Рішення № 16932842, 04.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р. Справа № 5023/4139/11 (н.р. 64/131-10)

вх. № 4139/11 (н.р. 2918/5-64)

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., за дорученням, відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Замір", м. Харків

до Приватного підприємства "ПАП-Сервіс", м. Харків

про стягнення 3518,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором підряду у розмірі 3518,00 грн. Позов обґрунтований не виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду № 174/08/07, укладеного між сторонами 15.08.2007 року щодо оплати виконаних підрядних робіт.

04.07.2011 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ.

Суд, дослідивши надану довідку, долучає її до матеріалів справи.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

В судовому засіданні 04.07.2011 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 174/08/07 від 15.08.07року.

Згідно з вимогами договору підряду відповідач (генпідрядник) доручив, а позивач (підрядник) зобов'язався своїми силами та засобами виконати визначені сторонами роботи.

Сторони визначили вартість робіт в сумі 23032,80 грн., в тому числі вартість матеріалів генпідрядника. Вартість матеріалів, переданих генпідрядником, відповідно до п. 2.2. договору, фіксується актом КБ-2в та КБ-3 у вигляді коштів для повернення.

Згідно з п. 2.4 договору, підставою для кінцевого розрахунку є оформлені сторонами акти виконаних робіт. Роботи вважаються прийнятими, якщо протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання генпідрядником актів від останнього не надійде письмове заперечення. У випадку виявлення дефектів, акт приймання - передачі підписується тільки після їх усунення.

Пунктом 2.7. договору передбачено 50% попередньої оплати за мінусом матеріалів генпідрядника, що складає 3154,80 грн. протягом двадцяти банківських днів з моменту підписання договору та кінцевий розрахунок протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3.

В розділі 3 договору сторони визначили строки виконаних робіт: початок з дати отримання попередньої оплати; закінчення - протягом 20 робочих днів з моменту отримання авансу від генпідрядника.

Відповідач здійснив попередню оплату на суму 3154,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1294 від 27.08.07 р.

Згідно зі ст. 2. 4. договору кінцеві розрахунки здійснюється на підставі актів виконаних робіт. Робота вважається прийнятою, якщо протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання генпідрядником акта від нього не надійде письмових заперечень.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження проведених ним робіт підписані відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт на суму 5 758,00 грн. та на суму 914,00 грн. на загальну суму 6 672,00 грн.

Вказані акти відповідачу були направлені 03.11.2009 р. разом з претензією № 1 про оплату заборгованості, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач акти не підписав, причини не підписання не пояснив, виконану роботу не оплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передача робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ПАП-Сервіс" (61125, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Мало-М"ясницька, 9/11; код ЄДРПОУ 31799042; п/р 26003016816242 у відділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанк", філія, м. Харків, МФО 351618) на користь Приватної фірми "Замір" (61135, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 63-б, кв. 37, код ЄДРПОУ 22649965, р/р 26000031027 в філії № 2 АСУБ "Грант", МФО 351630) - 3518,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 06 липня 2011 року