Рішення № 16938740, 21.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.11р.Справа № 13/5005/6534/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ»,

м. Іллічівськ Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аскон Білдінг Сістемс»,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 139 485,60 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №01/12-10 від 01.12.2010 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність від 22.02.2011 р.;

СУТЬ СПОРУ:

19.05.2011р. до господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ”, м. Іллічівськ Одеської області (далі позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Аскон Білдінг Сістемс”, м. Дніпропетровськ (далі відповідач) у якому просить розірвати договір поставки №05/08-2009 від 05.08.2010 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Аскон Білдінг Сістемс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ”, та стягнути з Відповідача на користь позивача 66000,00 грн. - витрати понесені у звязку з виконанням договору, 64000,00 грн. як безпідставне набуте майно, 9485,60 грн. - відсотки за користування грошовими коштами, та судові витрати по справі.

Позивач наполягає на розірванні договору, вказує на невиконання Відповідачем зобовязань за договором поставки №05/08-2009р. від 05.08.2009 р., вказує, що Відповідач не повернув отримані від Позивача по за межами умов договору грошові кошти, при цьому позивач обґрунтовує свої вимоги з розірвання договору посиланням на всесвітню фінансову кризу, порушення процедури банкрутства підприємства Позивача, як суттєву зміну обставин, та вмотивував позов посиланням на ст. 124 Конституції України, ст. ст. 175, 188, 202, 231, 652, 1048, 1054-1056, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір поставки та стягнути з Відповідача суму отриманої ним передплати за договором.

Відповідач, забезпечив явку повноважного представника до судового засідання, заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові пояснення, заявляв про застосування вимог ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач уточнив позовні вимоги в судовому засіданні 09.06.2011 р.

В судовому засіданні 09.06.2011 р. представник Відповідача підтвердив готовність до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 09.06.2011р. було оголошено перерву до 21.08.2011р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача господарський суд, -

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем 05 серпня 2009 року було укладено Договір №05/08-2009 (далі - договір). За змістом договору Відповідач (за договором - «Постачальник») зобовязався виготовити та відвантажити продукцію зварні двотаври, на користь Позивача (за договором «Покупець»). При цьому відповідно умов п. 2.1 Договору продукція повинна виготовлятися Постачальником (Відповідачем) з матеріалів покупця (Позивача), які він повинен поставити Постачальнику. При цьому сторонами договір було названо договором постачання.

З огляду на вказане сторони вважали за необхідне оцінювати даний договір керуючись вимогами ст. 712 Цивільного кодексу України, як договір поставки.

Відповідно вимог п. 4.1 Договору сторони домовилися, що приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем (Позивачем) виключно на базі Постачальника (Відповідача) перед відвантаженням.

Пунктом 3.1 Договору сторони обумовили такий порядок оплати, як часткова передплата в розмірі 80 відсотків від вартості партії продукції, яку Покупець здійснює протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору; та останні 20 відсотків Покупець здійснює протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Крім того, в п. 2.1 Договору сторони визначили загальну орієнтовну вартість товару 82500,00 гривень.

Позивач здійснив два платежу на користь Відповідача, а саме : платіжним дорученням № 823 від 01 вересня 2009 року на суму 80000,00 гривень та платіжним дорученням № 895 від 07 вересня 2009 року на суму 50000,0 гривень, при цьому у графі «призначення платежу»Позивач здійснив посилання саме на спірний договір (а.с. 12).

Згідно вимог ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. З огляду на вказане суд вважає, що Позивач, сплативши більше ніж встановлено умовами договору про передплату, здійснив виконання взятого на себе обовязку достроково в межах повної вартості товару 82500,00 гривень.

З огляду на вказане суд не погоджується з висновками Позивача про безпідставне отримання Відповідачем суми яка перевищує межі 80-ти відсоткової передплати.

З огляду на обставини справи суд встановив, що Позивач здійснив перерахування грошових коштів в сумі 130000,00 гривень, що перевищує орієнтовну суму договору на 47500,00 гривень.

Позивач просив суд розірвати договір постачання, у звязку із розірванням договору стягнути 66000,00 гривень отримані в якості передплати, стягнути помилково (надмірно) сплачені 64000,00 гривень за умови ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно та просив суд стягнути з Відповідача відсотки за час протиправного користування ним надмірно отриманими коштами - відсотки на рівні облікової ставки НБУ. Щодо стягнення відсотків Позивач вмотивував свої вимог посиланням на ст. ст. 536, 231, 1048, 1054-1057 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечував проти розірвання Договору, посилаючись на умови ст. 652 ЦК України вказав, що наведені Позивачем посилання на всесвітню фінансову кризу є надуманими, оскільки, стан всесвітньої фінансової кризи стосується всіх учасників правовідносин та не є істотною зміною обставин, оскільки носить загальний характер і станом на момент укладання спірного Договору економіка України вже потерпала від цього явища. Крім того, Відповідач зазначив про необхідність застосування ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України щодо вимог про повернення безпідставно набутого майна та оплати відсотків.

Вивчивши матеріали справи господарський суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Проаналізувавши умови спірного договору суд дійшов висновку про невідповідність правової суті Договору умовам поставки.

Так спірний договір встановлює обовязок однієї сторони надати іншій матеріали для виготовлення продукції, оплатити її виготовлення та отримати продукцію на базі особи яка її виготовила. З огляду на вказане спірний договір відповідає умовам договору про підряд, і регулюється зокрема нормами статей. 837, 840, 849, 854 та іншими глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно умов ч.2, 3, 4 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно умов ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З огляду на вказане Позивач, як замовник за спірним Договором, мав право в односторонньому порядку відмовитися від виконання Договору, тобто розірвати його, та отримати все передане виконавцю, оскільки, підстави отримання відпали у звязку із відмовою.

Заява позивача про відмову від Договору, яка є підставою вважати Договір розірваним, викладена у листі № 332/10 від 22.04.2011р. (а.с.13) докази поштового відправлення якого містяться в матеріалах справи на аркушах 14, 15. Згідно пункту 4.1.3. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та звязку України №1149 від 12.12.2007 р., відповідач повинен був отримати заяву Позивача про відмову від договору 30.04.2011 р. Крім того, Позивач надав суду докази листування (а.с. 59-68) які вказують на неодноразове звернення до Відповідача із вимогами про припинення договорів в тому числі про припинення спірного Договору та повернення отриманого.

Таким чином, з моменту отримання Відповідачем заяви про відмову від Договору, спірний договір є розірваним в односторонньому порядку з огляду на приписи ст. 214, 849 Цивільного кодексу України. З огляду на вказане вимоги позивача з приводу розірвання договору не можуть бути задоволені.

Оцінивши в сукупності обставини справи, надані сторонами докази та пояснення сторін суд не знаходить правомірними обґрунтування Позивача про стягнення 9485,60 гривень відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 64000,00 гривень, що було оплачено понад передбаченої договором передплати. В даному випадку посилання позивача на оплату відсотків за користування 64000,00 гривень не відповідають диспозиції ч. 3 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки, ці кошти на думку самого ж Позивача безпідставно отримані і не є передплатою.

Застосування ст. 530 Цивільного кодексу України до обовязків які випливають з ст. 1212 Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки, обовязок повернути безпідставно набуте майно, або підстави набуття якого відпали виникають за умови ст. 1212 ЦК України без застосування строків вказаних у ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

З огляду на вказане суд вважає за можливе стягнути з Відповідача на користь Позивача суму перерахованих за Договором грошових коштів в розмірі 130000,00 гривень в порядку передбаченому ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Аскон Білдінг Сістемс” (м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, ж/м Тополь-2 б, кв. 64; код ЄДРПОУ 36206168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАЙ-РЕЙЗ КОНСТРАКШНЗ” (м. Іллічівськ Одеської області, с. Малодолинське, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 33832730) грошові кошти у розмірі 130 000,00 грн. (сто тридцять тисяч грн. 00 коп.), 1 300,00 грн. (одна тисяча триста грн. 00 коп.) витрат на оплату державного мита, 219,95 грн. (двісті девятнадцять грн. 95 коп.) - витрат на оплату інформаційно-технічних послуг.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

30.06.2011 р.