Рішення № 16932634, 22.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 5023/2521/11

вх. № 2521/11

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Суярко Т.Д.

суддя Жиляєв Є.М.

суддя Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Філіппова В.С.

за участю представників сторін:

прокурора - ОСОБА_1. дов. від 25.05.2011р.

відповідача - ОСОБА_2., дов. № б/н від 07.06.11р.

третьої особи ( ОСОБА_3) - ОСОБА_3, особисто, паспорт

третьої особи ( ОСОБА_4) - не з"явився

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" м. Харків

до Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків - Москва" м. Шарівка 3-я особа ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - 1. ОСОБА_3, с.Високий, ; 2. ОСОБА_4, с.Високий

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство відкритого типу «Харківський канатний завод» звернулося до господарського суду із позовною заявою, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про визнання недійсними договорів № 4-1469 та № 4-1470, укладених 24.02.1999 року між АТВТ «Харківський канатний завод» та ТОВ з іноземними інвестиціями фірма «ХАРКІВ-МОСКВА», мотивуючи позовні вимоги порушенням вимог закону щодо форми договору; невідповідності вказаних договорів вимогам ч.1 ст.50 ЦК УРСР, ч.1 ст.57 ЦК УРСР, ст.1 Закону України «Про господарські товариства»; підписанням спірних договорів зі сторони позивача неповноважною особою.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про відновлення строку позовної давності, яке обґрунтоване пропущенням строку з поважних причин.

Представник відповідача, Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХАРКІВ-МОСКВА", яке є правонаступником ТОВ з іноземними інвестиціями «ХАРКІВ-МОСКВА» проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи про їх необґрунтованість, просить суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин та відмовити у позові.

Представник третьої особи ОСОБА_4 вважає позов необґрунтованим, посилається на сплив строку позовної давності, у звязку з чим просить у його задоволенні відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні 22.06.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відповідність спірних договорів вимогам закону та сплив строку позовної давності.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

24 лютого 1999 року між Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський канатний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ХАРКІВ-МОСКВА" було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований на Харківській товарній біржі нерухомості за реєстраційним № 4-1469 (далі Договір № 4-1469). За цим договором позивач (продавець) продав, а відповідач (покупець) купив нежитлову прибудову № 31 до шпагатного цеху № 2, загальною площею 388,9 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1. Продаж вчинено за суму 50000,00 грн.

Надалі, на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5., зареєстрованого в реєстрі під № 1615, вказана нежитлова будівля була продана фізичній особі ОСОБА_3.

Крім того, 24 лютого 1999 року між Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський канатний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ХАРКІВ-МОСКВА" було укладено договір купівлі-продажу № 4-1470, зареєстрований на Харківській товарній біржі нерухомості за реєстраційним № 4-1470. Згідно з даним договором № 4-1470 позивач (продавець) продав, а відповідач (покупець) купив нежитлові приміщення в підвалі № V-XXІ, 1-го поверху №1-34 в літ. А-2, загальною площею 906,1 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1 «А». Продаж вчинено за суму 42 000,00 грн.

Надалі, за договором купівлі продажу № 46-14 від 08.04.2000, зареєстрованого на Харківській товарній біржі, зазначені нежитлові приміщення були придбані фізичною особою ОСОБА_4.

Згідно з частинами 6 та 7 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду з позовом після пропуску встановленого строку позовної давності та цей строк сплив до набрання чинності ЦК України. Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються правила про позовну давність, встановлені ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 74 ЦК Української РСР вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Частиною 2 ст. 80 ЦК Української РСР встановлено, якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Суд, розглянувши клопотання про відновлення строку позовної давності, вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК Української РСР юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК Української РСР, юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Конституційний суд України у п. 4.2. Рішення від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 зазначив, що «у більшості випадків легітимні інтереси акціонерного товариства (стаття 41 Закону України "Про господарські товариства") формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам усього товариства, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього».

З огляду на наведене, суд погоджується з твердженням позивача про те, що позивач міг звернутися до суду з позовом про визнання спірних договорів недійсними лише через свої органи управління, тобто, звернутися до суду міг лише на той час голова правління ОСОБА_6., або ж уповноважена цим же головою правління інша особа. З позовної заяви вбачається, що підставами для предявлення позову у цій справі, серед іншого, є вчинення представником позивача та колишнім головою правління дій, які не відповідали інтересам товариства, не були добросовісними та розумними.

17 листопада 2008 року наглядова рада АТВТ «Харківський канатний завод» рішенням, оформленим протоколом № 2 (а.с. 126, т.1), тимчасово відстороняє ОСОБА_6. від виконання обовязків голови правління позивача до проведення загальних зборів з мотивів «незаконної передачі в заставу майна АТВТ «Харківський канатний завод» під кредити Концерну «Харківський канатний завод», де він є директором».

03 січня 2009 року рішенням загальних зборів акціонерів (а.с. 128, т.1), ОСОБА_6. звільнений з посади голови правління Позивача.

Після цього, 24 травня 2010 року загальні збори акціонерів Позивача, прийняли рішення про відкликання членів спостережної ради, ревізійної комісії, правління, голови правління, а також обрано нових членів вказаних органів управління. Крім того, загальні збори зобовязали голову правління Настенко О.М. вчинити всі необхідні дії щодо вивчення законності та доцільності відчуження майна товариства, у разі необхідності звернутися до органів державної влади, в тому числі до суду з метою захисту прав та інтересів товариства (протокол №1 загальних зборів акціонерів АТВТ «Харківський канатний завод» від 24.05.2010 року, а.с.45, т1).

Судом встановлено, що на момент підписання спірних договорів та до січня 2009 року посаду голови правління позивача обіймав ОСОБА_6.

За таких обставин, позивач, саме АТВТ «Харківський канатний завод», а не посадові особи, які за сутністю представництва були зобовязані представляти його інтереси, не міг звернутися з позовом у даній справі, у звязку з чим причини пропуску позовної давності визнаються судом поважними.

Як вбачається зі спірних договорів, останні зі сторони позивача підписані юрисконсультом ОСОБА_7., який діяв за довіреністю від імені голови правління АТ ОСОБА_6., що діяв на підставі статуту товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК УРСР (чинного на момент укладання договорів) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

За змістом ч. 2 ст. 62 ЦК УРСР, представництво може ґрунтуватися на довіреності, законі або адміністративному акті.

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент укладання спірних договорів), виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Ч. 1 ст. 48 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Повноваження голови правління позивача були визначені статутом товариства в редакції 1998 року. Пунктом 7.13.6. статуту передбачено, що президент розпоряджається майном товариства в межах компетенції.

Статутом АТВТ «Харківський канатний завод» в редакції 1998 року не передбачено повноважень президента (голови правління) делегувати повноваження з розпорядження майном товариства. Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про господарські товариства», виконавчий орган здійснює керівництво його поточною діяльністю. Натомість, як свідчить статут АТВТ «Харківський канатний завод» - п.7.1. -, вищим органом управління є загальні збори, і саме останні згідно статуту уповноважені вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Таким чином, питання делегування повноважень або уповноваження на підписання договору відчуження нерухомого майна іншій особі віднесено статутом АТВТ «Харківський канатний завод» до повноважень загальних зборів акціонерів.

Крім того, ч. 1 ст. 65 ЦК УРСР встановлено, що довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Пунктом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5встановлено, що обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають доручення на укладання угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма доручення.

Відповідно до ст.23 ЦК УРСР, юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

На підставі викладеного, враховуючи, позивач є юридичною особою, а законом чи спеціальними правилами інша форма доручення не допускалася, суд погоджується з позицією позивача про те, що довіреність на право укладання договору щодо відчуження нерухомого майна юридичної особи підлягала нотаріальному посвідченню.

Крім того, спірні договори містять посилання на довіреність від імені АТВТ «Харківський канатний завод» на імя юрисконсульта ОСОБА_7. без зазначення її номеру та дати її видачі.

Відповідно до ч.2 ст.67 ЦК УРСР довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 ГПК України, сторонами до матеріалів справи не надана довіреність на імя юрисконсульта ОСОБА_7., на яку міститься посилання у спірних договорах, у звязку з чим суд позбавлений можливості дослідити названий доказ та перевірити додержання загальних вимог, необхідних для дійсності довіреності. Як зазначає позивач, ним на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 24.05.2010, проведено перевірку правомірності укладання спірних договорів, якою встановлено, що за даними АТВТ «Харківський канатний завод» така довіреність не видавалася.

Таким чином, довіреність на імя юрисконсульта ОСОБА_7. не могла надати повноважень на підписання спірних договорів, оскільки видана всупереч вимогам статуту та закону, поза межами повноважень колишнього голови правління.

Згідно з положеннями ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач та третя особа ОСОБА_4, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, доказів в обґрунтування своїх заперечень, зокрема довіреність на підтвердження повноважень юрисконсульта ОСОБА_7., не надали.

Спірні договори нотаріусом не посвідчувалися; Законом України «Про товарну біржу», що діяв на момент укладення спірних договорів, на біржу не було покладено обовязку щодо перевірки повноважень осіб, які підписують договір.

Таким чином, суду не надано будь-яких доказів того, що спірні договори купівлі-продажу від імені позивача підписані повноважною особою.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про підписання від імені позивача договорів купівлі-продажу № 4-1469 та № 4-1470 від 24.02.1999р. особою юрисконсультом ОСОБА_7. - повноваження якої на вчинення таких дій не підтверджені.

Згідно з ч. 1 ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що АТВТ «Харківський канатний завод» не вчиняв дій, які можна було б розцінити як схвалення спірних договорів.

Представник третьої особи ОСОБА_4, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що позивач схвалив спірні угоди, шляхом прийняття оплати за цими договорами.

Пунктом 2.2. договору купівлі-продажу № 4-1470 встановлено, що за домовленістю сторін продаж нежитлового приміщення здійснюється за суму 42000 грн. Відповідно до п. 2.3. на момент підписання цього договору продавець (позивач) свідчить, що вся сума за договором ним отримана в повному обсязі, а покупець (відповідач) свідчить, що вся сума за договором передана продавцеві (відповідачеві).

Також пунктом 2.2. договору купівлі-продажу № 4-1469 встановлено, що за домовленістю сторін продаж нежитлового приміщення здійснюється за суму 50000 грн. Відповідно до п. 2.3. на момент підписання цього договору продавець (позивач) свідчить, що вся сума за договором ним отримана в повному обсязі, а покупець (відповідач) свідчить, що вся сума за договором передана продавцеві (відповідачеві).

За змістом ч. 1 ст. 63 ЦК УРСР, підставою для того, щоб угода, укладена неповноважною особою створювала, змінювала і припиняла права та обовязки для особи яку представляють, є лише подальше схвалення угоди цією особою. Таким чином, створення, зміна та припинення прав та обовязків для особу, яку представляють, поставлено у залежність саме від подальших дій особи, тобто вже після вчинення угоди неповноважною особою.

З огляду на наведене, твердження представника третьої особи ОСОБА_4 про схвалення спірних договорів позивачем з огляду на прийняття останнім оплати, є таким, що базується на довільному тлумаченні положень закону.

Відповідачем та третіми особами, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 ГПК України, не надано інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про схвалення АТВТ «Харківський канатний завод» спірних угод щодо продажу майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

З огляду на наведене, враховуючи, що спірні договори зі сторони позивача укладені особою, яка не мала на те повноважень відповідно до закону чи статуту АТВТ «Харківський канатний завод», в подальшому АТВТ «Харківський канатний завод» не схвалювало їх укладання, договори є такими, що не відповідають вимогам закону, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія, оцінюючи доводи позивача про порушення вимог закону щодо форми спірних договорів, не може з ними погодитися виходячи з наступного.

Дійсно, норми Закону України «Товарну біржу», є спеціальними щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальними стосовно укладення договорів. З останнього питання спеціальними є норми Цивільного кодексу.

Проте, під час укладання спірних договорів купівлі-продажу діяв ЦК Української РСР, який не містив вимог щодо обовязкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в яких сторонами є юридичні особи.

Щодо посилання позивача на укладання спірних договорів внаслідок зловмисної домовленості представника позивача з іншою особою та їх недійсність з огляду на положення ч.1 ст.57 ЦК УРСР, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Необхідною ознакою правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною є те, що представник діє в межах наданих йому повноважень.

Однак, судом встановлено, що юрисконсульт ОСОБА_7 не наділявся повноваженнями у відповідності до положень закону та статуту укладати спірні договори від імені АТВТ «Харківський канатний завод», тобто діяв поза межами повноважень, що виключає можливість застосування ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР до правовідносин за спірними договорами.

Стосовно клопотання третьої особи ОСОБА_3 про залучення до участі у справі у якості третьої особи Слобожанського РУ Банку «Фінанси та кредит», мотивованого передачею майна, яке було предметом спірних договорів, в іпотеку вказаному банку, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обовязки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Однак, третьою особою не обґрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства, яким чином рішення у справі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №4-1469 від 24.02.99р. та №4-1470 від 24.02.99р., укладених між позивачем та відповідачем може вплинути на права та обовязки Банку «Фінанси та кредит» щодо однієї із сторін у даній справі, якими є АТВТ «Харківський канатний завод» та ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва», тоді як ОСОБА_3 та Дукер Ієліна не є сторонами у даній справі, а лише користуються правами сторони відповідно до ст.ст.22, 27 ГПК України.

З огляду на наведене, суд відмовляє у задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_3 про залучення до участі у даній справі Банку «Фінанси та кредит».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 47, 48 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 23, 29, 48, 57, 62, 63, 65, 67, 74, 80 ЦК Української РСР, п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. В задоволенні клопотання третьої особи (ОСОБА_3) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" - відмовити.

2. Клопотання позивача про поновлення строку позовної давності - задовольнити.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №4-1469 від 24.02.99р., укладений між Акціонерним товариством відкритого типу "Харківський канатний завод" (61020, м.Харків, вул.Китаєнко, 1, код ЄДРПОУ 00306443) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" (правонаступником якого є відповідач - Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків - Москва") (63030, Харківська область, Валківський район, с.Шарівка, код ЄДРПОУ 14344275).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №4-1470 від 24.02.99р, укладений між Акціонерним товариством відкритого типу "Харківський канатний завод" (61020, м.Харків, вул.Китаєнко, 1, код ЄДРПОУ 00306443) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків-Москва" (правонаступником якого є відповідач - Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків - Москва" (63030, Харківська область, Валківський район, с.Шарівка, код ЄДРПОУ 14344275).

Стягнути з Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Харків - Москва" (63030, Харківська область, Валківський район, с.Шарівка, код ЄДРПОУ 14344275) на користь Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" (61020, м.Харків, вул.Китаєнко, 1, код ЄДРПОУ 00306443) 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Суярко Т.Д.

суддя Жиляєв Є.М.

суддя Аюпова Р.М.

Повний текст рішення по справі № 5023/2521/11 складено та підписано 24.06.11р.