Рішення № 16928229, 16.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.11 р. Справа № 33/64

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства Проектно-вишукувальний конструкторсько-технологічний інститут „Донецький Проектбудіндустрія”, м.Донецьк

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Танаис”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 69967грн.20коп., 3% річних у розмірі 5647грн.21коп., інфляційних витрат у розмірі 24418грн.55коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (за довіреністю б/н від 27.05.2011р.),

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство Проектно-вишукувальний конструкторсько-технологічний інститут „Донецький Проектбудіндустрія”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Танаис”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 69967грн.20коп., 3% річних у розмірі 5652грн.97коп., інфляційних витрат у розмірі 24418грн.55коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №ІІ-136/08 від 18.02.2008р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 69967грн.20коп. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 5652грн.97коп., інфляційних витрат у розмірі 24418грн.55коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №ІІ-136/08 від 18.02.2008р., кошторису на проектні роботи (додаток до договору №ІІ-136/08 від 18.02.2008р.), календарний план робіт до договору №ІІ-136/08 від 18.02.2008р., протоколу узгодження договірної ціни до договору №ІІ-136/08 від 18.02.2008р., накладної №10 від 27.05.2008р., акту здавання-приймання науково-технічної документації до договору №ІІ-136/08 від 18.02.2008р., листа №02/36 від 04.04.2011р., докази направлення зазначеного листа, акт звіряння взаємних розрахунків, копія листа №02/75 від 15.06.2011р., довідку №20-2/1-12-2697 від 08.06.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 625, 853, 887, 888, 889, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 331 Господарського кодексу України.

Представник позивача надав скорегований розрахунок 3% річних, відповідно до якого визначив суму 3% річних у розмірі 5647грн.21коп.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

18.02.2008р. між Закритим акціонерним товариством Проектно-вишукувальний конструкторсько-технологічний інститут „Донецький Проектбудіндустрія” та Закритим акціонерним товариством „Танаис” укладено договір №ІІ-136/08 (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обовязок на розробку науково-технічної продукції: „Дослідно-промислова розробка Іванівського родовище первісних каолінів”. Робочий проект (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Відповідно умовам Договору виконавець керується та дотримується чинних законів та нормативних актів, які стосуються предмету договору (п.3.1. Договору), виконавець гарантує якість науково-технічної продукції її відповідності технічному завданню замовника, законодавчим та нормативним вимогам, в тому числі дотримання вимог міжнародного стандарту ISO 9001-2001 „Системи управління якістю - Вимоги” (п.3.2. Договору).

Замовник гарантує виконавцю оплату розробки науково-технічної продукції в обсягах та умовах, передбачених цим договором (п.4.5. Договору).

Відповідно до п.5.3. Договору по завершенню робіт виконавець надає замовнику акт здавання-приймання технічної продукції з додаванням до нього комплекту розробленої документації в 4-х екземплярах.

Так, сторонами підписаний акт здавання-приймання науково-технічної документації від 01.09.2008р.до Договору, який підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств, тобто, роботи прийняті відповідачем без зауважень.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість науково-технічної продукції, згідно договору, у відповідності з протоколом про договірну ціну, складає 99967грн.20коп.

Оплата здійснюється по закінченню робіт в два етапи:

1 етап аванс в сумі 50000грн.00коп.,

2 етап сума, що залишилась, після підписання акту здавання-приймання продукції (п.2.2. Договору).

Так, відповідно до наданої позивачем довідки №20-2/1-12-2697 від 08.06.2011р. банківської установи 26.02.2008р. відповідач перерахував позивачу за виконані роботи 30000грн.00коп.

Як вище зазначено, акт здавання-приймання науково-технічної документації підписаний 01.09.2008р.

Тобто кінцевий строк оплати за вказаним актом є 02.09.2008р.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, оплата виконаних робіт відповідачем позивачу у встановлені строки та розмірі не була здійснена.

Докази сплати зазначеної заборгованості відповідачем не надані, відповідно до чого сума заборгованості за Договором у розмірі 69967грн.20коп. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню в повному обсязі.

Також позивачем заявлені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 5647грн.21коп. та інфляційних витрат у розмірі 24418грн.55коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок вірний та такий, що не суперечить чинному законодавству. Відповідно до чого, інфляційні витрати у розмірі 24418грн.55коп. підлягають стягненню у повному обсязі.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначений момент виникнення заборгованості за вищевказаним актом.

Як вище зазначено, за вищевказаним Договором розрахунок здійснюється після підписання акта здавання-приймання продукції, який підписаний 01.09.2008р., тобто кінцевим строком оплати виконаних робіт є 02.09.2008р., а моментом виникнення заборгованості та підстав для нарахування 3% річних є 03.09.2008р. Інших доказів обґрунтування зазначеної суми стягнення 3% річних позивачем суду не представлено.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 5639грн.58коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства Проектно-вишукувальний конструкторсько-технологічний інститут „Донецький Проектбудіндустрія”, м.Донецьк до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Танаис”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 69967грн.20коп., 3% річних у розмірі 5647грн.21коп., інфляційних витрат у розмірі 24418грн.55коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Танаис” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 26, код ЄДРПОУ 24818053) на користь Закритого акціонерного товариства Проектно-вишукувальний конструкторсько-технологічний інститут „Донецький Проектбудіндустрія” (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 31, код ЄДРПОУ 01243489, п/р 26002019110098 у філії „Укрексімбанк”, МФО 334817) заборгованість у розмірі 69967грн.20коп., 3% річних у розмірі 5639грн.58коп., інфляційних витрат у розмірі 24418грн.55коп., відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1000грн.25коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.98коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 16.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2011р.

Суддя Сич Ю.В.