Рішення № 16939136, 04.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" липня 2011 р. Справа № 12/5007/45/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Терещенко О. М. - ліквідатор

від відповідача не з'явився

Розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукркар'єр" (с. Червоногранітне Володарсько-Волинського району)

до Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (м.Житомир)

про стягнення 6747,63 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 747,63 грн.

Заявою від 01.07.11р. позивач зменшив позовні вимоги до 2704,04грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених в заяві про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача борг в сумі 2 704,04 грн. Надала письмові пояснення до акту звірки та заперечення на відзив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.05.11р. позовні вимоги не визнає, вказує, що станом на 05.12.2007 року сума боргу становила 201,88грн., крім того, позивач пропустив строк позовної давності, оскільки вимогу про погашення заборгованості була пред'явлена лише 28.12.2010 року, тобто понад трирічний строк після останньої поставки товару 30.11.2007р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 37 т.2), про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткових накладних та на підставі довіреностей (а.с. 7-104 т.1, а.с. 56-58 т.2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Росукркар'єр" (позивач) впродовж 2007 року здійснювало відпуск продукції Приватному акціонерному товариству "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (відповідачу), тобто, між сторонами фактично виникли правовідношення купівлі-продажу з відповідними зобов'язаннями.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

Відповідно до частини другої ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визнаний моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарським судом встановлено, що за отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим позивач 29.12.10р. надіслав відповідачу письмову вимогу про сплату суми боргу в розмірі 6747,63грн., яку останній отримав 06.01.11р. про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні (а.с. 114-117 т.1).

Оскільки, відповідач повністю не розрахувався, позивач, виходячи з заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 40-43 т.2), просить суд стягнути на його користь 2704,04грн.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. (п. 2.2. Положення).

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Згідно п. 10 Інструкції, особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Як вбачається з матералів справи, відповідач систематично отримував від позивача відсів.

Факт отримання продукції відповідач не заперечує, про що вказує акт звірки розрахунків станом на 31.05.11р., в якому сторони відобразили видаткові накладні, згідно яких отримувалась продукція та банківські виписки, про оплату отриманої продукції.

За результатами бухгалтерських операцій, відповідач не заперечує свою заборгованість перед позивачем у розмірі 200,17 грн., в той час, як позивач вважає, що борг становить 2704,04 грн.

Суд встановив, що вказані розбіжності виникли з тих підстав, що по бухгалтерському обліку відповідача не відображена вартість продукції, яка, за даними позивача, була поставлена йому відповідно до видаткової накладної №РН-0001918 від 20.06.07 року на суму 2503,87грн. (строка 139 акта звірки) (а.с. 59-60 т.2).

З наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної (оригінал якої було оглянуто в засіданні суду) вбачається, що продукцію по ній мав отримати Клименко О.Т., згідно виданої на його ім'я довіреності серії НОМЕР_1 від 11.06.07р. (а.с. 58 т.2).

При дослідженні довіреності серії НОМЕР_1 від 11.06.07р., господарським судом встановлено, що дана довіреність дійсно видана на ім'я Клименко Олександра Тофільовича, при цьому, в довіреності вказана серія та номер його паспорта, підприємство, на отримання цінностей від якого він уповноважується, а також проставлено засвідчений зразок підпису Клименко О.Т.

При цьому, при дослідженні довіреності та накладної органолепничним методом, судом встановлено, що підпис, який міститься в довіреності серії НОМЕР_1 від 11.06.07р. не співпадає з підписом особи,яка отримала товар, на видатковій накладній №РН-0001918 від 20.06.07р.

Частина 1 статті 32 ГПК України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі (ч.2 ст. 32 ГПК України).

Згідно ч.2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 35 ГПК України, визначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з предмету спору, господарський суд вважає, що позивачу для задоволення позову необхідно довести факт отримання відповідачем товару та відсутність його оплати, при цьому, дані обставини мають бути доведенні відповідними засобами доказування, зокрема, письмовими доказами (первинними документами), які повинні містити достовірну та неспростовну інформацію щодо обставин справи.

Проте, надана позивачем видаткова накладна №РН-0001918 від 20.06.07р. на суму 2503,87грн. не може вважатися беззаперечним доказом того, що передана по ній продукція, була отримана саме відповідачем.

Крім того, факт отримання продукції згідно вказаної вище накладної не підтверджується відповідачем, про що, зокрема, свідчить неврахування її у акті звірки взаєморозрахунків від 31.05.11р.

Таким чином, оцінивши обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд вважає, що обґрунтовано заявлена сума боргу відповідача перед позивачем становить 200,17грн. (2704,04грн - 2503,87грн.), яка не заперечується і відповідачем.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 28, 29 т.2) на пропуск позивачем строку позовної давності, являються безпідставними, оскільки позивач звернувся в межах трирічного строку позовної давності, після виконання вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та пред'явлення відповідачу вимоги від 28.12.10р. щодо сплати суми боргу. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем не було зроблено безпосередньої заяви про застосування судом строку позовної давності згідно ч. 3 ст.267 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 200,17грн.

В частині стягнення 2503,87грн. відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 32-35, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирське шляхо-будівельне управління №19", м.Житомир, вул. Корольова, 21-б; і.к. 03449947

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукркар'єр", вул. Леніна, 1, с. Червоногранітне, Володарсько-Волинського району, Житомирської області; і.к. 33997585

- 200,17грн. боргу;

- 7,55грн. витрат по сплаті державного мита;

- 17,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 11 липня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. із зв. повід.)