Рішення № 16932679, 25.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2011 р. Справа № 5023/4187/11

вх. №

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Василенка В.О., посвідчення № 72 від 23.03.11 р.;

позивача 1- не з"явився;

позивача 2- ОСОБА_1, довіреність № 38-4425/395 від 23.11.10 р.;

відповідача- ОСОБА_2., довіреність від 07.06.11 р;

розглянувши справу за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в особі Харківської міської ради, м. Харків;

Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

до Акціонерного товариства "Флас", м. Харків

про стягнення 205 337,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Флас" 205 337,09 грн. боргу та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору про постачання теплової енергії № 3260 від 01.03.02 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 червня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2011 року було відкладено розгляд справи на 15 червня 2011 року.

10 червня 2011 року відповідач надав заперечення на позовні вимоги, в яких зазначив, що провадження у цій справі повинно бути припинено на підставі п. 2 ст.80 ГПК України, оскільки до суми заборгованості включена заборгованість за період з березня 2009 р. по квітень 2009 року, яка підтверджена рішенням господарського суду від 21 січня 2010 року по справі № 58/342-09 та № 5430/3-43 від 16.07.10 р. Також відповідач зазначив, що положення договору № 3260 від 01.03.02 р. не відповідають типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою КМУ від 21.07.05 р. № 630, та у зв"язку із закінченням строку дії договору від 31 грудня 2002 р. він не може вважатись укладеним на наступний рік, у зв"язку з недосягненням сторонами стосовно суттєвих умов договору. Крім того, відповідач зазначив, що не є належним відповідачем за цим позовом, оскільки позов має бути пред"явлений до осіб, що є споживачами, власниками або користувачами приміщень, що обігріваються позивачем.

15 червня 2011 року відповідач надав до суду клопотання, в якому просив суд витребувати у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інформацію щодо власників нерухомого майна за адресою: вул. Сомівська,12 б.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інформації, вислухавши думку інших учасників судового процесу, виходив з наступного: згідно приписів ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які заявляють клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити про те, який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких впливає, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Згідно ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів. Суд, виходячи з вищевикладеного, визнав клопотання відповідача про витребування доказів таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2011 року було відкладено розгляд справи на 21 червня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2011 року було відкладено розгляд справи на 25 червня 2011 року.

25 червня 2011 року представник прокуратури у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник позивача 1. у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача 2. у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 205 337,09 грн. боргу та судові витрати.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у запереченнях.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши учасників процесу, судом встановлено наступне.

01 березня 2002 року між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", м. Харків, (позивач 2.) та Акціонерним товариством "Флас", м. Харків, (відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 3260 (далі - договір).

Відповідно до умов договору позивач (Енергопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. договору, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Згідно п.6.3. договору відповідач зобовязався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць, по результатом якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії. Факт користування тепловою енергією у приміщенні, в якому знаходився відповідач в спірний період підтверджується актами про включення опалення та про відключення опалення, підписаними представниками сторін, належним чином засвідчені копії яких надані до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за травня 2010 року по квітень 2011 року станом на 10.05.2011 року утворилась заборгованість в сумі 205 337,09 грн., яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду не надав.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував, та зазначив, що провадження у цій справі повинно бути припинено на підставі п. 2 ст.80 ГПК України, оскільки до суми заборгованості включена заборгованість за період з березня 2009 р. по квітень 2009 р., яка підтверджена рішенням господарського суду від 21 січня 2010 р. по справі № 58/342-09 та № 5430/3-43 від 16.07.10 р. Також відповідач наполягав на тому, що положення договору № 3260 від 01.03.02 р. не відповідають типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою КМУ від 21.07.05 р. № 630, та у зв"язку з закінченням строку дії договору від 31 грудня 2002 р. він не може вважатись укладеним на наступний рік, у зв"язку з недосягненням сторонами згоди стосовно суттєвих умов договору. Крім того, відповідач послався на те, що не є належним відповідачем за цим позовом, оскільки позов має бути пред"явлений до осіб, що є споживачами- є власниками або користувачами приміщень, що обігріваються позивачем.

Суд, розглянувши заперечення відповідача, вважає їх необгрунтованими і безпідставними та такими, що спростовуються наступним.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 21 січня 2010 р. по справі № 58/342-09 було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за період з березня 2009 р. по квітень 2009 р. та рішенням господарського суду Харківської області від 16 липня 2010 р. по справі № 43/146-10 - за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, тобто заборгованість за договором була стягнута з відповідача за інший період, ніж заявлений позивачем у цій справі ( з травня 2010 року по квітень 2011 р. ).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. п.5.1 та 5.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2002 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача стосовно того, що вказаний договір є припиненим, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до позивача 2. про розірвання договору, докази розірвання договору або визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні, тому договір є діючим і повинен виконуватись сторонами належним чином.

Отже відповідач взяв на себе зобов"язання оплачувати теплову енергію в гарячій воді, тому повинен його виконувати. Його посилання на те, що він є належним відповідачем за цим позовом, оскільки позов має бути пред"явлений до осіб, що є споживачами, власниками або користувачами приміщень, що обігріваються позивачем, є необгрунтованими, оскільки договір № 3260 від 01.03.02 р. був укладений саме з відповідачем, тому саме для нього цей договір створює зобов"язання щодо оплати.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 205 337,09 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Флас" (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, к. 118, код ЄДРПОУ 22684950) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, розрахунковий рахунок 26003301968 в Першій філії АКБ "Базис" м. Харків, МФО 351599, код ЄДРПОУ 31557119) 205 337,09 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань.

Стягнути з Акціонерного товариства "Флас" (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, к. 118, код ЄДРПОУ 22684950) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 2053,37 грн. державного мита.

Стягнути з Акціонерного товариства "Флас" (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, к. 118, код ЄДРПОУ 22684950) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 30 червня 2011 року.