Рішення № 16932324, 29.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2011 р.Справа № 16/17-1445-2011 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за дов. №146 від 01.04.2011р.;

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” до товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” про стягнення 34711663, 26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк” (надалі за текстом ПАТ „Кредитпромбанк”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” (надалі за текстом ТОВ «Прогрес-Строй») про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 34711663,26 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. та додатковими угодами до нього щодо своєчасного повернення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами.

30.05.2011р. до суду надійшла заява ПАТ „Кредитпромбанк” про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. в сумі 34711663, 26 грн., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 23595973, 80 грн., заборгованість зі сплати нарахованих процентів в сумі 10608731, 70 грн., нараховану пеню у сумі 506957, 76 грн.

Відповідач жодного разу у судові засідання, призначені по даній справі не зявився, але згідно відзиву на позов, наданому через канцелярію суду, проти заявлених ПАТ „Кредитпромбанк” вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на забезпечення кредитних зобовязань іпотекою та необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення позивача, суд дійшов до наступних висновків.

28.11.2007р. між відкритим акціонерним товариством „Кредитпромбанк” (Кредитодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй” (Позичальник) було укладено кредитний договір № 49.8.2/16/2007-К, відповідно до умов п. 1.1. якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит в сумі 60600000, 00 грн. строком до 27 листопада 2017 року включно, а Позичальник зобовязується повернути кредит на умовах, передбачених цим договором. Процентна ставка за кредитом дорівнює 16% річних.

Пунктом 1.3. кредитного договору № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. встановлено, що кредит вважається наданим з моменту виникнення залишку на рахунку Кредитодавця, зазначеному у пункті 3.3. цього договору.

Згідно з п.п. 2.1., 3.3 кредитного договору № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. Кредитодавець зобовязується надати Позичальнику кредит у порядку та розмірі, що визначені договором, а Позичальник зобовязується починаючи з 27.12.2010р. частково повертати отриманий кредит до 25-го числа кожного місяця у сумі 721428, 57 грн. та повністю погасити заборгованість за кредитом 27.11.2017р. зі свого поточного рахунку на рахунок Кредитодавця № 20837010000006.980.

14.05.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р., відповідно до якої сторони домовилися, що починаючи з 27.12.2007р. Позичальник зобовязаний повертати отриманий кредит до 25-го числа кожного місяця у сумі 280904,45грн.

13.06.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р., відповідно до якої процентна ставка за користування кредитом була змінена на 18% річних.

Додатковою угодою № 5 від 27.10.2008р. до кредитного договору № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. сторони дійшли згоди про перенесення строку погашення нарахованих процентів за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами до кредитного договору в розмірі 348137,32 грн. з 27.10.2008р. на 10.11.2008р. В подальшому, сторонами укладались додаткові угоди до кредитного договору № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р., відповідно до яких переносились строки погашення нарахованих процентів за користування кредитом та, в результаті, встановлено обовязок відповідача починаючи з 10.01.2011р. здійснювати часткове повернення кредиту до 25-го числа кожного місяця у сумі 280904,45грн. та кінцевий термін сплати заборгованості за нарахованими процентами в строк до 10.01.2011р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика”, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу приписів ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. В свою чергу, згідно зі ст. 1056 1 ЦК України, якою було доповнено ЦК України згідно з Законом України 12 грудня 2008 року N 661-VI, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивачем прийняти на себе зобовязання за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. були виконані належним чином, а саме: надано відповідачу кредит в сумі 60600000,00 грн. в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується виписками ПАТ „Кредитпромбанк” з особового рахунку № 20837010000006.980 з 28.11.2007р. по 25.05.2011р.. Однак, відповідачем прийняти на себе зобовязання за вказаним договором з урахуванням додаткових угод до нього щодо своєчасного та повного погашення заборгованості за кредитом, виконані не були, що підтверджується виписками з особових рахунків № 2083701000006.980 з 28.11.2007р. по 25.05.2011р., № 20882010000006.980 з 28.11.2007р. по 25.05.2011р., № 20893010000006.980 з 28.11.2007р. по 25.05.2011р., та, власне, не оспорюється і самим відповідачем.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 3.10. кредитного договору № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. ТОВ „Прогрес-Строй” зобовязане у разі порушення умов цього договору достроково повернути на вимогу ПАТ „Кредитпромбанк” всю суму заборгованості за кредитом у строк, вказаний ПАТ „Кредитпромбанк”, сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом, а також пені та штрафи, передбачені цим договором.

У звязку із порушенням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р., позивачем було направлено на адресу ТОВ „Прогрес-Строй” рекомендованого листа із повідомленням за №4091/49.8.2.-16515-49.8 від 17.02.2011р., про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. включаючи заборгованість за кредитом, процентам, а також з урахуванням суми нарахованої пені за прострочення виконання грошового зобовязання, до 21.03.2011р. Дане повідомлення було отримано відповідачу 25.02.2011р., що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги неналежне виконання ТОВ „Прогрес-Строй” договірних зобовязань з повернення кредиту за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також враховуючи вимогу з боку ПАТ „Кредитпромбанк” щодо дострокового повернення всієї суми заборгованості, викладену у повідомленні №4091/49.8.2.-16515-49.8 від 17.02.2011р., відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у ПАТ „Кредитпромбанк” виникло право вимоги до ТОВ „Прогрес-Строй” щодо повернення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та штрафними санкціями згідно з кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору. Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у порушення наведених умов кредитного договору, ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідачем зобовязання щодо повернення кредиту у строки, передбачені умовами зазначеної угоди а додаткових угод до неї, а також сплати процентів не виконувалися.

З урахуванням наведених висновків щодо неналежного виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. зі своєчасного повернення кредиту, сплати процентів, керуючись наведеними вище умовами п. 3.10., згідно з якими ТОВ „Прогрес-Строй” зобовязане у випадку порушення взятих на себе зобовязань на вимогу ПАТ «Кредитпромбанк»” повернути всю суму заборгованості за кредитом у строк, визначений ПАТ „Кредитпромбанк” до 21.03.2011р., сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом, а також пені та штрафи, передбачені цим договором, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ПАТ „Кредитпромбанк” заборгованості за кредитом, у тому числі і платежів, строк яких не настав, на загальну суму в сумі 23034164, 90 грн. За таких же підстав підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з ТОВ „Прогрес-Строй” 10608731,70 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Так, згідно з ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання ч.3 ст.549 ЦК України.

У відповідності до п. 3.9. кредитного договору № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом чи процентами за користування ним ТОВ „Прогрес-Строй” зобовязане сплатити ПАТ «Кредитпромбанк», за його вимогою, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом чи процентами.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання ТОВ „Прогрес-Строй” зобовязань з повернення кредиту та сплати процентів ПАТ „Кредитпромбанк” додатково було нараховано до сплати відповідачеві пеню за прострочення погашення кредиту та відсотків станом на 04.04.2011р. на загальну суму у розмірі 506957, 76 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, факт існування загальної заборгованості відповідача за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р. у сумі 34711663, 26 грн. перед ПАТ „Кредитпромбанк” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується матеріалами справи, а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог. Доказів, спростовуючи викладене, відповідачем відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, суду надано не було.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи про наявність укладених між сторонами договорів іпотеки № 49.12/16/1291/08 від 15.04.2008р., № 49.12/16/1292/08 від 15.04.2008р. та № 49.12/16/1293/08 від 15.04.2008р. в забезпечення виконання зобовязань ТОВ «Прогрес-Строй»за кредитним договором № 49.8.2/16/2007-К від 28.11.2007р., що, за його думкою, надає ПАТ „Кредитпромбанк” право звернути стягнення на заставлене майно та виключає право на стягнення заборгованості, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 7 Закону України „Про іпотеку” від 5 червня 2003 року N 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку” від 5 червня 2003 року N 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

З урахуванням наведених законодавчих норм, суд звертає увагу відповідача, що звернення стягнення на предмет іпотеки є виключно правом іпотекодержателя, а не обовязком, що, в свою чергу, не виключає права останнього вимагати виконання грошових зобовязань, у тому числі і достроково, за кредитним договором.

Водночас, враховуючи доводи відповідача про зловживання позивачем своїм правом, суд зазначає, що цивільні суб'єктивні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом, яке виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб'єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб'єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб'єктивне право.

На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав. Зміст цього принципу становить обов'язок особи, яка здійснює суб'єктивне право, не допускати зловживання правом і здійснювати належні особі суб'єктивні права і виконувати суб'єктивні обов'язки припустимими способами їх здійснення з урахуванням неприпустимості вчинення дій, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, зловживання цивільним правом можливе під час його реалізації, використання (здійснення). В свою чергу, в даному випадку відповідач взагалі не скористався належним йому правом на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки. Наведене саме по собі виключає можливість зловживання цим правом. Більш того, примусове спонукання особи скористуватися належними йому правами (а саме це становить зміст заперечень ТОВ „Прогрес Строй”) саме по собі є неприпустимим з точки зору ст. 19 Конституції України, якою визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та обґрунтованості заявлених ПАТ „Кредитпромбанк” позовних вимог та необхідності їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 617, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056 1 ЦК України, ст.ст. 193, 345 ГК України.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст.44-49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 617, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056 1 ЦК України, ст.ст. 193, 345 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43-49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес-Строй /65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49, код ЄДРПОУ 31502358,/ на користь публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” / 01014, м. Київ, бул. Дружби народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051 / заборгованість за кредитом в сумі 23595973,80грн. /двадцять три мільйони пятсот девяносто пять тисяч девятсот сімдесят три грн. 80 коп./, заборгованість зі сплати нарахованих процентів в сумі 10608731,70грн. / десять мільйонів шістсот вісім тисяч сімсот тридцять одна грн. 70 коп./, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в сумі 506957,76грн. /пятсот шість тисяч девятсот пятдесят сім грн. 76 коп./, витрати зі сплати державного мита в сумі 25500 грн. /двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп./, витрати з оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК

України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 30.06.2011р.

Суддя Желєзна С.П.