Рішення № 16934993, 27.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.11 Справа № 3/5009/1518/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Партс”, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в сумі 1 346, 10 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 21/27 від 04.01.2011р.

від відповідача: не зявився

Концерн “МТМ” в особі Філії Концерну “МТМ” Хортицького району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Інтер Партс” про стягнення боргу в сумі 1 346, 10 грн. за договором на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 43 від 01.03.2005р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 29.03.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст.1, 49, 54, 55 ГПК України, ст.173, 193, 198, 199 ГПК України, ст. 526, 527, 530, ч.1 ст. 626, ст. 629, ст. 625, ч. 1 ст. 903 ЦК України, ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/1518/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.04.2011р. о 10 годині 40 хвилин.

Ухвалою від 13.04.2011р. розгляд справи відкладений на 27.04.2011р. о 10 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 27.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29.04.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 27.04.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві № 252/06-494 від 16.03.2011р. та просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 1 346, 10 грн., а саме: 1 273, 65 грн. сума основного боргу, 8, 85 грн. 3 % річних від простроченої суми, 24, 09 грн. інфляційні витрати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 39, 51 грн. пені. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зокрема зазначив, що Концерн “МТМ” в особі Філії Концерну “МТМ” Хортицького району м. Запоріжжя (Енергопостачальна організація) уклав з ТОВ “Інтер Партс” (Споживач) договір на відпуск теплової енергії в гарячій воді № 43 від 01.03.2005р. (Договір), згідно якому позивач зобовязався відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в термін та порядку встановленим умовами договору.

Концерн “МТМ” в період з травня 2010р. по лютий 2011р. відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 273, 65 грн., що підтверджується рахунками за поставлену теплову енергію за вказаний період, котрі поштою щомісячно направлялися відповідачу заказною кореспонденцією.

Згідно п. 3.2 договору, Споживач здійснює оплату платіжних документів, предявлених енергопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах. Такими платіжними документами є рахунки за поставлену теплову енергію.

Відповідач взяв зобовязання щомісяця приймати та сплачувати за поставлену теплову енергію відповідно до встановлених тарифів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Концерну “МТМ” згідно з п. 5.1 Договору. Однак не виконав ці зобовязання.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання” та п.п. “а)” п. 6.2 Договору позивач додатково просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми 8, 85 грн., інфляційні втрати в сумі 24, 09 грн. та пеню в розмірі 39, 51 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.

Позивач надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22.04.2011р., згідно якій місцезнаходження ТОВ “Інтер Партс” є: 69097, м. Запоріжжя, пр-т. Радянський, буд. 9.

Саме на цю адресу господарський суд надсилав відповідачеві копії всіх процесуальних документів по справі № 3/5009/1518/11.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 30.03.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/1518/11 та копія ухвали від 13.04.2011р. про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу рекомендованим листом, до суду не повертались.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном “МТМ” в особі Філії Концерну “МТМ” Хортицького району м. Запоріжжя (Енергопостачальна організація) та ТОВ “Інтер Партс” (Споживач) укладений договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 43 від 01.03.2005р. (надалі - Договір), за яким Енергопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобовязується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору

Відповідно до п. 1.2 Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал в гарячій воді на такі потреби:

-опалення організацій;

-гаряче водопостачання організацій;

-вентиляцію.

Відповідно до п. 3.2 договору, Споживач здійснює оплату платіжних документів, предявлених енергопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах. Такими платіжними документами є рахунки за поставлену теплову енергію.

Згідно п.5.1 Договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується рахунками за постачання теплової енергії на загальну суму 1 273,65 грн., а саме: від 03.06.2010р. на суму 27, 34 грн., від 06.07.2010р. на суму 27, 34 грн., від 04.08.2010р. на суму 27, 34 грн., від 06.09.2010р. на суму 27, 34 грн., від 05.10.2010р. на суму 27, 34 грн., від 08.11.2010р. на суму 110, 88 грн., від 06.12.2010р. на суму 144, 68 грн., від 04.01.2011р. на суму 248, 99 грн., від 04.02.2011р. на суму 316, грн., та від 03.03.2011р. на суму 316, 20 грн., які були відправленні на адресу позивача, що підтверджується реєстрами відправленої рекомендованої кореспонденції з підприємства Філія Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району по місту Запоріжжя (а.с. 24-33).

Відповідач не виконав умови договору та не сплатив заборгованість за договором.

Таким чином, станом на 27.04.2011р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 1 273, 65 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 43 від 01.03.2005р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку споживач здійснює оплату платіжних документів, предявленим енергопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах. Такими платіжними документами є рахунки за поставлену теплову енергію.(п. 3.2 Договору)

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 43 від 01.03.2005р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Рахунки за постачання теплової енергії від 03.06.2010р. на суму 27, 34 грн., від 06.07.2010р. на суму 27, 34 грн., від 04.08.2010р. на суму 27, 34 грн., від 06.09.2010р. на суму 27, 34 грн., від 05.10.2010р. на суму 27, 34 грн., від 08.11.2010р. на суму 110, 88 грн., від 06.12.2010р. на суму 144, 68 грн., від 04.01.2011р. на суму 248, 99 грн., від 04.02.2011р. на суму 316, грн., та від 03.03.2011р. на суму 316, 20 грн. відправлені на адресу відповідача є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Також борг відповідача підтверджується детальним та обґрунтованим розрахунком позивача (а.с.8).

Враховуючи те, що ТОВ “Інтер Партс” не виконав грошові зобовязання перед позивачем за договором на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 43 від 01.03.2005р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 273, 65 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 24, 09 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 8, 85 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 39, 51 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

В даному випадку, відповідно до п.п. “а)” п. 6.2 Договору передбачено, що при простроченню оплати вартості споживаної теплової енергії, пеня нараховується згідно діючим у період нарахування граничним ставкам, встановленим діючим законом.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 39, 51 грн. (розрахунок у додатку до позовної заяви (а.с.11).

Що стосується стягнення 3 % річних від простроченої суми та сум втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що заявлені до стягнення позивачем 8, 85 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з травня 2010р. по лютий 2011р. та 24,09 грн. - втрати від інфляції грошових коштів за період з травня 2010р. по лютий 2011р., підтверджені детальним розрахунком позивача, доданого до позовної заяви (а.с.9-10), перевірені судом, є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Партс” (69097, м. Запоріжжя, пр-т. Радянський, буд. 9, код ЄДРПОУ 31950215) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 1 273 (одну тисячу двісті сімдесят три) грн. 65 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію, 8 (вісім) грн. 85 коп. 3% річних від простроченої суми, 24 (двадцять чотири) грн. 09 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 39 (тридцять девять) грн. 51 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 29.04.2011р.