Постанова № 16938291, 30.05.2011, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., ГлосаЛ.Ф., Гошовської Т.В., Григорєвої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., ГусакаМ.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., КовтюкЄ.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., КосарєваВ.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., ЛуспеникаД.Д., Лященко Н.П., МаринченкаВ.Л., Охрімчук Л.І., ПанталієнкаП.В., ПатрюкаМ.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., ПотильчакаО.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., СенінаЮ.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А., ШицькогоІ.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., ?

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом повного товариства «Ломбард «Терези» Іванов і компанія» (далі Товариство) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі ДПІ) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У червні 2007 року Товариство звернулося в суд з позовом до ДПІ про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 1 червня 2007 року № 0001511750/0 про визначення суми податкових зобовязань з податку з найманих працівників у розмірі 21272 грн 16 коп., з яких 7090 грн 72 коп. основний платіж та 14181 грн 44 коп. штрафні (фінансові) санкції, прийнятого на підставі акта перевірки від 21 травня 2007 року №273/1-22/01-30724442.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що він не порушив вимог Закону України від 22 травня 2005 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон №889-ІV), оскільки ломбард не є посередником та податковим агентом і фінансовий кредит ломбарду (позика), який отримує фізична особа, підлягає поверненню протягом строку дії договору позики, і не є доходом фізичної особи.

Постановою господарського суду м. Києва від 16жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення від 1 червня 2007року № 0001511750/0.

При вирішенні спору суд першої інстанції, з думкою якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обовязок щодо нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку від імені та за рахунок його платника, адже на цей час сума позики не є доходом позичальника, а у разі коли останній не викупить заставлену річ на день закінчення дії договору, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. Через це дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у звязку з невиконанням нею своїх зобовязань за договором позики, підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011року рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі ? КАС), позивач просить скасувати постанову суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2006року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті ж самі норми матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: пункт 1.15 статті 1, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статі 8 та пункт 12.3 статті 12 Закону № 889-IV.

У справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що відповідно до положень підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 12.3 статті 12 Закону № 889-IV що ломбард є податковим агентом за посередництвом якого продається майно боржника та який виплачує оподатковуваний дохід платникові податку.

Перевіривши наведені Товариством доводи, Верховний Суд України вважає, що в задоволенні його заяви слід відмовити з таких підстав.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-ІV сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є обєктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобовязання та реалізації заставленого майна виникає обєкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк. При цьому також може виникнути обєкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидентаюридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З огляду на положення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 12.3 статті 12 Закону № 889-IV ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, саме він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд правильно застосував норми матеріально права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви повного товариства «Ломбард «Терези» Іванов і компанія» відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.І. Балюк В.П. Барбара І.С. Берднік Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська Л.І. Григорєва М.І. Гриців В.С. Гуль В.І. Гуменюк М.Б. Гусак А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний Г.В. Канигіна Є.І. Ковтюк П.І. Колесник М.Є. Короткевич О.А. Коротких В.І. Косарєв О.В. Кривенда О.Т. Кузьменко Д.Д. Луспеник Н.П. Лященко В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук О.І. Потильчак Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко А.І. Редька Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь Т.С. Таран О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов О.А. Шаповалова І.Б. Шицький В.Ф. Школяров А.Г. Ярема