постачання теплової енергії в розмірі 8293,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 01.03.2011.

Факт здійснення 01.03.2011 відповідачем оплати за отриманні послуги в розмірі 8293,00 грн. позивачем не заперечується.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за договором від 01.03.2010 № ТЭ-706 в розмірі 8293,00 грн. заявлені безпідставно. У звязку з чим, суд відмовляє в задоволені позову в цій частині.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних суд вважає його неточним, однак враховуючи те, що сума за розрахунком суду є більшою від суми позивача заявленої з урахуванням уточнень присудженню підлягає розмір пені та 3% річних визначені та заявлені позивачем.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 80,54 грн. та 3 % річних в розмірі 15,21 з урахуванням наданих уточнень позовних вимог, які прийняті судом до розгляду .

Стягнення пені позивач обґрунтовує з посиланням на п. 7.3.3 Договору, відповідно до якого за несвоєчасну сплату відповідачем за Договором передбачено пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 11451, 44 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору, оскільки вказану суму заборгованості відповідачем сплачено 14.04.2011 про що свідчить банківська виписка надана позивачем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-10” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 8; код ЄДРПОУ 35663772) на користь Комунального підприємства “Виробничий комбінат “Тепло-водоканал” (71500, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 21, а/с 469; код ЄДРПОУ 32400040) 80,54 грн. пені та 15,21 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-10” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 8; код ЄДРПОУ 35663772) в доход державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача УДК у Запорізькій області, МФО 813015,ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 115,47 грн. державного мита. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-10” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комунальна, 8; код ЄДРПОУ 35663772) в доход державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача УДК у Запорізькій області, МФО 813015,ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264) 136,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5. Провадження у справі в частині стягнення 11 451,44 грн. припинити за відсутності предмета спору.

6. В задоволенні позову в частині стягнення 8293,00 відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 06.06.2011р.