Постанова № 16937542, 04.07.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011 року Справа № 5005/1819/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. доповідача

суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №117 від 18.01.11, представник;

від відповідачів - 1,2 представники у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Стіомі-Холдінг”, м.Київ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі №5005/1819/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агросфера”,

м.Дніпропетровськ

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю “Стіомі-Холдінг”, м.Київ

до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю “Літосфера”,

смт.Ювілейне Дніпропетровської області

про стягнення 5 077 386,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. (суддя Юзіков С.Г.) у справі №5005/1819/2011 позовні вимоги ТОВ “Агросфера” задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ТОВ “Стіомі-Холдінг” та ТОВ “Літосфера” на користь ТОВ “Агросфера” 5 077 386,94 грн. боргу, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи вищезгадане рішення, місцевий господарський суд виходив з відсутності в матеріалах справи доказів погашення відповідачем-1 спірної заборгованості за товарним кредитом. В свою чергу, солідарне стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2 обґрунтоване вимогами ст.554 ЦК України, за якою поручитель /відповідач-2/ відповідає перед кредитором /позивач/ у тому ж обсязі, що і боржник /відповідач-1/, у разі порушення останнім забезпеченого порукою зобовязання.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає дане рішення прийнятим з порушенням норм процесуального права, за умов неповного дослідження важливих для вирішення спору обставин справи, у звязку з чим просить його скасувати та прийняти у справі нове рішення, повністю відмовивши в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі скаржник наполягає на тому, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що за фактом незаконного заволодіння майном та грошовими коштами ТОВ “Стромі-Холдінг” /відповідач-1/ Соломянським РУ ГУ МВС України в м.Києві порушено кримінальну справу №09-19759. Отже, на думку відповідача-1, господарським судом було безпідставно відмовлено в зупиненні провадження у даній справі та передачі матеріалів до слідчих органів. Окрім того, скаржник не погоджується з відмовою в задоволенні поданого ним клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи для перевірки правильності здійснення розрахунку суми відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

18.02.2008р. між позивачем та відповідачем -1 укладено договір купівлі продажу №208-К (далі договір), за яким Продавець /позивач/ передав, а Покупець /відповідач-1/ прийняв та зобовязався сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору, додаткових угод та специфікацій до нього. Згідно зі специфікаціями, що є невідємними частинами договору, строк сплати товарного кредиту встановлено до 01.12.2008р. включно.

В свою чергу, в п.7.2 договору зазначено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.

В забезпечення виконання відповідачем-1 взятих на себе зобовязань за договором купівлі продажу №208-К, 18.02.2008р. між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки №208-ПОР, за яким поручитель /відповідач-2/ відповідає солідарно та в повному обсязі за зобовязаннями боржника /відповідач-1/ перед кредитором за основним договором /позивач/. При цьому кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом дії договору купівлі продажу №208-К від 18.02.2008р., позивачем відповідачеві-1 поставлено товар на загальну суму 19 492 200,39 грн., який відповідач-1 оплатив лише частково, а саме, у сумі 5 466 269,61 грн., та з порушенням обумовлених строків оплати. Таким чином, на час звернення позивача до суду, сума основного боргу відповідача-1 перед позивачем дорівнювала 14 025 930,78 грн. Наведене підтверджується первинними документами, такими, як договір купівлі-продажу №208-К від 18.02.2008р., специфікації, видаткові накладні та довіреності на отримання товару за видатковими накладними, банківські виписки з особових рахунків, а також, поясненнями представників сторін у судових засіданнях. /а.с.15-101 том 1/.

З огляду на невиконання відповідачем-1 взятих на себе за договором купівлі-продажу грошових зобовязань у період з 04.02.2010р. по 01.02.2011р., позивачем на підставі п.7.2. договору нараховано останньому 5 077 386,94 грн. процентів за користування товарним кредитом із розрахунку 0,1% за кожен день прострочення оплати.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору купівлі-продажу, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В той же час, згідно зі ст.533 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Отже, враховуючи викладені вище обставини справи, а також, зважаючи на ненадання відповідачами жодних доказів погашення спірної заборгованості або інших доказів на спростування доводів позивача, з урахуванням укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки, яким сторонами узгоджено повну відповідальність поручителя за зобовязаннями боржника, колегія суддів солідарна із висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та солідарного стягнення з обох відповідачів спірної заборгованості.

Окрім того, згідно з ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, слід зауважити, що факт неналежного виконання відповідачем-1 зобовязань за договором купівлі-продажу №208-К від 18.02.2008р., а також, факт правомірності стягнення з останнього процентів за користування товарним кредитом, проте, за інший період часу, встановлений рішенням господарського суду м.Києва від 30.11.2010р. у справі №17/121-46/106-57/154, що набрало законної сили.

Разом з цим, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Так, судова колегія повністю погоджується із думкою господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі №5005/1819/2011 до розгляду кримінальної справи №09-19759, адже з матеріалів справи не вбачається неможливості встановлення необхідних для правильного вирішення спору обставин інакше, ніж в рамках зазначеної вище кримінальної справи.

/Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй постанові від 21.02.2011р. у справі №43/350, якою скасовано, як необґрунтовану, ухвалу господарського суду м.Києва від 11.11.2010р. про зупинення до розгляду кримінальної справи №09-19759 провадження у справі №43/350 за позовом ТОВ “Агросфера” до ТОВ “Стіомі-Холдінг” про стягнення 1 457 159,71 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №208-К від 18.02.2008р./.

Неспроможними колегія суддів вважає також твердження скаржника про необхідність призначення у даній справі судово-бухгалтерської експертизи для перевірки правильності здійснення розрахунку суми відсотків за користування товарним кредитом, адже, зокрема, рішенням господарським судом м.Києва у аналогічній справі №17/121-46/106-57/154, що набрало законної сили, встановлено правильність методики/формули нарахування позивачем /ТОВ “Агросфера”/ процентів за користування товарним кредитом за договором купівлі-продажу №208-К від 18.02.2008р., проте, за інший період часу. /а.с.55-56 том 2/.

З огляду на викладене вище, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі №5005/1819/2011 апеляційна інстанція вважає обґрунтованим, прийнятим за умов надання належної юридичної оцінки обставинам справи, у звязку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі №5005/1819/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Стіомі-Холдінг”, м.Київ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2011р. у справі №5005/1819/2011 без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Голяшкін

Суддя В.Ф. Мороз