Рішення № 16934975, 06.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.11 Справа № 7/5009/567/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Позивач: Відкрите акціонерне товариство “Дружківський завод металевих виробів”, м.Дружківка, Донецька область

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бірс”, м. Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “КОРУНД”, м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 6 від 10.02.11.

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 15 від 11.03.11р.

Від відповідача: ОСОБА_3, дов. № б/н від 24.02.2011р.

Від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № б/н від 14.03.11р.

Від третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № б/н від 14.03.11р.

Розглядається позовна заява про стягнення 20130 грн. 00 коп. збитків, що складають вартість поставленої відповідачем неякісної продукції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 526, 643, 678 ЦК України, ст. 193 ГК України, п.п. 9, 19, 20 Інструкції про порядок приймання продукції за якістю П-7, вказуючи на те, що трубка МКР у кількості 300 шт., яка була поставлена ТОВ “Бірс”, на виконання умов договору № 9845 від 23.11.2009р., за якісними показниками не відповідає ТУ.У-26,2-33273315-001:2005р. по вогнетривкості.

Ухвалою від 08.02.2011р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 24.02.2011р.

В судовому засіданні, розпочатому 24.02.2011р., відповідач не визнав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача надав суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ “КОРУНД”, що є виробником продукції, яка поставлялась відповідачем позивачу за договором № 9845 від 23.11.2009р.

Клопотання подано згідно зі ст. ст. 22, 27 ГПК України, судом було задоволено.

Крім того, представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання з метою необхідності підготовки, разом з третьою особою, відзиву на позовну заяву, а також підготовки питань та клопотання щодо призначення судової експертизи.

Судове засідання відкладалось до 14.03.2011р., 23.03.2011р. з метою витребування від сторін додаткових документальних доказів.

В судовому засіданні 14.03.2011р. і 23.03.2011р. не був належним чином підготовлений, не надав витребувані матеріали і відзив на позовну заяву, його представник не був присутній в судовому засіданні 14.03.2011р., про причини неявки суд належним чином не повідомив.

22.03.2011р. від третьої особи надійшли пояснення та обґрунтування заперечень щодо невизнання заявлених позовних вимог, ТОВ “КОРУНД” вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

31.03.2011р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не визнав заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити в їх задоволенні (відзив долучено до матеріалів справи).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий процес вівся із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Розгляд справи закінчено 06.04.2011р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що в позові слід відмовити, виходячи з наступних підстав:

23.11.2009р. між ВАТ “Дружківський завод металевих виробів” та ТОВ “Бірс” укладено договір поставки № 9845, згідно з яким, на адресу позивача відповідачем було поставлено трубку МКР у кількості 300 штук.

Продукція була отримана підприємством позивача 16.12.2009р. за накладеною №РН-0000288 на суму 16986грн. 00коп. і 15.01.2010р. за накладеною № РН-0000003 на суму 3144 грн. 00коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що трубка МКР у кількості 300 штук («трубки муллитокремнеземистьіе МКР (группа товаров/керамика високоплотная технічна / даті у тексті - «вироби»), поставлена відповідачем на адресу позивача (ВАТ «ДрЗМВ»), за якісними показниками по вогнетривкості не відповідає ТУ.У - 26,2-33273315-001:2005р. (далі у тексті «ТУ»), при цьому позивач посилається на сертифікат якості № 31 від 28.12.2010р., відповідно до якого вогнетрівкість цих виробів складає 1770°С та на акт про приховані недоліки від 05.04.2010р., в якому вказує, що з наданих для перевірки трубок МКР в кількості 15шт., 15 шт. не витримали перевірки на вогнетривкість і зруйнувалися при випробуванні.

Представники третьої особи пояснили суду (письмові пояснення доручення до матеріалів справи), що термін «вогнетривкість»- властивість матеріалів (в даному випадку глинистих порід) протистояти впливу високих температур без істотного розм'якшення і розплавлення (деформації).

Таким чином, значення вогнетривкості не визначає робочу (допустиму) температуру застосування виробів, вироблених з цих матеріалів, тобто використання виробів неможливе при температурі при якій неодмінно відбувається руйнування самих матеріалів, з яких вироблено трубку МКР, сумніви в якості якої і є предметом розгляду по справі.

Показник вогнетривкості матеріалу не може температурою експлуатації виробу.

Кількістно вогнетривкість характеризується температурой, при якій стандартний зразок матеріалу, наклоняючись в наслідок розм'якшення торкнеться своєю верхівкою поверхні подставки.

Відповідно до п. 3.3. ТУ,У - 26,2-33273315-001:2005р. правила відбору зразків та проведення лабораторних досліджень трубок МКР визначається ГОСТом 8179

Згідно п. 3.4. ТУ, для визначення вогнетривкості дозволяється використовувати зразки, що пройшли випробування на термічну стійкість.

Термостійкість це здатність матеріалу витримувати без руйнування різкі перепади температур.

Пунктом 4.4. ТУ встановлений чіткий порядок проведення випробування виробів на термостійкість.

Згідно п. 4.2. ТУ, вогнетривкість трубок МКР визначають відповідно до ГОСТу 4069, що розповсюджується на вогнетриви та вогнетривну сировину та встановлює методи визначення вогнетривкості в межах 1580-2000°С.

У матеріалах справи немає жодних фактичних даних про додержання позивачем під час випробування виробів на вогнетривкість вищезазначених стандартів як і немає доказів того, що вироби перед випробуванням на вогнетривкість пройшли випробування на термостійкість, в порядку визначеному п. 4.4. ТУ.

З актів, що складені позивачем, про перевірку якості трубки МКР від 01.02.2010р. та про приховані недоліки продукції від 05.04.2010р. не вбачається того, що в результаті випробування вироби розм'якшилися або розплавилися, при цьому немає жодних посилань на ГОСТ 4069, з чого слідує, що позивачем випробування виробів на вогнетривкість відповідно до ГОСТу не проводилися.

Відповідно до п. 4.3. ГОСТУ 4069, запис результатів досліджень на вогнетривність здійснюється по відповідній формі (додаток до ГОСту 4069).

Дана форма позивачем суду не надана.

Враховуючи викладене, твердження позивача про невідповідність виробів за якісними показниками ТУ по вогнетривності є безпідставними.

Акти, складені позивачем про перевірку якості трубки МКР від 01.02.2010р. та про приховані недоліки продукції від 05.04.2010р., не є неналежними доказами по справі з заявлених підстав в обґрунтування предмету спору.

В судовому засіданні, продовженому 14.03.2011р., представники позивача підтвердили те, що факту розплавлення чи розм'якшення (деформації) трубок МКР не було, при чому зазначили, що мало місце розтріскування виробів. Зазначене повністю спростовує твердження позивача про невідповідність якості виробів вимогам ТУ по вогнетривкості і спростовує сам факт проведення позивачем відповідного випробування виробів на вогнетривкість, так як, такі випробування проводиться при температурі 1770°С та закінчується тільки після деформації виробів внаслідок дії високої температури.

Враховуючи наведене, показник вогнетривкості виробів, зазначений у сертифікаті № 31 від 28.12.2009р., не встановлює температуру експлуатації виробів в розмірі 1770°С

Крім того, судом прийняті до уваги розбіжності у твердженнях позивача щодо температури руйнування трубки МКР, а саме:

- у позовній заяві, претензіях № 017-2-7 від 17.02.2010р. та № 017-2-68 від 10.01.2011р., акті про перевірку якості трубки МКР від 01.02.2010р. температура руйнування виробів вказана як 1300°С;

- в акті про приховані недоліки продукції від 05.04.2010р. зазначена температура складає 1200°С;

- у листі на адресу ТОВ «БІРС»№ 09/58 від 05.02.2010р., позивачем зазначена температура складає 1000°С. Такі розбіжності у значеннях температур (до 300°С) викликають обґрунтовані сумніви відносно правильності вимірювання позивачем температури руйнування трубок.

Відповідно до акту від 01.02.2010р. «Про перевірку якості трубок МКР (постачальних ТОВ «БІРС», виробник ТОВ «КОРУНД») комісією представників позивача для вирішення витання про використання трубок МКР було вирішено викликати представника заводу-виробника ТОВ «КОРУНД», проте станом на 22.03.2011р. позивачем виклик представника ТОВ «КОРУНД»не здійснювався.

Частиною З ТУ встановлений порядок приймання виробів.

Пунктом 3.2. ТУ встановлено, що перевірці на зовнішній вигляд підлягають 100% виробів (деталей).

В судовому засіданні, продовженому 14.03.2011р., представники позивача пояснили, що при прийомі виробів від ТОВ «БІРС», останні не мали будь-яких тріщин або сколів (відомості про існування тріщин, будь-яких інших зауважень позивача щодо якості виробів під час прийому товару від ТОВ «БІРС»відсутні).

При цьому, представники позивача зазначили, що тріщини на виробах були виявленні після їх надходження зі складу позивача у лютому 2010р., тобто після тривалого зберігання виробів на складі, при цьому позивачем не надано жодних доказів, які б містили будь-які фактичні дані щодо умов належного зберігання виробів на його складі.

Вироби (трубки МКР) відповідно до ТУ є крихкими, тобто можуть бути зруйновані внаслідок удару.

Відповідно до п. 5.1 ТУ, маркіровка, пакування та зберігання виробів здійснюється по ГОСТу 24717.

Пунктом 5.3 встановлено, що зберігання виробів в частині впливу кліматичних факторів повинно відповідати умовам 1 ГОСТ 15150.

В матеріалах справи відсутні докази належного зберігання виробів на складі позивача відповідно до вимог ГОСТ 24717 та ГОСТ 15150.

Відповідач та третя особа вважають, що руйнування виробів відбулося внаслідок неналежного зберігання та/або транспортування виробів позивачем вже після їх отримання від ТОВ «БІРС», поскільки як вже було зазначено жодних доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, трубки МКР могли зруйнуватися внаслідок неналежної їх експлуатації позивачем, тобто внаслідок термоудару.

Термоудар - одноразове високошвидкісне (до 103 К/с) та неоднорідне зміна температури виробу. За звичай до термоударів відносять випадки швидкого нагріву, проте термоударом є і різке охолодження також з великою швидкістю. Термоудар призводить до зміни форми деталі, появленню тріщин та як наслідок руйнуванню. Так, наприклад при термоударі руйнуються крихкі матеріали с низькою теплопровідністю. вогнетриви, кераміка скло та інш.).

Поверхня, на яку впливає висока температура практично миттєво нагрівається і відповідно розширюється, тоді як більш глибокі шари матеріалу у цей час залишається холодними та незмінними за розміром, внаслідок чого з'являються тріщини.

Представник ТОВ «КОРУНД»пояснив, що в даному випадку позивачем були порушені умови експлуатації виробів, а саме трубки з холодного, приміщення складу (січень, лютий березень 2010р.) та різко розігріті в індукторах олінії АМР до критичної температури (за 6мін. до 1400°С), внаслідок чого трубки неминуче отримують теплоудар та розтріскуються.

Відповідно до п. 6.1. ТУ, виробник гарантує відповідність виробів цих технічних умов при додержанні належних умов транспортування та зберігання.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності всіх передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько - правової відповідальності.

В ст.218 ГК України вказано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються:...

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, ...

Вищезазначеним відповідач довів відсутність своєї вини в утворенні збитків у позивача.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, право або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання, або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка особи, що завдала шкоду (збитки);

- причинно-наслідковий звязок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила;

- вина.

З обставин не вбачається протиправна поведінка відповідача, причинно-наслідковий звязок між шкодою (збитками) і протиправною поведінкою особи, що її спричинила, відсутня вина відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог належними документальними доказами.

В позові слід відмовити.

Судові витрати, згідно зі ст. 44, 49 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет