Рішення № 16935300, 01.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.11 Справа № 11/5009/2491/11

Суддя Гончаренко С.А.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»(вул. Свердлова, буд. 371, оф. 1а, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АнДі»(вул.Мікояна, 22/6, м. Запоріжжя, 69120)

у присутності представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. № 36 від 01.01.2011р.;

відповідача: ОСОБА_2 дов. б/н від 23.06.2011р.

про: стягнення 71618,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АнДі»71618,34 грн. пені за порушення умов договору в частині строків передачі товарів.

Ухвалою від 11.05.2011р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання.

У звязку з неявкою повноважного представника позивача, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався. Також в судовому засіданні оголошувалась перерва.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № АХ-6-823 від 27.05.2010р. в частині своєчасної передачі товарів. Порушення строків передачі товарів слугувало для застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді пені. Разом з цим позивач просить віднести витрати, повязання із розглядом даної справи віднести на відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, при цьому стверджує, що відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. Несвоєчасна поставка товару не є грошовим зобовязанням, отже нарахування пені за це порушення законодавчо не передбачене. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та ретельно вивчивши додатково надані докази, встановив наступні обставини.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

27.05.2010р. між закритим акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», правонаступником якого є позивач, та товариством з обмеженою відповідальністю «АнДі»укладений договір купівлі-продажу № АХ-06-823. Відповідно до п. 1.1 договору продавець (відповідач у справі) зобовязався передати у власність покупця (позивача) товар, а останній, в свою чергу, прийняти та здійснити оплату його вартості.

Асортимент, кількість та вартість товару визначена у таблиці (п. 1.1 договору), а загальна вартість договору 892228,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 148704,80 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору продавець взяв на себе зобовязання за власний рахунок доставити до місцезнаходження покупця в повному обсязі товар, зазначений в п. 1.1 договору, протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами договору та передати покупцю товар в повному обсязі на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000).

Таким чином, останнім днем поставки товару є 12 07.2010р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобовязання щодо поставки товару належним чином (своєчасно) не виконав:

- відповідно до видаткової накладної № А-00001762 від 20.07.2010р. відповідач поставив позивачу частину товару на суму 512732,27 грн. (прострочення склало 8 календарних днів):

- відповідно до видаткової накладної № А-00001875 від 02.08.2010р. відповідач поставив позивачу частину товару на суму 368072,71 грн. (прострочення склало 21 календарний день).

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 9.3 договору у разі порушення продавцем строків передачі товару, він зобовязаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі 0,4% від вартості не переданого у строк товару за кожний день прострочення. У разі затримки передачі товару більше ніж на 10 днів, починаючи з одинадцятого дня продавець зобовязаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 1% від вартості не переданого у строк товару за кожний день прострочення.

За порушення строків передачі товару за період з 13.07.2010р. по 20.07.2010р. (8 днів) на суму 880804,98 грн. вартості непоставленого в строк товару позивач нарахував пеню в сумі 28185,76 грн.

За порушення строків передачі товару за період з 21.07.2010р. по 22.07.2010р. (2 дні) на суму 368072,71 грн. вартості непоставленого в строк товару позивач нарахував пеню в сумі 2944,58 грн.

За порушення строків передачі товару за період з 23.07.2010р. по 02.08.2010р. (11 днів) на суму 368072,71 грн. вартості непоставленого в строк товару позивач нарахував пеню в сумі 40488,00 грн.

Загальна сума пені нарахованої позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків передачі товару за договором купівлі-продажу № АХ-6-823 від 27.05.2010р. склала 71618,34 грн.

Заперечення відповідача про те, що нарахування пені за порушення строків передачі товарів не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки зобовязання відповідача не є грошовим, судом до уваги не приймається виходячи з наступного.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Частина 3 ст. 549 Цивільного кодексу України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (не тільки грошового) зобовязання.

Те, що неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України не є підставою вважати, що відповідна умова договору не відповідає діючому законодавству. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у звязку з порушенням зобовязання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав суду доказів того, що затримка передачі товару призвела до виникнення у ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»збитків.

Виходячи з обєктивної оцінки обставин справи, непомірно великого розміру штрафних санкцій наслідкам порушення господарського зобовязання, нетривалий період затримки та враховуючи те, що зобовязання відповідачем фактично виконано, суд вважає за можливе позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково, в сумі 23872,78 грн., що дорівнює третині від суми пені, заявленої до стягнення.

Враховуючи, викладене, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АнДі»(вул.Мікояна, 22/6, м. Запоріжжя, 69120, ЄДРПОУ 30201777) на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»(вул. Свердлова, буд. 371, оф. 1а, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113, ЄДРПОУ 32292929) 23872,78 грн. пені, 716,19 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 01.07.2011р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 04.07.2011р.