Рішення № 16937464, 01.07.2011, Господарський суд Чернігівської області

01.07.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20 телефон 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

29 червня 2011р. справа №14/74

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»,

вул.Комсомольська,55б, м.Чернігів, 14000

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мектон-Д»

вул.Інструментальна,13, м.Чернігів, 14037

Про стягнення 16 641грн. 07коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: 23.06.11р., 29.06.11р. - ОСОБА_1 юрисконсульт довіреність №10 від 31.12.10р.

Від відповідача: 23.06.11р., 29.06.11р. ОСОБА_2 юрист довіреність №3 від 21.06.11р.

Рішення приймається після оголошення в судовому засіданні з 23.06.11р. по 29.06.11р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 8619,97грн. за період з грудня 2010р. по березень 2011р. згідно договору №40-0018 від 01.10.05р., 7743,94грн. пені за період з 02.01.11р. по 01.06.11р., 63,50грн. три проценти річних за період з 02.01.11р. по 01.06.11р., 213,66грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.01.11р. по 30.04.11р.

Представниками позивача та відповідача подані клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.11р. надав пояснення від 22.06.11р., в якому зазначив, що при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних витрат позивачем були застосовані суми нарахувань, що здійснювалися лише за спожиту теплову енергію, в той час, як в рахунках-фактурах зазначені ще й нарахування за втрати теплової енергії в теплових мережах споживача (відповідача), що обовязок оплати за втрати, передбачені п.3.2.21 договору №40-0018 від 01.10.05р. в редакції додаткової угоди від 01.01.06р. та п.6.2.3 договору в редакції додаткової угоди від 08.10.07р., проте сторонами не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за втрати теплової енергії в теплових мережах споживача (відповідача), що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснюється лише на суми нарахувань за фактично спожиту теплову енергію.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.11р. надав клопотання, в якому просив зменшити розмір пені на 60% з огляду на те, що розмір пені є надмірно великим щодо суми основного боргу, і фактично становить 100% суми боргу та стягнення пені в повному обсязі ставить під загрозу функціонування товариства та виплату заробітної плати його працівникам.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив про сплату боргу в сумі 8619,97грн. та на підтвердження цього надав оригінал квитанції №22527405 від 29.06.11р. на суму 8619,97грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.10.2005 року між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії №40-0018. Відповідно до п.1.1. договору виробник (позивач по справі) бере на себе зобовязання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію, а споживач (відповідач по справі) зобовязується сплачувати виробникові за одержану теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

01.01.2006р. сторони підписали додаткову угоду до договору №40-0018 від 01.10.05р., в якій виклали п.1.1 в новій редакції, відповідно до якої виробник бере на себе зобовязання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач зобовязується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.11.1 договору він укладається на строк 01.10.05р. до 31.12.05р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого договору.

Додатковою угодою від 11.10.10р. до договору №40-0018 від 01.10.05р. сторони виклали п.11.1 в новій редакції: договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.10р. включно. У частині розрахунків договір №40-0018 від 01.10.05р. дійсний до погашення заборгованості в повному обсязі.

Додатковою угодою від 30.12.10р. до договору №40-0018 від 01.10.05р. сторони виклали п.11.1 в новій редакції: договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.03.11р. включно. У частині розрахунків договір №40-0018 від 01.10.05р. дійсний до погашення заборгованості в повному обсязі.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу для обєктів перерахованих у додатку №1, який є невідємною частиною договору на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору сторонами було визначено, що опалювальні обєкти знаходяться в м. Чернігові, вул. Інструментальна,13, адміністративне приміщення (частина другого поверху), опалювальна площа 123,3кв.м.

Згідно п.1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.06р. до договору №40-0018 від 01.10.05р.) тарифи на послуги на момент укладання додаткової угоди від 01.01.06р. становлять за опалення 119,17грн./1Гкал або 3,07грн./м.кв., за втрати в теплових мережах 119,17грн./1Гкал. Тарифи за комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обовязковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

Згідно п.1.3 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.06р. до договору №40-0018 від 01.10.05р.) розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) у разі безоблікового споживання теплової енергії на момент укладання додаткової угоди від 01.01.06р. становить 417,14грн., у тому числі за опалення 378,53грн. (за 123,3кв.м). За втрати в теплових мережах 38,61грн.(0,324Гкал). У разі наявності (встановлення) приладів обліку теплової енергії або водолічильника остаточна вартість послуг визначається згідно їх показань.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №263 від 30.09.08р., №76 від 16.03.09р.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечує відповідач, позивач на виконання умов договору №40-0018 від 01.10.05р. поставив відповідачу теплову енергію в грудні 2010р. -березні 2011р. згідно рахунків-фактур №40-0018 від 31.12.10р. на суму 2 154,99грн., №40-0018 від 28.02.11р. на суму 4 309,99грн., №40-0018 від 31.03.11р. на суму 2 154,99грн. (а.с.16-18), а всього на суму 8619,97грн.

У п.6.1. договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.06р. до договору №40-0018 від 01.10.05р.) сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається та за втрати в теплових мережах споживача, здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затвердженим тарифам. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до п.6.4. договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.06р. до договору №40-0018 від 01.10.05р.) розрахунки споживача з виробником за відпущену теплову енергію та за втрати в теплових мережах споживача здійснюються щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим методом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця.

За умовами п.6.5. договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.06р. до договору №40-0018 від 01.10.05р.) розрахунки по договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за отриману теплову енергію своєчасно не розрахувався. Заборгованість відповідача (з урахуванням суми втрат в теплових мережах споживача) на день подання позову становила 8619,97грн.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Після порушення провадження у справі відповідач здійснив повне погашення боргу, що підтверджується оригіналом квитанції №22527405 від 29.06.11р. на суму 8619,97грн., яка видана філією в м. Чернігові Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України».

Оскільки, заборгованість в сумі 8619,97грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 8619,97грн. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 63,50грн. три проценти річних за період з 02.01.11р. по 01.06.11р., 213,66грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.01.11р. по 30.04.11р.

Дослідивши наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати теплової енергії, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції у сумі 231,66грн. та 3% річних у сумі 65,30грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Позивач просить стягнути з відповідача 7743,94грн. пені за порушення строків оплати за період з 02.01.11р. по 01.06.11р., посилаючись на п.7.3.3 договору та на Закон України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій».

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій»встановлено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У п. 7.3.3. договору сторони встановили, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п.6.5 договору сплачує пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати спожитої теплової енергії, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочку оплати спожитої теплової енергії в сумі 7743,94грн. за період прострочки з 02.01.11р. по 01.06.11р.

Представник відповідача у поданому в судовому засіданні 23.06.11р. клопотанні просив зменшити розмір пені на 60%.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Приймаючи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги і на час розгляду справи сплатив суму заборгованості 8619,97грн. в повній сумі, а розмір пені є надмірно великий у порівнянні з основним боргом, суд, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача і зменшити розмір пені на 60%, відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 3097,58грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання своєчасно не виконав, та приймаючи до уваги, що на час розгляду справи сума боргу 8619,97грн. відповідачем сплачена повністю, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних у сумі 63,50грн., в частині стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 213,66грн., в частині стягнення пені в сумі 3097,58грн. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 8619,97грн. підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача у звязку з невиконанням договірних зобовязань по оплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 166,41грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 551, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 233, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 77, п.1-1 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 8619грн.97коп.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мектон-Д»(вул.Інструментальна,13, м.Чернігів, р/р 260060001462 філія Укрексімбанку, МФО 353649, код 31379170) на користь Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»(вул.Комсомольська,55/б, м. Чернігів, р/р 26004300000976 в ВАТ банк «Демарк», МФО 353575, код 03357671) 3097грн.58коп. пені, 63грн.50коп. три проценти річних, 213грн.66коп. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 166грн.41коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

СуддяН.Ю. Книш

Повний текст рішення складено 01.07.2011р.