Постанова № 16937581, 22.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

22.06.11 Справа № 5015/434/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Бонк Т.Б., Юрченка Я,О. , розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»(смт. Шкло)

на рішення Господарського суду Львівської області

у справі № 5015/434/11 від 14.04.2011 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» (смт. Шкло)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтонавантажувач»(м. Київ)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростар»(м. Київ)

про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників:

від Позивача: Гаврилюк О.Р.;

від Відповідачів: не зявились

Ухвалою від 16.05.2011 року колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. (головуючий), Юркевич М.В., Кузь В.Л. у справі №5015/434/11 призначено справу до розгляду на 08.06.2011 року.

Відповідно до розпорядження В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року, дану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Желік М.Б. (головуючий), Бонк Т.Б., Юрченко Я.О.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.04.2011 року у справі № 5015/434/11 (суддя Морозюк А.Я.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»(смт. Шкло) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтонавантажувач»(м. Київ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростар»(м. Київ) про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- право керуючого санацією боржника на односторонню відмову за певних умов від договору встановлено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- відчуження майна згідно з Договором купівлі-продажу від 19.11.2009 р. здійснено за заниженою ціною та без урахування даних щодо вартості такого майна, наданих КП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»;

- не тільки факт невиконання зобовязань по оплаті приміщень згідно з Договором купівлі-продажу від 19.11.2009 р., але й сам факт укладення такого договору перешкоджає відновленню платоспроможності Позивача - ТОВ ТВП «Львівський автонавантажувач», інше.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області - відсутні, з огляду на наступне:

19.11.2009 р., між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтонавантажувач»було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (а.с. 10-11), відповідно до п. 1 якого Продавець (Позивач) зобовязався передати нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд 321, а Покупець (Відповідач-1) зобовязався прийняти обєкт продажу у власність та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.

При цьому, обґрунтовуючи позов щодо розірвання зазначеного Договору, скаржник послався на те, що Відповідач-1 в порушення п.2.1 Договору не провів оплату протягом 30 днів з моменту підписання договору та станом на дату подання цього позову.

Посилаючись на ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка встановлює обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, відповідно до якого, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, зокрема розірвання договору, позивач зазначив, що випадок односторонньої відмови встановлений ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, зокрема, якщо виконання договору завдає збитків боржнику або виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Посилаючись на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.04.2010 р., якою порушено справу №33/29 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач», а ухвалою господарського суду від 28.10.2010 р. у справі №33/29 про банкрутство, введено процедуру санації ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Скочка І.Я., Позивач у справі зазначає, що керуючий санацією має право в порядку ч.10 ст. 17 вищезазначеного Закону відмовитися від виконання договору купівлі-продажу від 19.11.2009 р.

Разом з цим, як було зазначено самим Позивачем у справі у поданій апеляційній скарзі та підтверджується наявними у ній матеріалами (зокрема, Актом прийому-передачі майна від 30.11.2009 року (а.с. 41), підписаного представниками Позивача та Відповідача-1), майно, купівля-продаж якого є предметом згаданого вище договору, було передане Позивачем Відповідачу-1, а отже Продавцем було виконано зобовязання щодо передачі речі, у звязку з чим його відмова від виконання своїх зобовязань не може мати жодних правових наслідків.

Окрім того, як правильно встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, Позивачем (Покупець) та Відповідачем-1 (Продавець) укладено договір №30/11-09 від 30.11.2009 р., відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купляє на умовах, викладених в договорі автонавантажувачі моделі 41.030 ЛЕВ (надалі - товар), в кількості 4 шт. по ціні 165000,00 грн, що в сумі становить 660000,00 грн. Факт передачі товару підтверджується підписаною повноважними особами видатковою накладною та довіреністю №627 від 20.11.2009 р. на отримання товару виписаною на імя Буденкевич Б.С. Відповідно до п. 2.2 договору №30/11-09 від 30.11.2009 р. оплата проводиться шляхом здійснення безготівкового переказу коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця, або будь-яким способом незабороненим законодавством України і погодженим сторонами. Відповідно до п.10.1 договору №30/11-09 від 30.11.2009 р., він діє до 31.12.2009 року.

В подальшому Відповідач-1 звернувся до ТзОВ «ТВП Львівський автонавантажувач»з листом №ІК-388-17/09 від 17.12.2009 р., в якому зазначив, що оскільки ТзОВ «Укравтонавантажувач»має грошові зобовязання перед ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», згідно договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2009 р. на суму 760000,00 грн., а ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»в свою чергу має грошові зобовязання перед ТзОВ «Укравтонавантажувач»за договором поставки від 30.11.2009 р. №30/11-09 на суму 660000,00 грн. та за договором поруки від 27.11.2009 р. №09/145-Д у розмірі сплаченого ВАТ «Львівобленерго»боргу за спожиту електроенергію у розмірі 145631,99 грн., Відповідач-1 просить провести зарахування зустрічних вимог ТзОВ «Укравтонавантажувач»та ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»у розмірі 760000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Окрім того, до матеріалів справи долучено підписану генеральним директором ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»Буденкевичем Б.С. заяву про те, що розрахунок за договором купівлі-продажу, укладеному між ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»та ТзОВ «Укравтонавантажувач», ТзОВ «Укравтонавантажувач»проведено повністю, будь-яких матеріальних претензій ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»до ТзОВ «Укравтонавантажувач»не має (а.с. 34), що підтверджує той факт, що Позивач прийняв пропозицію Відповідача-1 про зарахування зустрічних вимог.

Таким чином, вимога Позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 19.11.2009 р. у звязку з несплатою Відповідачем-1 вартості обєкту продажу є необґрунтованою, оскільки зарахування сторонами зустрічних вимог документально підтверджено, Позивач підписав заяву про повний розрахунок згідно з договором (як це передбачено пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009 року), а відтак така вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу від 19.11.2009 року, повний розрахунок за обєкт продажу здійснюється покупцем продавцю протягом 30 днів з моменту підписання цього договору. Факт повного розрахунку за обєкт продажу буде підтверджуватися заявою продавця, викладеною в простій письмовій формі, тобто договором передбачено, що заява складається після повного розрахунку за обєкт продажу, і аж ніяк не в день укладання договору.

Щодо посилання Скаржника на те, що відчуження майна по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2009 р. здійснено за заниженою ціною, то зазначена обставина не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу.

Щодо вимоги позивача про визнання за ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»права власності на нежитлові приміщення корпусу №1 2 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, буд 321, суд також зазначає наступне:

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 19.11.2009 р., Продавець зобовязується передати нежитлові приміщення - обєкт продажу, а Покупець зобовязується прийняти обєкт продажу у власність та зареєструвати право власності на обєкт продажу у передбаченому законом порядку (п.1.1 договору).

Розділом 5 договору (перехід права власності) встановлено, що згідно ст. 657 ЦК України цей договір підлягає державній реєстрації. Право власності на обєкт продажу, згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на обєкт продажу підлягає державній реєстрації у передбаченому законом порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.11.2009 р., на підставі договору купівлі-продажу реєстраційний №1691 від 19.11.2009 р., посвідченого нотаріально, в ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»за ТзОВ «Укравтонавантажувач»було зареєстровано право власності (форма власності колективна) на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд 321, за реєстровим №28844967. Відповідний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.11.2009 р. міститься і в реєстраційній справі №985а обєкта, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 А-4, загальна площа 7993,5 кв м, надану БТІ для огляду в суді. Таким чином, реєстрацію права власності за Відповідачем21 на обєкт продажу проведено згідно умов договору та відповідно до приписів чинного законодавства.

Окрім того, як вбачається з матеріалів, наявних у справі та правильно встановлено Господарським судом Львівської області вказані приміщення в подальшому були відчужені Відповідачем-1 за договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 10.02.2011 р. Відповідачу-2 та за ТзОВ «Агростар»зареєстровано право власності (приватна) на нежитлові приміщення корпусу №12 літ. А-4, позначені в технічній документації цифрами 55, 56, 57 загальною площею 7993,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка Т., буд 321, що вказує на те, що спірне нерухоме майно Відповідачу-1 не належить.

З огляду на наведене, вимога Позивача про визнання за ним права власності на спірне майно є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

п о с т а н о в и в:

Рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2011 року у справі № 5015/434/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

ГоловуючийсуддяЖелік М.Б.

суддяБонк Т.Б.

суддяЮрченко Я.О.