Постанова № 16937536, 07.07.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2011 року Справа № 5005/25/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Колеснику Д.А.

За участю прокурора Киричок О.В. посвідчення № 112 від 12.07.2010 року.

За участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н ;

від відповідача: Доброгорська В.П. директор, протокол №22 від 28.05.97;

від позивача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-46", м.Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської від 15.03.2011р. у справі № 5005/25/11

за позовомпрокурора Жовтневого району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг в особі комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг

дожитлово-будівельного кооперативу "Рассвет-46", м.Кривий Ріг

про стягнення 443 262грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.11 (суддя Боділовська М.М. ) позов прокурора Жовтневого району м.Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задоволено частково. З житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-46" стягнуто 383421грн. 54 коп. основного боргу, 26510грн. 69 коп. інфляційних втрат, 10528грн. 68 коп. річних, 2280грн. 11 коп. пені, 4432грн. 62 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, житлово-будівельний кооператив "Рассвет-46" просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.08 між комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (постачальник) і житлово-будівельним кооперативом "Рассвет-46" (споживач) укладено договір № 254, за яким постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені цим договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться відповідно приладів обліку або розрахунковим способом при їх відсутності (п.2.1 договору).

В силу ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В період з лютого 2009 року по липень 2010 року позивач належним чином виконував свої зобовязання за договором.

Порушуючи умови договору відповідач за спожиту у спірному періоді теплоенергію розрахувався неповністю, що призвело до виникнення у нього боргу в сумі 383421 грн. 54 коп.

У відповідності з п.п.3.1, 3.4 договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 25 числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або частково обмежити подачу теплової енергії споживачу. Споживач здійснює передоплату у грошовій формі, в розмірі планового місячного споживання в термін до 20 числа кожного місяця.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.п. 3.3 договору якщо споживач є суб'єктом іншого сектора господарювання економіки і не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в строк, встановлений п.3.1. договору, він несе відповідальність згідно з п.п. 4-7 ст.231 Господарського кодексу України та Закону України від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Право на зменшення пені надано суду відповідно п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем також нараховано 26510 грн. 69 коп. втрат від інфляції і 10528 грн. 68 коп. річних.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності виходячи з наступного.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Пунктом 6.1 договору визначено, що даний договір діє з 01.09.2008р. по 01.09.2009р. та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не по слідує заява однієї з сторін про відмову від даного договору чи його перегляду. При заяві однієї з сторін про розірвання договору за один місяць та відсутності заборгованості споживача договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування по договору припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Доказів розірвання договору або звернення до позивача з подібною заявою кооперативом не надано.

Як засіб забезпечення виконання господарського зобов'язання встановлені законом або договором штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання зобов'язання. На стадії існування зобов'язання, коли воно порушено, штрафні санкції трансформуються у заходи відповідальності. У такій якості вони виконують або компенсаційну, або каральну функцію, тобто стягнення штрафних санкцій може бути спрямованим або на компенсацію майнових втрат кредитора, або на компенсацію втрат і покарання порушника зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч.1 ст.217 Господарського кодексу України).

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції неможна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобовязань та у звязку з цим відносити до санкцій.

Питання щодо визнання договору від 01.09.08 № 254 недійсним не було предметом розгляду в суді першої інстанції, тому згідно ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції ці вимоги не приймаються і не розглядаються.

З урахуванням викладеного рішення відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.11 у даній справі залишити без змін, а скаргу житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-46" без задоволення.

Головуючий суддя А.К.Дмитренко

Суддя А.Є.Прокопенко

Суддя В.І.Крутовських

повний текст постанови виготовлений 11.07.11р.