Рішення № 16937466, 04.07.2011, Господарський суд Чернігівської області

04.07.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20 телефон 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

29 червня 2011р. справа №14/61

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»,

вул.Комсомольська,55б, м.Чернігів, 14000

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стрижень»,

вул.Боженка,102, кв.60, м. Чернігів

Про стягнення 11 577грн. 18коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 21.06.11р., 29.06.11р. - ОСОБА_1 юрисконсульт довіреність №10 від 31.12.2010р.

Від відповідача: 21.06.11р., 29.06.11р. - ОСОБА_2 бухгалтер довіреність від 04.09.06р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 21.06.11р. по 29.06.11р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6622,89грн. за надані послуги з постачання теплової енергії згідно договору №1-0868 від 04.12.06р. за період з листопада 2007р. по квітень 2011р., 3485,48грн. пені за період з 02.06.10р. по 15.05.11р., 311,06грн. три проценти річних за період з 02.12.07р. по 15.05.11р., 1157,75грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.12.07р. по 30.04.11р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.11р. надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої в реєстрі станом на 30.05.11р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стрижень», ідентифікаційний код 14252857, місцезнаходження вул.Боженка,102 кв.60, м. Чернігів.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.11р. надав відзив на позовну заяву від 21.06.11р., в якому позов визнав частково в частині стягнення боргу на суму 5776,07грн., в частині стягнення 3% річних на суму 228,78грн., інфляції на суму 827,64грн., пені на суму 1289,91грн. та навів свої розрахунки вказаних сум.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.11р. надав клопотання від 21.06.11р., в якому при винесенні рішення просив застосувати строки позовної давності у відповідності до ст.257 ЦК України 3 роки для основного боргу, втрат від знецінення грошових коштів, 3% річних, а у відповідності до ст.258 ЦК України 1 рік до нарахованої пені на підставі ст.267 ЦК України. Суд прийняв вказане клопотання до розгляду.

Представники сторін в судовому засіданні надали клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав розрахунок суми боргу по договору №1-0868 від 04.12.06р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання, в якому навів розрахунки: основного боргу в сумі 5750,85грн., 3% річних в сумі 226,41грн., втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 791,22грн., пені в сумі 3425,47грн. за період з 02.06.10р. по 15.05.11р., та зазначив про визнання позовних вимог у сумі наведених відповідачем розрахунків.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.06.07р. по справі №12/157 за позовом відкритого акціонерного товариства «Облтепокомуненерго»до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Стрижень»визнано укладеним з моменту набрання рішенням суду законної сили договір № 1-0868 від 04.12.06р. на постачання теплової енергії, між відкритим акціонерним товариством «Облтепокомуненерго»та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Стрижень», в редакції відкритого акціонерного товариства «Облтепокомуненерго».

У відповідності до ч.2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовує відповідач, рішення господарського суду Чернігівської області від 19.06.2007р. по справі №12/157 сторонами не оскаржено, а тому відповідно до приписів ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набрало чинності - 03.07.2007р.

З огляду на викладене, 03.07.2007р. є датою укладення договору №1-0868 від 04.12.06р. на постачання теплової енергії між відкритим акціонерним товариством «Облтепокомуненерго»та товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Стрижень», в редакції відкритого акціонерного товариства «Облтепокомуненерго».

Відповідно до п.1.1. договору виробник (позивач по справі) бере на себе зобовязання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві (відповідачу по справі) теплову енергію для підігріву води та опалення (необхідне підкреслити), а споживач зобовязується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.11.1 договору він діє до 10.10.2007р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього терміну його дії на наступний річний термін, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу для обєктів перерахованих у додатку № 1 який є невідємною частиною договору на опалення, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору визначено, що опалювальні обєкти знаходяться в м. Чернігові, вул.Белова,17, кв.19, площа 53,0кв.м.

Згідно п.1.2 договору тарифи на послуги на момент укладання договору становлять за опалення 178,24грн./1Гкал або 221грн./1м.кв, підігрів води 8,06грн/ 1 м3 ; 178,24грн/1 Гкал або 28,21грн./1 мешканця. Тарифи за комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обовязковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

Згідно п.1.3 договору розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) у разі безоблікового споживання теплової енергії на момент укладення цього договору становить 145,34грн. (з урахуванням ПДВ), у тому числі за: опалення 117,13грн. (за 53,0кв метрів);підігрів води 28,21грн. (за _куб. метрів або одного мешканця). У разі наявності (встановлення) приладів обліку теплової енергії або водолічильника остаточна вартість послуг визначається згідно їх показань.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №203 від 21.08.06р., №263 від 30.09.08р., №301 від 20.12.10р.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечує відповідач, позивач на виконання умов договору №1-0868 від 04.12.2006р., який є укладеним з 03.07.2007р., поставив відповідачу теплову енергію за період з листопада 2007р. по квітень 2011р. на загальну суму 7322,89грн. згідно рахунків за вказаний період (а.с.12-53).

Згідно п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затвердженим тарифам. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до п.6.4. договору розрахунки споживача з виробником за відпущену теплову енергію здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця.

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки по договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію.

Як слідує із матеріалів справи, підтверджують позивач і відповідач, останній за отриману за період з листопада 2007р. по квітень 2011р. теплову енергію розрахувався частково у сумі 700,00грн., в тому числі 200,00грн. сплачені 09.12.09р., як оплата за грудень 2009р., 300,00грн. сплачені 28.02.11р., як оплата за січень 2011р., 200,00грн. сплачені 05.04.11р., як плата за лютий 2011р., що підтверджується копіями банківських виписок наданих позивачем до матеріалів справи (а.с.75-80).

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 6622,89грн., що підтверджується матеріалами справи.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

За ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.2 п.1 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пені).

Відповідно до приписів частини 5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, у випадку невиконання відповідачем зобовязання щодо оплати поставленої теплової енергії в листопаді 2007р. у сумі 145,34грн. (згідно рахунку №1-0868 від 30.11.07р.) перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду із стягнення відповідної заборгованості починається з 02.12.2007р., окрім того, перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду із стягнення з відповідача заборгованості по рахунку №1-0868 від 30.12.07р. на суму 145,34грн. починається з 02.01.2008р., по рахунку №1-0868 від 30.01.08р. на суму 145,34грн. з 02.02.08р., по рахунку №1-0868 від 29.02.08р. на суму 145,34грн. з 02.03.08р., по рахунку №1-0868 від 31.03.08р. на суму 145,34грн. з 02.04.08р., по рахунку №1-0868 від 30.04.08р. на суму 145,34грн. з 02.05.08р.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 19.05.11р., про що свідчить відмітка (штамп) господарського суду Чернігівської області про одержання від позивача позовної заяви №1166 від 18.05.2011р.

Звертаючись 19.05.11р. до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з листопада 2007р. по квітень 2008р. включно на суму 872,04грн. позивач пропустив строк позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.11р. надав клопотання від 21.06.11р., в якому при винесенні рішення просив застосувати строки позовної давності у відповідності до ст.257 ЦК України 3 роки для основного боргу, втрат від знецінення грошових коштів, 3% річних, а у відповідності до ст.258 ЦК України 1 рік до нарахованої пені на підставі ст.267 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позивачем не наведено поважних причин пропущення позовної давності стосовно стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення боргу на суму 872,04грн. за період з листопад 2007р. по квітень 2008р. і підстави для його поновлення відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію підлягають частковому задоволенню в сумі 5750,85грн. за період травень 2008р. квітень 2011р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 311,06грн. три проценти річних за період з 02.12.07р. по 15.05.11р., 1157,75грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.12.07р. по 30.04.11р.

Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем розрахунки стягуваних сум, враховуючи, пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення основної вимоги - боргу за період з листопада 2007р. по квітень 2008р., суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у сумі 791,23грн. за період з 02.06.08р. по 30.04.11р., в частині стягнення 3% річних у сумі 226,43грн. за період з 02.06.08р. по 15.05.11р. В решті стягнення з відповідача втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають у звязку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Позивач просить стягнути з відповідача 3485,48грн. пені за порушення строків оплати за період з 02.06.10р. по 15.05.11р., посилаючись на п.7.3.3 договору та на Закон України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій».

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій»встановлено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п.7.3.3 договору споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п 6.5. цього договору сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем розрахунки пені, приймаючи до уваги проведені позивачем часткові оплати за спожиту теплову енергію, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку оплати підлягають частковому задоволенню в розмірі 3425,47грн. за період з 02.06.10р. по 15.05.11р. В решті позову в частині стягнення пені відмовити у звязку з безпідставністю її нарахування, оскільки позивачем при визначення розміру заборгованості, на яку проводиться нарахуванні пені, не врахована здійснена відповідачем 09.12.09р. оплата у сумі 200,00грн. за спожиту теплову енергію у грудні 2009р. Слід зазначити, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, не перевищує суми заборгованості за спожиту ним теплову енергію.

Оскільки, позивачем не пропущений строк позовної давності в один рік щодо стягнення з відповідача пені нарахованої за період з 02.06.10р. по 15.05.11р., суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності за заявою відповідача в цій частині.

Відповідно до ст.22 ч.5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст.78 ч.5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Як вбачається із тексту поданого відповідачем клопотання від 29.06.11р., він визнав позов частково в сумі 5750,85грн. основного боргу, 226,41грн. три проценти річних, 791,22грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 3425,47грн. пені, при цьому його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання своєчасно не виконав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 5750,85грн., в частині стягнення 3% річних сумі 226,43грн., в частині стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 791,23грн., в частині стягнення пені в сумі 3425,47грн. В решті позову відмовити.

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача у звязку з невиконанням договірних зобовязань по оплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 101,94грн. та 207,80грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 258, 261, 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 187, 193, 223, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 35, 49, 77, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стрижень»(вул.Боженка,102, кв.60, м. Чернігів, ідентифікаційний код 14252857) на користь Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»(вул.Комсомольська,55/б, м. Чернігів, р/р 26004300000976 в ВАТ банк «Демарк»м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 5750грн.85коп. боргу, 226грн.43коп. три проценти річних, 791грн.23коп. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 3425грн. 47коп. пені, 101грн.94коп. державного мита та 207грн.80коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

СуддяН.Ю. Книш

Повний текст рішення складено 04.07.2011р.