Рішення № 16932755, 30.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2011 р. Справа № 5023/2809/11

вх. № 2809/11

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судовогозасідання Даниленко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не зявився. відповідача - ОСОБА_1, дов.№52-юр від 10.11.10р.

розглянувши справу за позовом СПДФО ОСОБА_2, м. Донець

до ППТФ "Юсі", м. Харків

про стягнення 16313,52грн.

та за зустрічним позовом ППТФ "Юсі", м.Харків

до ФОП ОСОБА_2, м.Донецьк

про виконання умов договору та стягнення моральної шкоди і збитків

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 16313,52грн., в тому числі 15803,70грн. основного боргу, 97,90грн. - 3% річних та 411,92грн. інфляційних. Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов*язань за договором № 2910/61 від 29.10.2010р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні 19.05.2011р., до початку розгляду справи по суті, відповідач подав зустрічний позов, у якому просить зобов*язати відповідача за зустрічним позовом - ФОП ОСОБА_2 виконати умови п.п.3.6, 5.2.4 договору № 2910/61 від 29.10.2010р. стосовно прийняття у позивача за зустрічним позовом (ППТФ "Юсі") залишку нереалізованого товару, переліченого в Додатку 1; стягнути з ФОП ОСОБА_2 5000,00грн. моральної шкоди та 237,00грн. збитків.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2011р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

03.06.2011р. від позивача (за первісним позовом) надійшла заява (вх. № 10950 від 03.06.2011р.) про збільшення розміру позовних вимог, прийнята судом до розгляду, у якій позивач просить стягнути з відповідача (за первісним позовом) 16618,55грн., в тому числі: 15803,70грн. основного боргу, 176,85грн. - 3% річних, 638,00грн. інфляційних.

03.06.2011р. через канцелярію суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог (вх. № 13854), у якій він просить зобов*язати СПД ФО ОСОБА_2 виконати умови договору № 2910/61 від 29.10.2010р., п.п. 3.6, 5.2.4, та забрати зі складу ППТФ "Юсі" залишок нереалізованого товару відповідно до Додатку № 1 та Акту звірки взаємних розрахунків, на загальну суму 12790,90грн.

16.06.2011р. від ППТФ "Юсі" надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог, прийнята судом до розгляду, у якій позивач (за зустрічним позовом) просить зобов*язати СПД ФО ОСОБА_2 виконати умови договору № 2910/61 від 29.10.2010р., п.п. 3.6, 5.2.4, щодо прийняття зі складу Приватної промислово-торгівельної фірми "Юсі" залишку повертаємого товару відповідно до Додатку № 1 та Акту звірки взаємних розрахунків, на загальну суму 12790,90грн.; стягнути з СПД ФО ОСОБА_2 5000,00грн. моральної шкоди та 237,00грн. збитків відповідно до калькуляції витрат за схоронність товару.

Представник позивача (за первісним позовом) в судовому засіданні підтримує уточнені вимоги, просить задовольнити первісний позов. Проти зустрічного позову заперечує в повному обсязі. Свої заперечення обгрунтовує тим, що надані відповідачем до зустрічного позову докази не підтверджують, що права відповідача були порушені з боку позивача, аналіз листів від ППТФ «ЮСІ» дає змогу стверджувати, що вимоги п.5.2.4 договору відповідачем не були виконані і строк на пред*явлення зустрічного позову не настав. Щодо моральної шкоди та збитків вважає їх безпідставними та надуманими.

Представник відповідача (за первісним позовом) проти первісного позову заперечує, підтримує заявлений зустрічний позов з урахуванням заяви про уточнення зустрічних позовних вимог від 16.06.2011р., просить суд його задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі докази, дослідивши матеріали справи в їх сукупності встановив наступне.

29.10.2010р. між СПД ФО ОСОБА_2.(Постачальником) та ППТФ «ЮСІ» (Покупцем) було укладено договір № 2910/61. За умовами договору позивач за первісним позовом зобов*язався передати, а відповідач прийняти та оплатити на умовах, встановлених в договорі товар у кількості, асортименті та за цінами, вказаними у накладних, які є невід*ємною частиною договору.

У відповідності до п.4.1 договору товар доставляється транспортом постачальника. Передача товару здійснюється на складі Покупця згідно накладної та за даними погодженого замовлення покупця. Перехід права власності та ризиків на товар здійснюється в момент отримання покупцем ( відповідачем ) товару.

Умовами розділу 3 договору було погоджено порядок розрахунків, а саме визначено, що оплата за кожну партію товару здійснюється двома частками, перша -50% через 45 календарних днів та друга 50% через 90 календарних днів з моменту отримання продукції на склад покупця на підставі накладної.

Позивачем на виконання умов договору на підставі видаткових накладних № ДН-8/11-1 та №ДН-8/11-2 від 08.11.2010р., засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи, було передано у власність відповідачу товар на загальну суму 20803,70 грн. Відповідачем на виконання умов Договору було сплачено 27.11.2010р. 5000 грн., решта в сумі 15803,70 грн. є несплаченою до цього часу.

Суд вважає, що відповідачем було порушено умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, за якою зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності до вимог договору та чинного законодавства, у звязку з чим вимога позивача підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 15803,70 грн. боргу.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 638,00 грн. та 3% річних в сумі 176,85 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно зустрічного позову суд вважає вимогу позивача за зустрічним позовом безпідставною та необгрунтованою належними доказами, виходячи з наступного.

За умовами п.4.1. договору позивач за зустрічним позовом набув права власності на отриманий за спірними накладними товар 08.11.2010р., за який не здійснив повний та своєчасний розрахунок у встановлені договором строки.

Пунктом 3.6 договору визначено, що покупець має право зменшити суму оплати за товар, що підлягає оплаті Постачальнику шляхом заліку зустрічних вимог, на суми, що підлягають сплаті Постачальником Покупцю за цим договором, в тому числі на суму вартості повернутого чі підлягаючого поверненню товару.

Позивачем за зустрічним позовом не надано до суду доказів на підтвердження того, що станом на 19.05.2011р. відповідач за зустрічним позовом має заборгованість по оплаті Покупцю будь-яких сум за спірним договором.

Крім того, не подано доказів на підтвердження звернення до відповідача за зустрічним позовом з заявою про проведення заліку зустрічних вимог у порядку, визначеному ст.ст.601,602 ЦК України та ст. 203 Господарського кодексу України.

За таких обставин, твердження позивача за зустрічним позовом про зменшення суми оплати за товар на підставі вищевказаного пункту договору є безпідставним та не підтвердженим належними доказами.

Пунктом 5.2.4 договору визначено обов*язок постачальника ( відповідача за зустрічним позовом) прийняти повернення товару у деяких випадках, в тому числі закінчення сезону для сезонного товару. За умовами цього пункту пропозиція Покупця про повернення товару має бути зроблена в письмовій формі та містити наступну інформацію: перелік товарів з вказанням їх найменувань, кількості, вартості цих товарів, строк та порядок повернення.

Обгрунтовуючи зустрічний позов позивач посилається на те, що ОСОБА_2 порушила умови договору, пов*язані з обов*язком прийняти нереалізований товар. На підтвердження вимог позивачем до зустрічного позову надано низку листів, а саме лист за № 155 від 09.02.2011р. та лист № 179 від 16.02.2011р.. Суд вважає необхідним зазначити, що за змістом цих листів вони не є належним доказами на підтвердження порушення відповідачем за зустрічним позовом обов*язків з прийняття товару у відповідності до вимог п.5.2.4 договору.

Лист № 155 від 09.02.2011р. не містить назви і адреси отримувача цього листа, не містить строку повернення товару. Крім того, код товару, вказаний в додатку до цього листа не співпадає з кодом товару, який був переданий ППТФ "ЮСІ» на підставі видаткових накладних від 08.11.10р. № ДН-8/11-1, від 08.11.10р. № ДН-8/11-2.

Лист від 16.02.11р. № 16/02-11 не містить переліку та суми товару, який підлягає поверненню. Крім того, за змістом цього листа позивачем було запропоновано СПД ОСОБА_2 в місячний термін з моменту отримання листа здійснити прийом залишку повертаємого товару зазначеного в листі № 155 та вивезти його зі складу Покупця.

Доказів, які б свідчили про дату отримання ОСОБА_2 цього листа, та відповідно, спливу місячного строку, встановленого вищевказаним листом, позивачем до суду не подано.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами порушення СПД ОСОБА_2 умов договору щодо прийняття на підставі п. п.3.6,5.2.4 договору залишку повертаємого товару на загальну суму 12790,90 грн., у зв*язку з чим вимога про зобов*язання фізичної особи ОСОБА_2 виконати умови договору щодо прийняття залишку товару, є безпідставною та не підтвердженою належними доказами.

Щодо заявленої позивачем за зустрічним позовом моральної шкоди в сумі 5000,00грн. суд дійшов висновку, що ця вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відшкодування моральної шкоди визначається положеннями ст.23 ЦК України, де зокрема передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а також передбачено в чому полягає моральна шкода.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивачем не вказано, у відповідності до положень ст.23 ЦК України, в чому полягає порушення її прав відповідачем та в чому полягає моральна шкода у звязку з неприйняттям залишку нереалізованого товару. Суд вважає, що позивачем не подано належних доказів в обгрунтування завданої шкоди та не доведено наявність фізичних чи моральних страждань, а обставини, наведені позивачем, відносяться до категорії виробничого ризику, що витікають із самої суті підприємницької діяльності, якою займається позивач.

Статтею 1166 ЦК України, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги про стягнення 237, 00 грн. збитків, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивачем на підтвердження заподіяння йому відповідачем збитків в сумі 237 грн. не надано жодного доказу, не доведено порушення його цивільного права, не вказано якими саме неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача йому завдано збитки, не надано доказів на підтвердження того, що збитки понесені внаслідок винних дій відповідача, не наведено підстав в обґрунтування стягнення збитків, а саме прямого причинного звязку між порушенням його цивільного права і розміром завданих збитків та наявності вини відповідача.

Відповідно до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України на стороні, що подала позов лежить зобовязання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем не подано доказів на підтвердження своїх вимог. Докази, надані позивачем, є неналежними.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що зустрічний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 166,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись статтями 23, 526, 599, 1166 ЦК України, статтями 1, 12, 33, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ" (61036, м.Харків, вул.Дизельна,3/5, у тому числі код ЄДРПОУ 21178268) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (83012, АДРЕСА_1, у тому числі ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 15803,70грн. основного боргу, 638,00грн. інфляційних витрат, 176,85грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 166,19грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Савченко А.А.

Повне рішення складено 01.07.2011р.