Рішення № 16932754, 29.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 5023/3216/11

вх. № 3216/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 03.01.11 р.;

відповідача 1- не з"явився;

відповідача 2- не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД "Еталон", м. Київ

до 1) Феодосійського казенного оптичного заводу, м. Феодосія ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс закону та права", м. Харків

про стягнення 169 690,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ТД "Еталон", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів, Феодосійського казенного оптичного заводу та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс закону та права", 103 847,99 грн. заборгованості, судових витрат та стягнення з Феодосійського казенного оптичного заводу 55076,41 грн. інфляційних витрат, 10766,56 грн. 3% річних, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 2209/1 від 22.09.06 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. Станом на 27 листопада 2008 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс закону та права" був укладений договір поруки, відповідно до якого відповідач 2. відповідає перед позивачем за виконання зобов"язання відповідачем 1. згідно основного договору у сумі, що дорівнює 2000 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 травня 2011 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 18 травня 2011 р., 07 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи інший день.

07 червня 2011 р. позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 103 847,99 грн. заборгованості, з відповідача 1. 57 274,21 грн. інфляційних витрат, 10 781,27 грн. 3% річних та судові витрати солідарно з відповідачів.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд прийняв заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжив з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 29 червня 2011 р.

29 червня 2011 р. позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1. заборгованість у сумі 103 847,99 грн. за договором № 2209/1 від 22.09.06 р., 48 002,87 грн. інфляційних витрат, 13 584,34 грн. 3% річних та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача 1. у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2. у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

22 вересня 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД "Еталон", (позивач) та Феодосійським казенним оптичним заводом (відповідач 1) був укладений договір № 2209/1 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач передає, а відповідач, в свою чергу, приймає та оплачує комплектуючі, електронні вироби в кількості, номенклатурі, асортименті та по цінам, що погоджені сторонами у специфікаціях на кожну партію комплектуючих, які є невід"ємними частинами договору. Пунктом 8.6 договору передбачений строк його дії, а саме договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2006 р.

Позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу комплектуючі, проте відповідач товар отримав, але за нього не сплатив.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що ненсплаченим залишився товар, відвантажений за накладними: № № РН754 від 01.08.07 р.(частково несплачена), РН 766 від 08.08.07 р., РН 782 від 15.08.07 р., РН 783 від 15.08.07 р., РН 951 від 06.09.07 р., РН 908 від 04.09.07 р., РН 953 від 06.09.07 р., РН 952 від 06.09.07 р., РН 1015 від 19.09.07 р., РН 1094 від 11.10.07 р., РН 1095 від 11.10.07 р., РН 1210 від 07.11.07 р., РН 1313 від 08.12.07 р., які підписані обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей серії ЯЛЧ № 015480 від 25.07.07 р., № 015497 від 08.08.07 р., ЯОИ № 205716 від 23.08.07 р., 205730 від 06.09.07 р., 205736 від 19.09.07 р., 205747 від 10.10.07 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ ТД "Еталон".

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, де підтверджується заборгованість відповідача станом на 26.11.08 р., у сумі 105 941,89 грн., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Крім того, відповідачем було направлено позивачу гарантійний лист № 1629/30 від 01.12.08 р., де він підтверджує заборгованість у сумі 105 941,89 грн. станом на 26.11.08 р. та гарантує оплату до 25.12.08 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 0110/02 від 01.10.10 р. з вимогою сплатити 105 941,89 грн. заборгованості за поставлену продукцію, що підтверджується поштовим повідомленням з відміткою про отримання з боку відповідача.

Проте відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 103 847,99 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до п. 8.6 договору, він скінчив свою дію 31 грудня 2006 р., проте поставки товару за накладними, доданими до позовної заяви, здійснювались в період серпня 2007 р. по листопад 2007 р.

Крім того, судом з"ясовано, що у накладних, доданих до позовної заяви, у графі "замовлення" зазначені рахунки-фактури, та відсутні будь-які посилання на договір № 2209/1 від 22.09.06 р.

Матеріали справи свідчать про те, що жодний документ не вказує на те, що поставка здійснювалась саме на виконання договору №12209/1 від 22.09.06 р., оскільки ані в видаткових накладних, ані в довіреностях на отримання товару немає посилань на вказаний договір, навіть в акті взаємних розрахунків та у гарантійному листі відповідача значаться лише видаткові накладні, додані до позовної заяви. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що вказані поставки здійснювались саме на виконання договору №12209/1 від 22.09.06 р., а навпаки, матеріали справи лише спростовують цей факт, оскільки строк дії вказаного договору скінчився 31 грудня 2006 р., а поставки здійснювались в період з серпня 2007 р. по листопад 2007 р..

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

Зважаючи на вказані норми та наявність підписаних сторонами видаткових накладних, в яких відсутні посилання на певний договір, не можна визнати обґрунтованими твердження позивача про те, що вказані поставки є договірними. Таким чином встановлені обставини справи свідчать про відсутність звязку між вищевказаними видатковими накладними та договором №12209/1 від 22.09.06 р., у зв"язку з чим слід визнати, що поставка товарів за цими видатковими накладними була здійснена поза межами дії вказаного договору.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на звернення позивача до відповідача з Зважаючи на звернення позивача до відповідача з листом вих. № 0110/02 від 01.10.10 р. щодо погашення 105 941,89 грн. заборгованості, який залишений без задоволення, слід погодитися з висновком про порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем обовязку щодо оплати поставленого товару, яке підлягає захисту відповідно до вимог ст. 16 ЦК України.

Листом вих. № 0110/02 від 01.10.10 р. щодо погашення 105 941,89 грн. заборгованості, який залишений без задоволення, слід погодитися з висновком про порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем обовязку щодо оплати поставленого товару, яке підлягає захисту відповідно до вимог ст. 16 ЦК України.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів з відповідача 1 в сумі 103 847,99 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем 1, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача 1. інфляційних та річних, суд в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України приймає до уваги претензію позивача від 01.10.10 р. , яка згідно наданого поштового повідомлення була направлена відповідачу 1. - 05.10.10 р., тому вважає, що період нарахування санкцій починається з 13 жовтня 2010 р. Твердження позивача про те, що строк для оплати товару настав згідно гарантійного листа № 1629/30 від 01.12.08 р., суд вважає безпідставними, оскільки вказаний гарантійний лист підтверджує лише наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, проте відповідно до чинного законодавства не встановлює строк для оплати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1. інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню частково у сумі 5 189,56 грн. інфляційних та 1 451,02 грн. 3% річних. В решті заявлених вимог у сумі 42 813,31 грн. інфляційних та 12 133,32 грн. 3% річних слід відмовити, як зайво нарахованих.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.2 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу, м. Феодосія, (98100, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Московська, 11, код ЄДРПОУ 14310649, п/р № 26005110050 в ВАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еталон", м. Київ (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, п/р № 26005031259401 в Старокиївському відділенні КМФ АКБ "Укрсоцбанку", МФО 322012, код ЄДРПОУ 31815755 )103 847,99 грн. заборгованості, 5189,56 грн. інфляційних, 1451,02 грн. 3% річних, 1104,88 грн. державного мита та 157,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 42 813,31 грн. інфляційних та 12 133,32 грн. 3% річних відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 01 липня 2011 р.