Рішення № 16932705, 29.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 5023/3098/11

вх. № 3098/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. від 11.05.2011 р.);

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена лінія", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м. Харків

про стягнення 9517,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена лінія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", 9517,64 грн. боргу та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 140/04/10 від 19.04.10 р. не виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 квітня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 травня 2011 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 р., від 30 травня 2011 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

14 червня 2011 р. позивач надав до суду уточнений розрахунок 3% річних, в якому просив суд стягнути з відповідача 191,16 грн. 3% річних.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 29 червня 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних судом, не надав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

19 квітня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена лінія", (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", (відповідач) був укладений договір № 140/04/10 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався в порядку та в строки, встановлені цим договором, передати у власність відповідача товар, у визначеній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах, визначених в цьому договорі. Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2010 р.

Сторони також уклали протокол розбіжностей до договору поставки № 140/04/10 від 19.04.10 р., яким п. 5.4 виклали в наступній редакції: "Відповідач здійснює оплату на умовах реалізації з оплатою кожні 14 днів, але не пізніше 60 календарних днів з моменту прийому товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача".

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 25615,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЗЛ00000572 від 01.06.10 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками товариств.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 1505 від 08.06.10 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Зелена лінія", м. Одеса.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач частково повернув товар на загальну суму 17809,66 грн.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати - на умовах реалізації з оплатою кожні 14 днів, але не пізніше 60 календарних днів з моменту прийому товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте за нього не розрахувався.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 7805,54 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 7805,54 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 522,99 грн. та 3% річних у сумі 191,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 997,10 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м. Харків (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, р/р № 26002016816460 у відділенні № 2 ВАТ "Укрексімбанку", МФО 351618, код ЄДРПОУ 31060630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена лінія", м. Одеса (65012, м. Одеса, пров. В. Катаєва, 3, р/р № 26006311162601 в АБ "Південний", МФО 328209, код ЄДРПОУ 33988717) 7805,54 грн. боргу, 522,99 грн. інфляційних витрат, 191,16 грн. 3% річних, 997,10 грн. пені, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 01 липня 2011 року.