Рішення № 16935288, 30.06.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.11 Справа № 3/5009/2553/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фламінго”, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 26 497, 95 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 02.06.2011р.

від відповідача: не зявився

ТОВ “Фламінго” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 26 497, 95 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 12.05.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530, 549, 550, 551, 610, 624, 625, 761, 762, 763, 785, 795 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/2553/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 07.06.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 07.06.2011р. розгляд справи відкладений на 30.06.2011р. о 10 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 30.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 04.07.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 30.06.2011р. представник позивача надав заяву в якій зменшив позовні вимоги стосовно стягнення штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у сумі 11333,00 грн. В іншій частині позовних вимог представник позивача просить суд залишити без змін, а саме стягнути з відповідача: 12855,32 грн. основного боргу, 291,38 грн. пені, 296,82 грн. втрат від інфляції та 54,43 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, згідно з п. 14 Розяснення Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № di_500846 “Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році, щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України, щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Отже, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

28.09.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди, згідно якому позивач передав, а відповідач прийняв у користування обєкт оренди - нежитлове приміщення площею 223,9 м. кв. за адресою: АДРЕСА_3, визначений в додатку № 1, який є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.6 договору оренди, термін його дії встановлюється з 28.09.2009р. по 28.09.2010р.

За згодою сторін термін дії договору продовжено до 01.04.2011р.

28.09.2009р. орендоване приміщення було передано відповідачу згідно акту прийому-передачі від 28.09.2009р.

Згідно із п. 4.1 договору оренди, за користування обєктом оренди орендар щомісячно сплачує орендну плату в розмірі 5000,00 грн. впродовж перших трьох днів поточного місяця за який сплачується орендна плата.

Пунктами 4.1.2 та 4.2 договору оренди встановлено обовязок орендаря відшкодовувати орендодавцеві додаткові витрати повязані з господарською діяльністю орендаря (витрати з комунальних послуг).

За період з лютого 2011р по березень 2011р. відповідачу нарахована орендна плата та додаткові витрати на загальну суму 17855,32 грн.

Будь яких заперечень з боку відповідача щодо нарахування сум не було, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаних обома сторонами.

Проте, відповідач не належним чином виконав своє зобовязання по сплаті орендної плати, перерахувавши позивачу лише 5 000, 00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 12855,32 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату платежів за договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки оплати.

Тому позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 231,15 грн.

Згідно із п. 3.11 договору оренди, після закінчення дії договору Орендар зобовязаний у пятиденний термін передати орендодавцеві обєкт оренди за актом приймання-передачі.

Станом на час звернення до суду (12.05.2011р.) обєкт оренди належним чином, відповідно до договору відповідачем не переданий.

Отже, посилаючись на приписи ст. 626, 785 ЦК України, позивач просить суд т стягнути з ПП ОСОБА_1 12855,32 грн. основного боргу, інфляційні збитки за весь час прострочення в сумі 129,71 грн., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 54,43 грн. та 11333,00 грн. неустойки.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як субєкта господарювання.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 13.05.2011р., направлена відповідачу рекомендованим листом, повернулась до канцелярії суду з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”. Копія ухвали про відкладення розгляду справи від 07.06.2011р., направлена відповідачу рекомендованим листом за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії суду не поверталась.

Позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_3, згідно якому станом на 30.05.2011р. місцезнаходженням Приватного підприємця ОСОБА_1 є: 69014, АДРЕСА_1.

Саме на цю адресу відповідача направлялась вся кореспонденція господарського суду по справі № 3/5009/2553/11.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2009р. між ТОВ “Фламінго”, (Орендодавцем) та ПП ОСОБА_1 (Орендарем) було укладено договір оренди (надалі Договір), за яким Орендодавець передає в оренду, а Орендар приймає в орендне користування Обєкт оренди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, зазначений в додатку № 1, що є невідємною частиною договору.

Загальна площа Обєкту складає 223,9 кв. м. (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Обєкт оренди використовується Орендатором для розміщення в ньому кафе-бару.

Згідно п. 1.6 Договору, строк дії Договору оренди встановлюється з 28.09.2009р. по 28.09.2010р.

Згідно листів від 17.08.2010р. та від 20.08.2010р. № 1 (а.с.17-18) сторони продовжили строк дії Договору на шість місяців з 29.09.2010р. по 31.03.2011р.

28.09.2009р. між ТОВ “Фламінго” та ПП ОСОБА_1 підписаний акт приймання передачі до Договору від 28.09.2009р. в якому зазначено, що Орендодавець передав Орендарю в орендне користування Обєкт оренди, за адресою: АДРЕСА_3, зазначеним в додатку № 1, що є невідємною частиною договору, загальною площею 223,9 кв. м. Вказаний Обєкт знаходиться в доброму технічному стані, а також облаштованим наступними меблями, торгівельним та іншим обладнанням, які належать Орендодавцю та знаходяться в робочому стані:

- витяжна система 1 шт.;

- барна стійка 1 шт.;

- обідній стіл 41 шт.;

- морозильна камера 1 шт.;

- електричний водонагрівач (50 л.) 2 шт.;

- касовий апарат “DATECS MP-50” зав. № ДУ 02002069 дата виготовлення 01.04.2004р. фіскальний № 0826002787.

Перераховане обладнання буде повернуто Орендодавцю в робочому стані за використанням терміну дії Договору від 28.09.2009р. в пяти денний строк, а також після дострокового розірвання даного Договору.

Даний акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за використання Обєкта оренди, зазначеного в п. 1.1 Договору та додатку № 1 Орендатор щомісячно сплачує Орендодавцю орендну плату, яка складає 5000,00 грн. в продовж трьох банківських днів поточного місяця за який сплачується орендна плата.

Розмір орендної плати може змінюватися Орендодавцем у відповідності зі:

а) зміною економічних умов утримання приміщення;

б) індексом інфляції,

а також на розсуд Орендодавця у відповідності із іншими обставинами з повідомленням Орендатора за один місяць.

Згідно п.п.4.1.2 Договору, додаткові витрати Орендодавця, повязані з господарською діяльністю Орендатора. Розмір цих додаткових витрат щомісячно узгоджуються сторонами в акті наданих послуг та узгоджень додаткових витрат Орендодавця, повязаних з господарською діяльністю Орендаря.

Встановлену даним договором оплату додаткових витрат Орендар зобовязаний перераховувати на розрахунковий рахунок Орендодавця в строк до 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем по рахунку, наданим Орендодавцем.

Одночасно з випискою рахунку Орендодавцем та Орендарем підписується “Акт наданих послуг та узгодження додаткових витрат орендодавця, повязаних з господарською діяльністю Орендатора” (п. 4.2 Договору).

За оренду приміщення за період з лютого 2011р. по березень 2011р. в підтвердження виконання сторонами зобовязань по Договору між сторонами були підписані акти здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 28.02.2011р. на загальну суму 9265,17 грн., № ОУ-0000003 від 31.03.2011р. на загальну суму 5000,00 грн. та № ОУ-00000004 від 31.03.2011р. на загальну суму 3590,15 грн.

Відповідач, в рахунок орендної плати перерахував позивачу 5 000, 00 грн.

ТОВ “Фламінго” 14.04.2011р. направив відповідачу вимогу про сплату в десятиденний термін заборгованості за договором оренди від 28.09.2009р. в сумі 12855,32 грн. та повернути обєкт оренди відповідно до п. 3.11 договору оренди від 28.09.2011р. за актом приймання-передачі. Також позивач направив відповідачу акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2011р. для підписання та повернення одного примірника ТОВ “Фламінго”.

ПП ОСОБА_1 на дану вимогу позивача відповіді не надала, заборгованість за договором оренди від 28.09.2011р. не сплатила

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 12855,32 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди від 28.09.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку за використання Обєкта оренди, зазначеного в п. 1.1 Договору та додатку № 1, Орендатор щомісячно сплачує Орендодавцю орендну плату, яка складає 5000,00 грн. в продовж трьох банківських днів поточного місяця за який сплачується орендна плата (п. 4.1 Договору).

Також відповідно до п. 4.2 Договору, встановлену даним договором оплату додаткових витрат Орендар зобовязаний перераховувати на розрахунковий рахунок Орендодавця в строк до 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем по рахунку, наданим Орендодавцем.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми боргу за даним договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором оренди від 28.09.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_1 грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за оренду нежитлового приміщення за договором оренди від 28.09.2009р. у розмірі 12855,32 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача суму неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 06.04.2011р. по 10.05.201р. в сумі 11 333,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із п. 3.11 Договору, орендатор зобовязується після закінчення строку дії даного договору, а також після дострокового розірвання даного договору, в пятиденний термін передати приміщення Обєкта оренди Орендодавцю за актом прийому-передачі в робочому стані.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Доказів передачі приміщення Орендодавцю за актом прийому-передачі відповідачем суду не надано.

Відтак, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 11 333,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 06.04.2011р. по 10.05.201р. є обґрунтованими (5 000,00 х 2 х 34 / 30) та задовольняються повністю.

Також позивач просить стягнути з відповідача 296,82 грн. - інфляційні збитки, 54,43 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 291,38 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

В даному випадку, відповідно до п.4.3 Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від установленої до перерахунку суми за кожен день затримки оплати.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 291,38 грн., тому вимога про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню у повному обсязі (розрахунок у додатку до позовної заяви).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 296,82 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 54,43 грн. - три проценти річних від простроченої суми задовольняється повністю (розрахунок у додатку до позовної заяви).

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фламінго” (69105, АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 19270860) 12 855 (дванадцять тисяч вісімсот пятдесят пять) грн. 32 коп. основного боргу, 291 (двісті девяносто одна) грн. 38 коп. пені, 296 (двісті девяносто шість) грн. 82 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 54 (пятдесят чотири) грн. 43 коп. 3 % річних від простроченої суми, 11 333 (одинадцять тисяч триста тридцять три) грн. 00 коп. неустойки, 265 (двісті шістдесят пять) грн. 00 коп. витрат на державне мито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 04.07.2011р.