Постанова № 16934071, 29.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2011 року

Справа № 5002-17/1342-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Остапової К.А.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

кредитор: не з'явився - Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим;

боржник: не з'явився - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волхов";

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 21 квітня 2011 року у справі №5002-17/1342-2011

за заявою кредитора Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай,98403)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхов" (вул. Гагаріна, 3, кв. 94, м. Бахчисарай,98400)

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2011 року Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим звернулася до господарського суду АР Крим із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхов" в порядку передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06 квітня 2011 року за заявою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхов" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду АР Крим (суддя В. І. Гайворонський) від 21 квітня 2011 року у справі №5002-17/1342-2011 припинено повноваження у справі за заявою кредитора Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АР Крим до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхов" про банкрутство, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив із не доведення ініціюючим кредитором ознак відсутності боржника за адресою місцезнаходження та наявності безспірності вимог, оскільки заборгованість перед бюджетом в сумі 2 658,02 грн. виникла внаслідок застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, які не є грошовим зобов’язанням в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вважаючи, що вказана ухвала судом першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, кредитор –Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі в АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дану ухвалу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до норм статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов’язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тому, як стверджує апелянт, сума штрафних санкцій визначена контролюючим органом в податковому повідомленні, є грошовим зобов’язанням платника податків.

Також, апелянт посилається на те, що божник за період 1095 днів не подавав податкової звітності, що підтверджується актом нев’їздної документальної перевірки подання податкової звітності №312/1501/22245541 від 12.09.2008р., за результатами якої було складене податкове повідомлення –рішення №0002321501/0 від 22.10.2008р. за неподання звітності з податку на прибуток.

Крім того, заявником у скарзі було заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2011 року Державній податковій інспекції у Бахчисарайському районі в АР Крим відновлено строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду АР Крим від 21квітня 2011 року у справі №5002-17/1342-2011 та апеляційна скарга останньої була прийнята до провадження.

У судове засідання, яке відбулося 23 червня 2011 року, сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та враховуючи, що п’ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду сплинув, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представників сторін.

Повторно переглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, прийнятий у справі судовий акт, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волхов" зареєстровано Виконавчим комітетом Бахчисарайської районної ради АР Крим 20.02.1995р. та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Бахчисарайському районі в АР Крим, як платник податків і зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування" (а. с. 17-23).

Як вбачається з матеріалів справи, заява Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АР Крим про порушення справи про банкрутство, обґрунтована тим, що за боржником числиться сума податкового боргу у розмірі 2 658,02 грн. з яких 2 040,00 грн. штрафна санкція згідно акту №312/1501/22245541 від 12.09.2008р. за несвоєчасне подання звітності та 618,02 грн. пені з податку на прибуток приватних підприємств, нарахована на податкове повідомлення - рішення №0002321501/0 від 22.10.2008р.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

З огляду на наведену норму, кредитор може подати заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, при наявності грошових вимог до нього, не залежно від їх розміру та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв’язку з його відсутністю за місцемзнаходження.

Окрім визначених у вищевказаній статті особливостей, обов’язковою підставою для порушення справи про банкротство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону наявність безспірних вимог до боржника.

Безспірність боргу на суму 2 040,00 грн. заявник підтверджує виконавчим листом Окружного адміністративного суду АР Крим по адміністративній справі №2а-8256/09/2/0170, який виданий на примусове виконання постанови від 05.10.2009р. (а. с. 13).

Так, як вбачається із постанови Окружного адміністративного суду АР Крим по адміністративній справі №2а-8256/09/2/0170 від 05.10.2009р., позов Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхов" було задоволено та стягнуто з ТОВ "Волхов" на користь Державного бюджету заборгованість з податку на прибуток у розмірі 2 040,00 грн. (а. с. 14).

Згідно податкового повідомлення –рішення від 22.10.2008р. №00023211501/0, вказана сума - 2 040,00 грн., була визначена як сума податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями, які були застосовані до боржника за несвоєчасне подання декларацій з податку на прибуток (а. с. 10).

Відносно суми пені в розмірі 618,02 грн., заявником в матеріали справи були представлені тільки довідка про суму податкового боргу та рахунок на її оплату виставлений боржнику (а. с. 6-7).

При визначенні розміру вимог за грошовими зобов’язаннями господарським судам слід враховувати, що грошовим зобов'язанням у розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Однак до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка /пеня та штраф/.

Виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів регулювався Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який, відповідно до частини першої преамбули Закону, є спеціальним законом з питань оподаткування, і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів /обов'язкових платежів/, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011р., дає поняття штрафної санкції, згідно з яким це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Проте, податкове повідомлення рішення, яким до боржника були застосовані фінансової санкції, було прийняте 22.10.2008р., тоді, як вже вказувалося, Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011р.

Таким чином, посилання Красноперекопської ОДПІ в АР Крим на норми Податкового кодексу України не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ч. 1 статті 4 ГПК України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною радою України.

Конституційний суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно –правових актів) від 09 лютого 1999р. №1 –рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно –правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений в частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно –правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно –правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Таким чином, з урахуванням наведеного, застосуванню до правовідносин сторін підлягають, саме ті норми законодавства України, які діяли на момент виникнення боргу по штрафним санкціям.

Ч. 2 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі ст. 13 даного Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Відповідна правова позиція викладе в пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" .

Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій і пені за порушення податкового законодавства, місцевим господарським судом зроблений правомірний висновок, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону.

Таким чином, оскільки господарський суд у справі про банкрутство не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог, а кредитором не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство.

Адже, обов’язковою обставиною для застосування будь –якої підстави передбаченою ст. 52 Закону для порушення справи про банкрутство відсутнього боржник є обов’язкова наявність безспірних грошових вимог, відсутність яких унеможливлює і правозастосування норм наведеної статті.

Крім того, у заяві ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим на підтвердження відсутності боржника за місцезнаходженням посилається на той факт, що вся направлена кореспонденція на адресу боржника поверталась із відміткою "адресат вибув" та згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців записів про проведення реєстраційних дій не знайдено (а. с. 23).

В матеріалах справи, наявна довідка Головного управління статистики в АР Крим вих. №3214 від 14.01.2008р., згідно якої в ЄДРПО України значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волхов", адреса реєстрації: 98446, АР Крим, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, буд. 3, кв. 94 (а. с. 17).

Стаття 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно з статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частинами 7, 8 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" передбачено можливість внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які мають різну правову природу та різні правові наслідки.

При цьому, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність боржника за його місцезнаходженням, є відповідний витяг чи довідка, які свідчать про внесення таких відомостей до реєстру.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, оскільки посилання на довідку з ЄДРПО України про те, що записів про проведення реєстраційних дій не знайдено, не є належними доказами відсутності боржника, з огляду на вимоги статті 34 ГПК України.

Згідно статті 52 Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, зокрема у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Так, неподання звітності ініціюючий кредитор підтверджує довідкою ДПІ в Бахчисарайськом районі від 17.01.2011р. №63/09/1501 та Актом про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності №312/1501/22245541 від 12.09.2008р., з яких вбачається що боржником податкова звітність за період 1095 календарних днів не подавалася (а. с. 8, 16).

Проте, колегія суддів зазначає, що ненадання звітності тривалий час без наявності грошових вимог до боржника не може бути однією підставою для визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом та введення подальшої процедури банкрутства, а може бути підставою для припинення підприємницької діяльності не пов'язаної з її банкрутством.

Враховуючи те, що визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, а тому такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до статті 1 Закону про банкрутство.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 07.10.2009 у справі № 04-05/27-25-8б.

Більш того, за приписами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" орган державної податкової служби може ініціювати справу про банкрутство у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Так, коли платником податків не подані в установлений строк податкові декларації, органи державної податкової служби у відповідності до вимог статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" повинні провести позапланову виїзну перевірку, результати якої оформлюються актом із встановленням певних фактів, і який має бути поданий до господарського суду разом із заявою про порушення справи про банкрутство боржника у порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в якості належного доказу.

Як вбачається із представленого ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим акту про результати невиїзної позапланової перевірки своєчасності подання податкової звітності, в ньому відсутні посилання на рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводиться перевірка щодо встановлення факту ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності.

В зв’язку чим, останній не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу неподання боржником податкової звітності у встановлені строки, що було підставно встановлено місцевим господарським судом.

У пункті 36 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18,12.2009 роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора /кредиторів/, за заявою якого /яких/ було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону /за відсутності інших підстав для такого припинення/ та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України /за відсутністю предмету спору/.

Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та необхідності припинення у зв'язку із цим провадження у справі.

За таких обставин, ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2011 року у справі №5002-17/1342-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді К.А. Остапова

О.І. Проценко