Постанова № 16934077, 29.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2011 року

Справа № 5002-12/446-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Волкова К.В.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

сторони не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 5 травня 2011 року у справі № 5002-12/446-2011

за позовом публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95034)

до Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8, Феодосія, 98100)

про стягнення 704468,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" про стягнення заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 609497,09грн., 3% річних в розмірі 22014,25грн., інфляційні витрати в розмірі 72 957,56грн.

В ході розгляду справи позивачем було надано суду заяву, відповідно до якої позивач зазначив, що в абзаці 5 позовної заяви було помилково вказано невірну суму заборгованості, а саме: 622371,85грн. та просив суд вважати зазначену суму опискою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.04.2006 між сторонами був укладений договір про поставку електроенергії № 133, за умовами якого, відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки за користування електроенергією та сплачувати інші нарахування відповідно до умов договору. Однак, вказане зобов'язання відповідачем не виконувалось, у зв'язку з чим, за відповідачем виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов М.М.) від 5 травня 2011 року, здійснено заміну позивача у справі, відкрите акціонерне товариство "Крименерго" на публічне акціонерне товариство "Крименерго".

Позов задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 609497,09грн., інфляційні витрати у сумі 72957,56грн., 3% річних у сумі 22014,25грн., державне мито у сумі 7044,69грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що заявник не погоджується з обсягом спожитої реактивної електроенергії, оскільки реактивна електроенергія на кожному періоді перемінного току циркулює як з мереж споживача до мереж енергопостачальної організації, так і в зворотному напрямку, не виконуючи ніякої позитивної функції, у зв’язку з чим не може вважатися товаром, спеціально зробленим енергопостачальною організацією для продажу. Отже, на думку заявника апеляційної скарги, плата за реактивну електроенергію є компенсуючим платежем за збитки, понесені енергосистемою у зв’язку з недостатньою збалансованістю енергопостачання при постачанні активної електроенергії. Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, строк позовної давності встановлюється у 3 роки, однак позивач проводить нарахування 3% річних та індексу інфляції з січня 2008 року, а позовну заяву подано позивачем до суду у лютому 2011 року.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

13 квітня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" (постачальник) в особі заступника начальника Феодосійського РЕМ ВАТ "Крименерго" та Феодосійським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства (споживач) укладений договір постачання електричної енергії № 133 (а.с.10-13 том 1).

Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) відповідно умов договору та додаткам до договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до пункту 2.2.3. договору, споживач зобов'язується сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 4.1 або № 4.2 "Порядок розрахунків".

Згідно пункту 1 додатку № 4.2. до договору, розрахунки за спожиту електроенергію здійснюється відповідно до пункту 7.9. даного договору. Повна поточна оплата вартості електроенергії здійснюється двома платежами з наступними датами та обсягами оплат: - 10 числа кожного місяця 50% від заявленого об'єму споживання; - остаточний розрахунок в дату оплати, встановлену даним додатком.

Відповідно до пункту 2 додатку № 4.2. до договору, розрахункова дата (день, коли споживач надає "Акт про об'єми переданої споживачу (споживану споживачем) електричної енергії", а постачальник виставляє остаточний рахунок 20 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до того ж числа наступного місяця.

Показання розрахункових коштів обліку відповідно до "Переліку об'єктів та точок комерційного обліку" фіксується 25 числа кожного місяця та оформлюється "Актом" в 2-х екземплярах, по одному для кожної сторони.

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електроенергії, з урахуванням величини збитків на ділянці межі від міста встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, встановлюється згідно акту про обсяги переданої споживачеві (спожитої споживачем) електричної енергії.

Згідно пункту 5 додатку № 4.2. до договору, розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом користування постачальника електричної енергії.

Дата оплати встановлюється до 27 числа кожного місяця (у відповідності до пункту 7.8. ПКЕЕ).

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом користування Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу постачальника.

У разі неотримання постачальником грошових коштів у вказану дату, починаючі з наступного за датою оплати дня здійснюються нарахування у відповідності з пунктом 8 даного додатку; споживачу припиняється подача електричної енергії шляхом відключення.

Відповідно до пункту 8 додатку № 4.2. до договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних від простроченої суми.

При цьому, сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, що вказаний у рахунках.

Крім того, пунктом 2.2.4. договору постачання електроенергії № 133 від 13.04.2006 передбачено, що споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електричною мережею постачальника та електроустаткуванням споживача згідно додатку № 5 «Порядок розрахунків за перетокі реактивної електроенергії».

З наданих позивачем актів про обсяги переданої споживачем (спожитої споживачем) електроенергії за розрахунковий період, додатків до акту прийому-передачі реактивної електроенергії, рахунків на оплату за реактивну електроенергію, вбачається, що сума заборгованості відповідача за спожиту електроенергію станом на 30.06.2010 складає 609497,09грн.

Факт того, що рахунки на оплату електроенергії були отримані відповідачем, підтверджуються особистим підписом уповноваженої особи споживача - інженера-електрика Мовчана А.В. та проставленої ним дати отримання рахунку.

Проте, зобов'язання за договором постачання електричної енергії № 133 від 13.04.2006 з боку відповідача належним чином не виконуються, сума заборгованості у добровільному порядку не погашена.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Аналогічні положення містіть в собі частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо оплати наданих йому послуг на суму 609497,09грн., у зв’язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, судова колегія зазначає, що конт-розрахунку у підтвердження своєї незгоди із сумою основного боргу, відповідачем судовій колегії надано не було, як і не було спростовано саме розмір основної заборгованості.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку суми позову вбачається, що на основну суму заборгованості позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 22014,25грн. та інфляційні витрати у сумі 72957,56грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі змісту статті 611 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України (а.с.136 том 2) до вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся з позовом до господарського суду 02.02.2011, що підтверджується штампом поштового відправлення на конверті, проте нарахування індексу інфляції та 3% річних були проведені позивачем з січня 2008 року.

Перерахувавши надані позивачем розрахунки 3% річних та індексу інфляції, судова колегія приходить до висновку щодо їх неправильності, оскільки відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, однак індекс інфляції та 3% річних були нараховані позивачем починаючи з січня 2008 року.

Перерахувавши розрахунки позивача, судова колегія вважає, що сума індексу інфляції у розмірі 373,37грн. нарахована за січень 2008 року не підлягає задоволенню.

Щодо розміру 3% річних, правильним періодом нарахування судова колегія вважає період –з 2 лютого 2008 року, а саме: 12874,76(сума боргу)*0,03*2/366=2,11грн., отже сума 3% річних за весь позовний період, яка підлягає стягненню складає 21980,48грн.

За таких обставин, враховуючи викладене, загальна сума заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача складає 704061,76грн., з яких 609497,09грн. –сума основного боргу, 72584,19грн. –сума індексу інфляції, 21980,48грн. –3% річних, у зв’язку з чим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, судова колегія вважає помилковим.

Твердження заявника апеляційної скарги щодо порушення господарським судом норм процесуального права, а саме господарський суд розглянув справу без участі відповідача, якій не був повідомлений про час та місце розгляду справи, судова колегія вважає хибними, оскільки в матеріалах справи наявні докази відправки ухвал господарського суду на адресу відповідача (штампи вихідної кореспонденції суду), крім того, відповідач не був позбавлений права звернутись до інформаційного центру суду для отримання відповідної інформації, як і не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи.

На підставі викладеного, вимоги апеляційної скарги, судова колегія вважає такими, що підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим воно підлягає зміні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (пункт 4), статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 5 травня 2011 року у справі № 5002-12/446-2011 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8, Феодосія, 98100; ЗКПО 03348086) на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95034; п/р 260073013142 філія КРУ ВАТ "Ощадбанк" МФО 324805) заборгованість за реактивну електричну енергію у сумі 609497,09грн., інфляційні витрати у сумі 72584,19грн., 3% річних у сумі 21980,48грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 7040,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову - відмовити.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідний наказ.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді К.В. Волков

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)

2. Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8,Феодосія,98100)