Постанова № 16933820, 20.06.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2011 року Справа № 5002-32/527-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіРибіної С.А.,

суддівГолика В.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПетроВЕЦ";

відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.06.2011,

Печонкіна Олена Анатоліївна, наказ №1-К від 04.01.2010, Колективне підприємство „Молодіжний житловий комплекс "Прометей";

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства „Молодіжний житловий комплекс "Прометей" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 21 березня 2011 року у справі №5002-32/527-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПетроВЕЦ" (вул. Челнокова, 82,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Колективного підприємства „Молодіжний житловий комплекс "Прометей" (вул. Челнокова, б. 82,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про стягнення 17404,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПетроВЕЦ", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Колективного підприємства „Молодіжний житловий комплекс "Прометей", про стягнення 17404,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором безвідсоткового займу від 16 вересня 2008 року в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2011 року позов задоволений частково, стягнуто з Колективного підприємства „Молодіжний житловий комплекс "Прометей" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПетроВЕЦ" 15000,00 грн. - заборгованості, 591,78 грн. - 3 % річних, 1811,00 грн. - інфляційних витрат, 174,03 грн. - державного мита та 235, 98 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючі вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з наявності доказів порушення відповідачем умов договору безвідсоткового займу щодо строків виконання зобовязань в частині повернення грошових коштів, що призвело до утворення у відповідача заборгованості перед позивачем.

Одночасно позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційного відшкодування та 3 % річних судом були задоволені частково на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справи, виходячи з власного розрахунку та встановивши строк виконання грошового зобовязання - 18 вересня 2009 року.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Колективне підприємство „Молодіжний житловий комплекс "Прометей" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне зясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи Колективне підприємство „Молодіжний житловий комплекс "Прометей" обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не встановлена наявність додаткової угоди між сторонами, яка встановлює інший термін повернення коштів. Судом також не враховано, що договір позики був укладений директором відповідача із перевищенням ним повноважень, наданих статутом. Інші доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2011 року апеляційна скарга Колективного підприємства Молодіжного житлового комплексу "Прометей" прийнята до провадження у складі колегії: головуючого судді Борисової Ю.В., судді Гонтаря В.І., судді Плута В.М. та призначена до розгляду на 23 травня 2011 року.

Розпорядженням керівництва суду від 23 травня 2011 року у справі №5002-32/527-2011 суддю Борисову Ю.В. замінено на суддю Рибіну С.А. та суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Голика В.С.

У засіданні суду 14 червня 2011 року була оголошена перерва до 16 червня 2011 року.

У засіданні суду апеляційної інстанції 14 червня 2011 року представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги, після перерви представник позивача у судове засідання не зявився.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе здійснювати апеляційне провадження за відсутності представника позивача.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПетроВЕЦ" (позикодавець) та Колективним підприємством „Молодіжний житловий комплекс "Прометей" (позичальник) був укладений договір безвідсоткової позики (далі Договір, а.с. 7), відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути таку ж суму грошових коштів, в порядку та на умовах, визначених дійсним договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума позики становить 15000,00 грн.

Згідно пункту 2.1 Договору позикодавець перераховує суму позики в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позичальника 16 вересня 2008 року.

Відповідно до пункту 2.2 Договору позика надається на строк 12 місяців з моменту зарахування суми позики на розрахунковий рахунок Позичальника.

Строк, вказаний в пункті 2.3 Договору може бути продовжений за згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору (пункт 2.3 Договору).

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що позичальник зобовязаний повернути грошові кошти позикодавцю в останній день строку, зазначеного в пункті 2.2 Договору.

Строк дії Договору становить з моменту передачі грошових коштів та до повного виконання зобовязань по даному договору (пункт 3.4 Договору).

На виконання умов договору позикодавець перерахував позичальникові 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №69 від 16 вересня 2008 року (а.с.8) на розрахунковий рахунок позичальника.

За твердженням позивача строк виконання грошового зобовязання за даним договором настав 17 вересня 2009 року, проте відповідач зобовязання з повернення грошових коштів не виконав.

30 грудня 2009 року сторони здійснили звірку взаєморозрахунків, за результатами якої був складений та підписаний позивачем та відповідачем акт звірки, яким відповідач підтвердив факт надходження до нього грошових коштів (а.с.10).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про сплату боргу та нарахованих 3% річних, інфляційного відшкодування.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Колективного підприємства „Молодіжний житловий комплекс "Прометей" підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору позики, у звязку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №69 від 16 вересня 2008 року (а.с.8).

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що позичальник зобовязаний повернути грошові кошти позикодавцю в останній день строку, зазначеного в пункті 2.2 Договору.

Заявником апеляційної скарги була надана копія додаткової угоди від 30 квітня 2009 року до договору позики від 16 вересня 2008 року (оригінал був представлений суду апеляційної інстанції для огляду).

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідач зазначив, що він не міг забезпечити явку у судове засідання представника із додатковими доказами, оскільки він був зайнятий у судовому засіданні в місті Києві, про що повідомлявся суд першої інстанції.

З цих підстав додаткова угода приймається судовою колегією, оскільки вона встановлює інший строк виконання грошового зобовязання.

Так, додатковою угодою від 30 квітня 2009 року до договору безвідсоткової позики від 16 вересня 2008 року сторони домовились пункт 2.2 читати в наступній редакції „позика надається на строк 16 місяців” та пункт 2.4 читати в такій редакції: „позика може бути повернута позичальнику достроково, але не пізніше 16 січня 2010 року”.

Судова колегія приймає до уваги заперечення відповідача щодо перенесення строку виконання грошового зобовязання з урахуванням додаткової угоди від 30 квітня 2009 року на 16 січня 2010 року, однак визнає правомірним висновок суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем обовязку щодо повернення грошових коштів, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 15000,00 грн.

Не можуть бути прийняті судом доводи відповідача щодо укладення договору позики директором відповідача із перевищенням повноважень, оскільки на момент винесення рішення судом першої інстанції даний договір не був визнаний недійсним.

Крім того, відповідачем грошові кошти були отримані, використані та позивачеві не повернуті.

Посилання відповідача на те, що після отримання ці кошти були перераховані третій особі не стосуються предмету спору та не беруться колегією до уваги.

Таким чином, за вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобовязань настав у відповідача 16 січня 2010 року.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором безвідсоткової позики від 16 вересня 2008 року в розмірі 15000,00 грн. щодо повернення грошових коштів.

З цих підстав суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 15000,00 грн.

Дані висновки суду першої інстанції судова колегія перевірила та визнала обґрунтованими.

Додатково позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 593,01 грн. та інфляційне відшкодування в сумі 1811,00 грн. за період з 17 вересня 2009 року по 10 січня 2011 року.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції визнав вимоги позивача про нарахування 3% річних та інфляційного відшкодування правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, здійснивши власний розрахунок, а саме:

-3% річних за період з 18 вересня 2009 року по 10 січня 2011 року 591,78 грн.;

-інфляційне відшкодування за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року - 1811,00 грн.

Проте, як вже було встановлено колегією суду апеляційної інстанції, граничний строк виконання грошового зобовязання, з урахуванням додаткової угоди від 30 квітня 2009 року до договору безвідсоткової позики від 16 вересня 2008 року, становить 16 січня 2010 року.

Таким чином, судова колегія не може погодиться з вищезазначеним розрахунком суду першої інстанції щодо нарахування 3% річних та інфляційного відшкодування.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що 3% річних підлягає частковому стягненню в розмірі 442,60 грн, встановивши період нарахування з 17 січня 2010 року по 10 січня 2011 року та виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

15000.0017.01.2010 - 10.01.20113593 %442.60

Інфляційне відшкодування також підлягає частковому стягненню в розмірі 1080,00 грн, виходячи з наступного розрахунку та періоду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

17.01.2010 - 10.01.201115000.001.0721080.0016080.00

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15453,40 грн., з яких: 15000,00 грн. заборгованість, 442,60 грн. 3% річних, 1080,00 інфляційне відшкодування.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не стосуються обставин спору, тому не беруться судом до уваги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

·неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

·недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

·невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

·порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що мають значення для вирішення спору, що дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2011 року.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства „Молодіжний житловий комплекс "Прометей" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2011 року у справі №5002-32/527-2011 змінити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

„2. Стягнути з Колективного підприємства "Молодіжний житловий комплекс "Прометей" (ідентифікаційний код 20735086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПетроВЕЦ" (ідентифікаційний код 32777611) 16911,88 грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість, 442,60 грн. - 3 % річних, 1080,00 грн. - інфляційне відшкодування, 165,23 грн. - державне мито та 224,05 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддяС.А. Рибіна

СуддіВ.С. Голик

В.М. Плут